ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2011 р.                                                                                    № 2а-7408/10/1370  

о 14 год., 11 хв.  м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., судді Гулик А.Г., Кузьмич С.М., секретар судового засідання Голуб О.Є., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1,

представники –ОСОБА_2, ОСОБА_3 (довіреність від 02.06.2010 року)

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова,

представники –ОСОБА_4 (довіреність № 10740/170/10-007 від 22.07.2011 року), ОСОБА_5 (довіреність № 12758/176/10-007 від 02.09.2011 року)

про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 02.04.2010 року

Позивач –ФО-П ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень.

Позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.04.2010 року № 0000671721/0 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 100964,25 грн., № 0000681721/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5407,5 грн., № 0000661721/0 про нарахування  податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77602,08 грн. та рішення від 02.04.2010 року № 000069172 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 008 500 грн. є такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та підлягають скасуванню, з наступних підстав.

Позивачем дотримано всіх вимог передбачених Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», які необхідні для перебування на спрощеній системі оподаткування протягом 2009 року, у відповідача не було зауважень щодо перебування позивача на єдиному податку протягом 2008 року.

На думку позивача помилковим є нарахування податку на доходи фізичних осіб з продажу основних фондів та засобів виробництва на загальних підставах, застосовуючи норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки позивач реалізував станок фрезерний, як основний засіб виробництва, а не як товар, а відтак податкове повідомлення-рішення від 02.04.2010 року за № 0000681721/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5407,5 грн. є протиправним.

Перевіркою виявлено порушення статей 2, 3, п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4  п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, ст.ст. 17, 18, 19, 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині неутримання та несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 25203,56 грн. із перерахованих коштів за громадянина ОСОБА_6.

ФО-П ОСОБА_7 не був платником податку у розумінні Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки він є суб’єктом підприємницької діяльності - самозайнятою особою, а не фізичною особою. Угоди укладені між позивачем та ФО-П ОСОБА_7, укладенні, як із самозайнятою особою, а не як з фізичною особою і вони носять господарський характер (тобто є господарськими зобов’язаннями). А тому, нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 25203,56 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 50407,12 грн. є неправомірним.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2, п. 4.1. ст. 4,  п. 9.4. та п.п. «а»п. 9.6. ст. 9, п. 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податку на додану вартість на суму 67309,5 грн. Вказане донарахування є

неправомірним, оскільки обов’язок реєстрації платником податку на додану вартість у позивача виникав лише після перевищення протягом 2009 року сукупного обсягу виручки 300 тис. грн. Разом з цим, відповідачем не заперечується факт перебування позивача у 2008 році на спрощеній системі обліку та звітності, а відтак відсутності обов’язку реєструватись платником податку на додану вартість.

Лише після переходу на загальну систему оподаткування, до позивача застосовується п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 та п. 9.4. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіркою встановлено порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних документів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на загальну суму 201700 грн.

Однак, такий висновок відповідача спростовується п. 1 ст. 9 цього ж Закону, згідно якого, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Позивачем за весь період, охоплений перевіркою, здійснювалась торгівля продукцією власного виробництва, а саме фурнітурою для виробництва меблів з належним оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів на загальну суму 201700 грн. По-друге, суб’єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Представники позивача вказані позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити повністю.

Відповідач вважає що адміністративний позов не підлягає задоволенню, оскільки ним проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 16.03.2010 року № 715/17-2/2062509593, на підставі якого правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 02.04.2010 року № 0000671721/0 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 100 964,25 грн. (у т.ч. основного платежу 67 309,5 грн. та 33 654,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій), № 0000681721/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5 407,5 грн., № 0000661721/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77 602,08 грн. (у т.ч. основного платежу 26 932,04 грн. та 50 670,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та рішення від 02.04.2010 року № 000069172 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 008 500 грн.

Також відповідача зазначив, що позивачем 16.12.2008 року подано заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2009 рік. Станом на 16.12.2008 року по особовому рахунку позивача рахувався борг, відповідно, відповідач надав відмову від застосування спрощеної системи оподаткування. Позивач за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.

Податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року по 31.12.2009 року позивач до податкового органу не подавав. Відповідно до поданого позивачем звіту за 4 кв. 2008 року ним задекларовано осяг виручки з наростаючим підсумком  з початку року 460877,00 грн. Позивач не подав до податкового органу заяву про реєстрацію платника ПДВ. Відповідно в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року здійснив господарські операції без нарахування та сплати податку на додану вартість    

Перевіркою також встановлено не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів на загальну суму 201700 грн. Законом визначено право позивача не застосування реєстратора розрахункових операцій при здійснені торгівлі продукцією власного виробництва, однак таке можливо лише за умови проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримали, просили в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:     

16.03.2010 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова за № 715/17-2/2062509593 складено АКТ про результати виїзної планової документальної перевірки  дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 1.3 ст. 1, п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7, п. 9.4.  п.п. «а»п. 9.6. ст. 9 п. 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині не нарахування та несплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму67309,50 грн.

- ст.ст. 2, 3, п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п.п. 8.1.1., п.п. 8.2.1. п. 8.1. ст.. 8, ст. 16, ст. 17, ст. 18, ст. 19, ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині неутримання та неперерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 25203,56 грн. із перерахованих коштів за гр. ОСОБА_8, в тому числі за 2008 року в сумі 11900,45 грн., за 2009 рік в сумі 13303,11 грн.,

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст.ст. 7, 8, 17, 18, 19, 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині заниження оподатковуваного доходу за 2009 рік в сумі 84527,28 грн., в результаті чого до бюджету недопоступило податку з доходів фізичних осіб в сумі 12679,09 грн.

02.40.2010 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000671721/0, згідно якого позивачу на підставі акта документальної перевірки № 715/17-2/2062509593 від 16.03.2010 року, яким встановлено порушення п. 1.3 ст. 1, п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7, п. 9.4.  п.п. «а»п. 9.6. ст. 9 п. 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 17.1.2. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість усього 100964,26 грн. (у тому числі 67309,50 грн. –основний платіж, 33654,75 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

02.40.2010 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000681721/0, згідно якого позивачу на підставі акта документальної перевірки № 715/17-2/2062509593 від 16.03.2010 року, яким встановлено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»ст. ст. 7, 8, 17, 18, 19, 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб усього 5407,50 грн. (основний платіж).

02.40.2010 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000661721/0, згідно якого позивачу на підставі акта документальної перевірки № 715/17-2/2062509593 від 16.03.2010 року, яким встановлено порушення ст. 2, п.п. 8.1.1., п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, ст. 16, п.п. 19.2. «а»п. 19.1. ст. 19, ст. 3, п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, ст. 17, п. 18.1. ст. 18, ст. 20, п.п. 6.3.1., п.п. 6.3.2., п.п. 6.3.3., п.п. 6.3.4., п.п. 6.3.5. п. 6.3. п.п. 6.5.4. п. 6.5. ст. 6, п. 7.1. ст. 7, п. 17.2. ст. 17, ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість усього 77602,08 грн. (у тому числі 26932,04 грн. –основний платіж, 50670,04 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

02.40.2010 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000069172, якого до позивача на підставі акта документальної перевірки № 715/17-2/2062509593 від 16.03.2010 року, яким встановлено порушення ст. 1 п. 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосовано штрафні (фінансові) санкції 1008500,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року із змінами і доповненнями, Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727/98 від 03.07.1998 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим же Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 цього ж Закону, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим же Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 9.4. ст. 9 цього ж Закону, якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно п.п. «а»п. 9.6. ст. 9 цього ж Закону, з урахуванням положень пункту 9.5 цієї ж статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу, особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього ж Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Згідно п. 10.2. ст. 10 цього ж Закону, платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї ж статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього ж Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Згідно ст. 13 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян», Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього ж Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». 

При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом «з»ст. 5 цього ж Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Згідно ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платниками податку є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 цього ж Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:

а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування;

б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;

г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;

е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до доходів, визначених у підпунктах «а»- «д»цього підпункту при їх нарахуванні (виплаті), та закінчує застосовуватися при завершенні нарахування таких доходів, без подання відповідних заяв, визначених підпунктом 6.3.2 цього ж пункту.

Податкова соціальна пільга не застосовується до доходів, визначених підпунктом «е»цього підпункту.

Якщо у порушення норм цього пункту платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю або якщо платник податку при отриманні доходів, визначених у підпункті 6.3.3 цього ж пункту, подає таку заяву іншому працедавцю, внаслідок чого податкова соціальна пільга фактично застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат. Якщо з будь-яких підстав сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до спливу граничного строку, встановленого законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягується податковим органом у порядку, визначеному законом. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.

Згідно п.п. 6.5.4. п. 6.5. ст. 6 цього ж Закону, якщо працедавець з будь-яких причин не здійснює перерахунки та/або не утримує суму недоплати чи її частину (крім випадку, зазначеного в абзаці другому підпункту 6.5.3 цього пункту) у встановлені цим пунктом строки, то така сума стягується податковим органом за рахунок такого працедавця і не включається до складу його валових витрат.

Згідно п. 7.1. ст. 7 цього ж Закону, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Згідно п.п. 8.1.1., п.п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 цього ж Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно п. 17.2. ст. 17 цього ж Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;

в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Згідно ст. 18 цього ж Закону, річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який:

а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів;

б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.

Згідно п. 19.1. ст. 19 цього ж Закону, платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку;

в) подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим;

на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку;

г) надавати особам, які згідно з цим Законом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

д) у порядку, визначеному законом, допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що використовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності;

е) у разі зміни отримання податкової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені цим Законом;

є) своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум.

Згідно п.п. «а»п. 19.2. ст. 19 цього ж Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, крім іншого, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно ст. 20 цього ж Закону, розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.

Фінансово відповідальними за порушення норм цього ж Закону є такі особи:

а) при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи;

б) при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку - такий платник податку.

Особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є:

а) при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент;

б) при нарахуванні податку податковим органом на підставі поданої декларації - платник цього податку;

в) при самостійному нарахуванні податку його платником - такий платник.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Особа, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення сум надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та розміри такої відповідальності.

Особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є:

а) податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір;

б) орган Державного казначейства України, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.

За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 10 відсотків від такої суми;

якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 50 відсотків від такої суми;

якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.

Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

У разі коли штрафні (фінансові) санкції застосовуються внаслідок наявності причин, визначених підпунктом «а»підпункту 20.4.1 цього пункту, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.

У разі коли особи, що зобов'язані цим пунктом нести відповідальність за неповне або несвоєчасне надання платнику податку бюджетного відшкодування, не здійснюють або відмовляються здійснювати зазначене відшкодування (його частини) всупереч нормам цього ж Закону, то платник податку має право оскаржити їх дії (бездіяльність) у суді (господарському суді) без попередньої сплати державного мита у зв'язку з поданням позовної заяви (скарги).

Згідно ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Згідно п.п. 1, 2 ст. 3 цього ж Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок,

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно п. 1 ст. 17 цього ж Закону, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах –у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.2., п.п. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії:

- прибуткових та видаткових касових ордерів з підставою платежу –виручка за меблеву фурнітуру,

- договору оренди № 92/Д3 індивідуально визначеного рухомого майна від 01.02.2006 року укладеного між ДП Дослідним заводом «Хвиля»(орендодавець) та СПД ОСОБА_7 (орендар), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене рухому майно: верстат фрезерний мод. 6Т12Ф20-11, 1988 року випуску, зав. № 131, інв. № 09-102; шафу сушильну, мод. УС-3, зав. № 351, інв. № 39-1346, шафу сушильну, мод. УС-3, зав. № 340, інв. № 39-1345, базова вартість яких для розрахунку орендної плати встановлено згідно експертної оцінки (висновок про вартість майна) і становить 23200,00 грн. без ПДВ станом на 31.01.2006 року; розрахунок плати за перший місяць оренди державного індивідуально визначеного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП Дослідним заводом «Хвиля»,

- договорів № 130/ДЗ від 01.08.2008 року, № 132/ДЗ від 01.08.2008 року, № 133/ДЗ від 01.08.2008 року про відшкодування витрат ДП Дослідним заводом «Хвиля»за водопостачання, укладеного між ДП Дослідним заводом «Хвиля»(основний споживач) та позивач (субспоживач), згідно якого субспоживач відшкодовує витрати основного споживача за водопостачання, кошторису витрат за послуги водопостачання та розшифровки розрахунку витрат на послуги водопостачання із сплатою ПДВ в ціні послуг станом 01.07.2008 року,

- договору поруки № 146/ДЗ від 01.01.2009 року, укладеного між позивачем (поручитель) та ДП Дослідним заводом «Хвиля»(кредитор), згідно якого передбачний цим договором обов’язок поручитель перед кредитором обмежується сплатою поточного боргу за послуги вказані в основних договорах,

- договору № 102/ДЗ від 01.11.2006 року про спільне використання технологічних мереж основного споживача, укладеного між ДП Дослідним заводом «Хвиля»(основний споживач) та Приватного підприємця ОСОБА_7 (субспоживач), згідно якого основний споживач зобов’язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин дозволених субспоживач до використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за послуги х компенсації перетікання реактивної електричної енергії, схеми електропостачання об’єкту субспоживача (додатку № 1 до вказаного договору), кошторису витрат (за місяць) на утримання та обслуговування електромереж та електроустаткування ДП Дослідним заводом «Хвиля»(додаток № 2 до вказаного договору), розрахунку витрат електричної енергії в мережах (додаток № 3 до вказаного договору), акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 4 до вказаного договору);

- заяв про зарахування проплати за відшкодування витрат за надання електроенергії , використання, оренду верстата, накладних на придбання товарів,

- договору поставки від 20.07.2007 року, укладеного між ФОП ОСОБА_7 (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець), згідно якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього ж договору, накладної № 21/7 від 21.07.2007 року та накладної № 3/8 від 03.08.2007 року до договору поставки укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1,

- декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року або за інший період звітного року,

- видаткової накладної № 00-0000011 від 16.01.2006 року, накладної № 148 від 28.12.2005 року, видаткової накладної РН-0000034 від 25.01.2008 року, накладної № 10 від 21.03.2007 року, видаткової накладної № л-00000015 від 06.06.2006 року із сплатою ПДВ в ціні товару, акту прийому –передачі від 21.03.2007 року, акту здачі –приймання від 01.04.2006 року, акту приймання –передачі від 28.10.2008 року про купівлю або оренду обладнання, яке використовується для здійснення господарської діяльності позивача,

- технічного завдання від 29.11.2007 року,

- накладної № 28 від 04.04.2066 року та рахунку № 28 від 04.04.2006 року про купівлю станка фрезерного у ФОП ОСОБА_7,

- інструкцій по використанню та паспортів обладнання, що використовується позивачем, а саме: комплексу автоматичного нанесення порошкових полімерних покриттів, стрічкової пили по металу, напівавтомати дугової зварки ПДГ-251 і ПДГ – 351, маніпулятора автоматичний АМ01,

- звітів суб’єкта малого підприємництва –фізичної особи –платника єдиного податку за перший, другий, третій четвертий квартали 2008 року, за перший, другий, третій четвертий квартали 2009 року.

Оцінивши вказані докази суд зазначає:

Податкове повідомлення –рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова за № 0000671721/0 від 02.04.2010 року в частині визначення суми податкового зобов’язання 97977,00 грн., в тому числі 65318,00 грн. основний платіж та 32659,00 грн. штрафні фінансові санкції є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки з 21.02.2002 року позивач

зареєстрований, як фізична особа –підприємець, у 2008 році перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією корінця свідоцтва серії Е № 387141 виданого 25.12.2007 року. Згідно звіту позивача за 4 кв. 2008 року ним задекларовано обсяг виручки з наростаючим підсумком з початку року 460877,00 грн. Згідно ст. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість. Відповідач надав відмову позивачу застосування спрощеної системи оподаткування на 2009 рік. Згідно звіту позивача за 4 кв. 2009 року ним задекларовано обсяг виручки з наростаючим підсумком з початку року 333998,00 грн. Перевищення 300000,00 грн. як обов'язкової умови реєстрації, як платник податку на додану вартість, відбулось у липні 2009 року, відповідно по операціях у жовтні 2009 року на суму 4247,50 грн., у грудні 2009 року на суму 5710,00 грн. позивач зобов’язаний був нараховувати та сплачувати ПДВ, а відтак лише в частині ПДВ із вказаних сум (за жовтень, грудень 2009 року) відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2987,25 грн. (в тому числі 1991,50 основного платежу, 995,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Податкове повідомлення –рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова за № 0000681721/0 від 02.04.2010 року в частині визначення суми податкового зобов’язання 3937,50 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки згідно абз. 7 ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», у разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу. Проте, відповідач вказує, що відповідно до представлених до перевірки первинних документів позивач 15.04.2008 року отримав кошти в сумі 35000,00 грн. на розрахунковий рахунок № 26006501004071/980, який відкрито в ЛФ ВАТ ВТБ, з призначенням платежу «сплата за станок фрезерний»згідно рахунку № 04/4 від 04.04.2008 року без ПДВ від Виробничого комерційного підприємства «Відіс», отримані кошти позивачем за проданий фрезерний станок в сумі 35000,00 грн. не відповідають видам діяльності, зазначених у Свідоцтві платника єдиного податку. Судом не враховується висновок відповідача в цій частині, оскільки помилковим є нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб з продажу основних фондів та засобів виробництва на загальних підставах, застосовуючи Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», так як матеріалами справи підтверджено, що позивач вказаний станок реалізував як основний засіб виробництва.

В іншій частині цього ж податкового повідомлення рішення щодо визначення суми податкового зобов’язання в сумі 1470,00 грн. позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено неправомірність спірного податкового повідомлення –рішення.

Податкове повідомлення –рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова за № 0000661721/0 від 02.04.2010 року в частині визначення суми податкового зобов’язання 75610,68 грн., в тому числі 25203,56 грн. основний платіж та 50407,12 грн. штрафні фінансові санкції є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки ФО-П ОСОБА_7, як самозайнята особа - платник податку, який є суб’єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності, не був платником податку у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», так як є суб’єктом підприємницької діяльності - самозайнятою особою, а не фізичною особою, як зазначає відповідач. З врахуванням вказаного судом не враховуються висновки відповідача про те, що згідно договорів поруки № 146/ДЗ від 01.01.2008 року, № 134а/Д3 від 01.01.2009 року та № 127а/ДЗ від 01.01.2008 року укладених між ФОП ОСОБА_1, ДП «ДЗ «Хвиля»та ФОП ОСОБА_9, фізична особа –підприємець ОСОБА_1 перерахував кошти в сумі 168023,73 гри. за ОСОБА_9 за «спільне використання технологічних мереж», «відшкодування витрат ДП «ДЗ «Хвиля»за спільне майно»та «відшкодування витрат за водопостачання», податок з доходів фізичних осіб в сумі 25203,56 грн. не утримано та до бюджету не перераховано, чим порушено ст. 2, ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4, п.п. 8.1.1, пп.8.1.2 п. 1 ст.8, ст. 17, ст. 18, ст.19, ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В іншій частині цього ж податкового повідомлення рішення щодо визначення суми податкового зобов’язання в сумі 1991,40 грн. (в тому числі 1728,48 основного платежу, 262,92 грн. штрафних (фінансових) санкцій) позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено неправомірність спірного податкового повідомлення –рішення.

Рішення про застосування штрафних фінансових санкцій ДПІ у Сихівському районі м. Львова за № 000069172 від 02.04.2010 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються в тому числі при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. З врахуванням вказаного судом не враховуються висновки відповідача зазначені в акті про те, що позивачем порушено ст. 1, п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстратор розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункові документів в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на загальну суму 201700,00 грн., оскільки відповідачем не спростовано, що позивачем за весь період охоплений перевіркою, здійснювалась торгівля продукцією власного виробництва, а саме фурнітурою для виробництва меблів з належним оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів на загальну суму 201700,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. ст. 49, 70 КАС України, позивач зобов’язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, а відтак зобов’язаний обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх позовних вимог.  

Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, з врахування змісту ст. 162 КАС України, про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 02.04.2010 року підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.   Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова за № 0000681721/0 від 02.04.2010 року в частині визначення суми податкового зобов’язання 3937,50 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова за № 0000671721/0 від 02.04.2010 року в частині визначення суми податкового зобов’язання 97977,00 грн., в тому числі 65318,00 грн. основний платіж та 32659,00 грн. штрафні фінансові санкції.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова за № 0000661721/0 від 02.04.2010 року в частині визначення суми податкового зобов’язання 75610,68 грн., в тому числі 25203,56 грн. основний платіж та 50407,12 грн. штрафні фінансові санкції.

Визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних фінансових санкцій ДПІ у Сихівському районі м. Львова за № 000069172 від 02.04.2010 року.

3.   В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1) 2,12 грн. судового збору.

          Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

          Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.   

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.     

Постанова складена у повному обсязі 01.11.2011 року.

         Суддя                                                                                          Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Гавдик З.В.