ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 листопада 2011 р.                                                                                    № 2а-7620/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді                                     Ланкевича А.З.

секретар судового засідання                 Гіщинська С.Я.

за участі представників

позивача                                                    Чупахіна І.Р.

відповідача                                                Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львові про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними, -

встановив:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати нечинним винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000302340/0/13582 від 10.06.2011 року та визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту 343/23-4/05393518 від                30 травня 2011 року про результати позапланової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за лютий 2011 року. На підставі заяви № 8П від 24.10.2011 року позивачем зменшено позовні вимоги, відповідно якої просить визнати протиправним та скасувати винесене ДПІ у Личаківському районі м.Львова податкове повідомлення-рішення № 0000302340/0/13582 від 10.06.2011 року.

Посилається на те, що податковим органом проведено перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за лютий 2011 року за результатами якої складено акт 343/23-4/05393518 від 30 травня 2011 року та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення                    № 0000302340/0/13582 від 10.06.2011 року. Вважає, що відповідач своїми діями під час перевірки, оформлення Акту та прийняття податкового повідомлення-рішення порушив його права та інтереси. Відповідно до акту перевірки податковий орган зробив завідомо неправдивий висновок про те що,  позивачем укладались правочини з ТзОВ «Фалкон», які не спричинили реального настання юридичних наслідків. Не погоджується з висновками податкового орану, оскільки при перевірці ревізору було представлено товаро-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування дизпалива від ТзОВ «Фалкон»до контрагентів. Зазначає, що видаткові накладні та відомості заправки слугують додатковими доказами того, що господарські операції з продажу дизпалива не містять ознак фіктивності.

Від відповідача надійшло письмове заперечення проти позову, в якому він просить в позові відмовити, посилається на те, що таким проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за лютий 2011 року за результатами якої складено Акт перевірки № 343/23-4/05393518 від 30 травня 2011 року. Як вбачається з вищенаведеного Акту перевірки позивачем порушено ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено зобов’язання по податку на додану вартість на суму 74964,66 грн. Перевіркою зроблено висновок про безтоварність операцій по договору № 10НП від 04 січня 2011 року, укладеному між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалкон». Зокрема на підтвердження обгрунтованості вказаних висновків вказує на те, що згідно відомостей встановлених в Акті перевірки  від 11 квітня 2011 року №239/23-2/20776642, складеному за результатами проведеної ДПІ у Личаківському районі м.Львова перевірки, у контрагента позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалкон»відсутнє виробниче обладнання, складські приміщення, власні цистерни для зберігання дизпалива та бензину. Таким чином, правочин укладений позивачем і ТзОВ «Фалкон»не спричинив реального настання юридичних наслідків. Зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просить його задоволити з підстав наведених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав наведених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В період з 10 по 23 травня 2011 року на підставі направлення № 360 від 10 травня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №343/23-4/05393518 від 30 травня  2011 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України,   п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 74964,66 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що перевіркою встановлено наявність укладеної між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалкон», угоди, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків, тобто нікчемної. Так, згідно інформації наявної в податкового органу встановлено відсутність у контрагента об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.185 Податкового кодексу України. Крім того, зазначає, що            ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ»не представлено до перевірки товарно-транспортні накладні, які підтверджують фактичне транспортування та отримання дизпалива від ТзОВ «Фалкон». Позивач не представив до перевірки сертифікати відповідності і паспорти якості на товар (нафтопродукти). А відтак, вважає, що позивачем завищено податковий кредит в лютому 2011 року по контрагенту ТзОВ «Фалкон»на загальну суму податку на додану вартість 74964,66 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 10 червня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000302340/0/13582, яким позивачу визначено суму зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 74965 грн., з яких 74964 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалкон»(продавець)                    04 січня 2011 року укладався договір купівлі-продажу № 10НП за яким  продавець зобов’язувався передати у власність покупця товар (нафтопродукти), а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору.

На підтвердження дотримання вимог  п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем надано копії:

-      договір купівлі-продажу № 10НП від 04 січня 2011 року, згідно якого ТзОВ «Фалкон»(продавець) зобов’язується передати у власність покупця товар (нафтопродукти), а ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ»(покупець) зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість;

- податкових накладних № 4 від 01.02.2011p.; № 7 від 02.02.2011p.; № 8 від 03.02.2011p.; № 12 від 04.02.2011p.; № 14 від 05.02.2011p.; № 22 від 07.02.2011p.; № 28 від 08.02.2011p.; № 35 від 09.02.2011p.; № 37 від 10.02.2011p.; № 39 від 11.02.2011p.;   № 47 від 14.02.2011p.; № 51 від 15.02.2011p.; № 54 від 16.02.2011p.; № 59 від 17.02.2011p.; № 62 від 18.02.2011p.; № 63 від 19.02.2011p.; № 68 від 21.02.2011p.; № 70 від 22.02.2011p.; №73 від 23.02.2011p.; № 77 від 22.02.2011p.; №81 від 25.02.2011p.; № 83 від 26.02.2011p.; № 91 від 28.02.2011р. на загальну суму ПДВ 74964,66 грн.;

- видаткових накладних № РН-0000098 від 01.02.2011p.; № РН-0000101 від 02.02.2011p.; № РН-0000102 від 03.02.2011p.; № РН-0000103 від 04.02.2011p.; № РН-0000105 від 05.02.2011p.; № РН-0000107 від 07.02.2011p.; № РН-0000110 від 08.02.2011p.; РН- 0000128 від 09.02.2011p.; РН-0000131 від 10.02.2011p.; РН-0000134 від 11.02.2011p.; РН-0000141 від 14.02.2011p.; РН-0000144 від 15.02.2011p.; РН-0000146 від 16.02.2011p.; РН-0000150 від 17.02.2011p.; РН-0000152 від 18.12.2010p.; РН-0000153 від 19.12.2010p.; РН-0000155 від 21.02.2011p.; РН-0000160 від 22.02.2011p.; РН-0000162 від 23.02.2011p.; РН-0000168 від 24.02.2011p.; РН-0000174 від 25.02.2011p.; РН- 0000176 від 26.02.2011p.; РН-0000183 від 28.02.2011р. на загальну суму ПДВ 74964.66 грн.

- відомостей заправки автомобілів ПАТ ХК «ЕКО-ДІМ».

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Позивачем представлено Суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Фалкон», їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 186.1 ст.186 вищенаведеного Кодексу передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

В п.198.1 ст.198 вищенаведного Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 вказаного Кодексу передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 вищенаведного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом беруться до уваги вищенаведені представлені позивачем первинні документи, які підтверджують товарність вказаних операцій.

Щодо посилання органу державної податкової служби на відсутність товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, в частині обов’язковості складання товарно-транспортних накладних на сьогодні не є чинними на підставі рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємсництва від 24 лютого 2006 року №27.

Форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Однак, даний наказ не було внесено до державного реєстру нормативно-правових актів, у зв’язку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

Зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобов’язань між позивачем та його вищенаведеними контрагентами є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З вищенаведеного вбачається, що нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 5 ст.203 вищенаведеного Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак, відповідач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою для розцінення нікчемними договорів укладених між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалкон».

Судом також береться до уваги той факт, що договір, який на думку відповідача є нікчемним, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Фалкон», а також висновки про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 74964,66 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Заслуговує на увагу і та обставина, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у контрагента ТзОВ «Фалкон», були ним використані у своїй господарській діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами.

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагента ТзОВ «Фалкон» та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.

Обставини, викладені в Акті перевірки 343/23-4/05393518 від  30 травня 2011 року стосовно порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України,   п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу з врахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова № 0000302340/0/13582 від 10 червня 2011 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ»  3 (три) грн. 40 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2011 року.

                    Головуючий                                                                       Ланкевич А.З.