ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 р. < Текст >Справа № 82393/09/9104

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                          Судової-Хомюк Н.М.,

суддів                                                                 Коваля Р.Й.,Гуляка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області на постанову Горохівського районного суду Волинської області від 27.03.2009 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

13.02.2009 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду та просив відновити строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за 2006-2008 роки в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007, 2008 роки, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого було нараховано пенсію, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат її пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.

Постановою суду 27.03.2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати підвищення до пенсії незаконними.  Зобов’язано пенсійний орган провести нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рок у та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Окрім того, апелянт просить застосувати строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено  на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, які стосувалися ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної пенсії за віком.

Позивач просив стягнути з відповідача недоплачене підвищення до пенсії за період 2006 року, проте колегія суддів зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006 року № 3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року є безпідставною, а вимоги позивача в частині виплати підвищення до пенсії за 2007 рік, а саме з 09.07.2007 року є обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Посилання суду на застосування до спірних правовідносин ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на думку колегії суддів є необґрунтованим. Оскільки Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року прийнятий пізніше, ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення» і має пріоритет над останнім, а тому у вказаних правовідносинах застосовуються положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої пенсія виплачується за минулий час лише нарахована.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише в лютому 2009 року, а на застосуванні річного строку звернення до суду наполягав відповідач.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України щодо позовних вимог позивача за 2007 рік.

Щодо виплати підвищення до пенсії за 2008 рік, колегія суддів зазначає, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції – дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто була відновлена з 22.05.2008 року і надалі не зупинялась. У зв’язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача підлягає до задоволення з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, згідно позовних вимог.

Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 195, 197 ч.1, 198 п.3 ч.1 ст., 202,  ст. 205 ч.2, ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області задовольнити частково, постанову Горохівського районного суду Волинської області від 27.03.2009 року у справі № 2а-420/09 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області неправомірними. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                          Н.М. Судова-Хомюк                                                               

Судді                                                                                                  Р.Й. Коваль

                                                                                  В.В. Гуляк