ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07 листопада 2011 р.           Справа № 2а/0270/3969/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,   

за участі секретаря судового засідання: Колос Мирослави Сергіївни

представників сторін

позивача      :   ОСОБА_1

відповідача :   Лакійчука О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_3   

до:   Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції  

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_3 до Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції (далі – Козятинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що за результатами проведеної документальної перевірки з питань дотримання ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства податковим органом виявлено порушення вимог податкового законодавства.

На підставі виявлених порушень Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001411701/0 від 02 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 290057 грн. 70 коп.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки, а відповідно і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду із вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001411701/0 від 02 лютого 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, та просив позов задовільнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обґрунтованість  висновків податкового інспектора, що проводив перевірку, які  знайшли відображення у відповідному акті.

Заслухавши пояснення представників сторін,  дослідивши матеріали  справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Протягом періодів з 29 жовтня по 08 листопада 2010 року та з 20 грудня 2010 року по 14 січня 2011 року службовими особами Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року.

В ході проведеної перевірки виявлені порушення підприємцем п.4.1 статті 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємець не задекларувала податкові зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 389936 грн.; статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в зв’язку з чим донараховано 290057 грн. 70 коп. податку на доходи з фізичних осіб. За наслідками перевірки складено акт №9/17-2908806325 від 21 січня 2011 року (а.с. 9-29).

На підставі даного акту перевірки Козятинською ОДПІ прийнято  податкове повідомлення-рішення №0001411701/0 від 02 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 290057 грн. 70 коп.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням,  ОСОБА_3 звернулась зі скаргою до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області. Проте, 15 квітня 2011 року ДПА у Вінницькій області  рішенням вих. №8565/3/25-010 залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0001411701/0, прийняте Козятинською ОДПІ 02 лютого 2011 року.

Даючи правову оцінку прийнятому Козятинською ОДПІ податковому повідомленню-рішенню, суд зважає на таке.

01 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Козятинський птахокомбінат» (Довіритель), з однієї сторони, та приватним підприємцем ОСОБА_3 (Довірений), з іншої, укладено договір доручення №01/3Г-07 (а.с.30-31).

Згідно із умовами даного договору (пункт 1.1), Довірена особа зобов’язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити закупівлю товару (зокрема, великої рогатої худоби, свиней) від товаровиробника на умовах Довірителя. Умовами договору визначені наступні обов’язки Довіреного (окремі із них): негайно передати Довірителю все одержане у зв’язку з виконанням доручення і надати звіт про виконання доручення та супроводжувальні і фінансові документи; під час приймання закуплених молока та м’яса в живій вазі від сільськогосподарських підприємств від імені Довірителя виписувати квитанції за формами ПК-1 і ПК-3, а від особистих селянських господарств – за формами ПК-2 і ПК-3а. Разом з тим, серед обов’язків Довірителя визначено наступні: забезпечити Довіреного коштами, необхідними для виконання доручення при умові наявності потрібної суми в касі Довірителя; прийняти від Довіреної особи одержаний ним товар у зв’язку з виконанням даного договору.

Окремим пунктом договору визначено порядок проведення розрахунків за виконання договору. Так, пунктом 4.1 договору передбачено, що за здійснення дій, вказаних в пункті 1.1 цього договору Довіритель сплачує Довіреному винагороду в розмірі до 10% від суми заготівлі ВРХ та свиней в живій вазі, в тому числі: витрати на організацію заготівлі – 4%, витрати по завантаженню та перевезенню – 1-3% (в залежності від відстані та монтажу), терміновість заготівлі – 1%, заготівля ВРХ підвищеної вгодованості – 1-2%.

В підтвердження виконання умов зазначеного вище договору його учасниками складено акти виконаних робіт. Так, актом №01/3Г-01 (а.с.57)  підтверджується закупівля позивачем протягом січня 2008 року на користь Товариства худоби в кількості 812 голів на загальну вартість 3512818,08 гривень; загальна вартість наданих підприємцем послуг за виконану роботу складала 321365,00 гривень, з яких: організація заготівлі (4%) – 140513,00 гривень, завантаження та перевезення (3%) – 90426,00 гривень, терміновість заготівлі (1%) – 30142,00 гривень та заготівля ВРХ підвищеної вгодованості (2%) – 60284,00 гривень. Інший акт №01Є3Г-02 виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.58) свідчить про закупівлю підприємцем протягом  лютого 2008 року на користь Товариства худоби в кількості 330 голів на загальну вартість 1552312,79 гривень; загальна вартість наданих підприємцем послуг за виконану роботу складала 151204,00 гривень, з яких: організація заготівлі (4%) – 82093,00 гривень, завантаження та перевезення (3%) – 34555,00 гривень, терміновість заготівлі (1%) – 11519,00 гривень та заготівля ВРХ підвищеної вгодованості (2%) – 23037,00 гривень.

З огляду на те, що умовами пункту 4.1 договору доручення визначено порядок розрахунку розміру винагороди підприємця за виконану ним роботу,  тому загальна вартість наданих підприємцем послуг згідно наведених вище актів і становить розмір винагороди, що отримала ОСОБА_3 за вказаний період від ВАТ «Козятинський птахокомбінат». Сукупний розмір понесених витрат становить 472569,00 гривень (321365,00 +151204,00).

Більше того, довідками ПАТ «Козятинський м’ясокомбінат» вих. №5/1794 від 18 жовтня 2011 року (а.с.56) та вих. №5/889 від 04 листопада 2011 року підтверджується розмір винагороди ОСОБА_3 за виконану нею роботу в січні та лютому 2008 році, що становив 472569,00 гривень.

В матеріалах справи наявні видаткові та прибуткові касові ордери, корінці приймальних квитанцій, звіти про використання коштів, наданих під звіт, а також ПК-2. При цьому, з довідки ПАТ «Козятинський м’ясокомбінат» від 18 жовтня 2011 року видно, що співробітниками СБУ окремі ПК-2 вилучені, а тому вони не можуть бути надані для дослідження.        

Відтак, судом встановлено, що на підставі укладеного договору позивач  закуповувала велику рогату худобу від імені та за рахунок коштів ВАТ «Козятинський птахокомбінат». Внаслідок таких дій Довіреної особи  змінювались права та обов'язки Довірителя.

З умов укладеного договору випливає, що позивач не набувала права власності ні на надані їй кошти, ні на закуплену велику рогату худобу. Тобто, відносини, що існували між сторонами, не передбачали набуття права власності позивачем ні на кошти, отримані від ВАТ "Козятинський птахокомбінат", ні на худобу, що закуповувала підприємець за ці кошти.

В цьому контексті застосуванню підлягають положення частини 5 статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», відповідно до яких виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

З огляду на викладене, виручкою є не будь-які кошти, отримані позивачем, а лише ті, які отримані ним від продажу продукції (товарів, робіт, послуг). В даному випадку позивач отримувала від ВАТ «Козятинський птахокомбінат» кошти не як виручку від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а як кошти під звіт на виконання договору доручення, що укладений між підприємцем та Товариством.

Окремо суд звертає увагу на тому, що всі кошти, які позивач отримувала  від Товариства, не можуть визнаватися доходом, оскільки доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Проте, суд встановив, що позивач ці кошти не отримувала у власність, вони не були нараховані на її користь. Позивач набула у власність лише кошти в розмірі 472569,00 гривень, що були виплачені їй у якості винагороди за виконану роботу по договору доручення.

Також із визначення оподатковуваного доходу, наведеного в статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", випливає, що доходом (виручкою) є кошти від продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому, оподаткування доходів отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту (п.п.9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Більше того, суд звертає увагу на положення п.п.4.3.2 п.4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якими визначено, що не включаються до об’єкту оподаткування сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

П.п.9.10 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що під звіт можуть бути надані кошти для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, а об’єктом оподаткування можуть бути лише кошти у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.     

З огляду на викладене, передані позивачу кошти під звіт для виконання договору доручення не є її виручкою. При цьому, сума виручки відповідає сумі отриманої позивачем винагороди за виконання умов договору доручення, яка не перевищувала встановленої Указом Президента України  межі.     

Також, під час встановлення обставин у справі суд виходив із того, що положеннями частини 1 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна  довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду представник відповідача не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню 3,40 гривень судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно квитанції (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції  № 0001411701/0 від 02 лютого 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3,40 гривень судового збору.  

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Яремчук Костянтин Олександрович

07.11.2011