Справа №2-124/2007 p.

РІШЕННЯ

Іменем    України

14 червня 2007 року                                                                            м. Хуст.

Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Кемінь В.Д.

при секретарях судового засідання Озарук О.І. - Перегінець О.Г.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

директора ЗОШІ-ІП ступенів №2 м.ХустОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до директора ЗОШ І-ІП ступенів №2 м. Хуст про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до директора Хутської ЗОШ І-ІП ступенів № 2 м. Хуст про поновлення його на роботі на посаді завгоспа школи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, преміальних коштів за вересень 2006 року та моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що 20.10.2006 року наказом № 71 його звільнено з посади завгоспа Хутської ЗОШ І-ІН ступенів, на підставі ст. 40 ч.1, п.3 КЗпП України. В наказі про звільнення не вказано коли і які службові обов'язки він не виконував і який саме допустив дисциплінарний проступок, що став підставою для його звільнення. При оформленні наказу ніхто ніяких пояснень від нього не вимагав і фактично мотиви наказу є наслідком особистих неприязних відносин, що склалися між ним та директором школиОСОБА_3 Остання була призначена на посаду директора з 02.09.2006 року і за декілька днів своєї роботи своїми діями дала йому зрозуміти, що він ій не потрібен як завгосп школи. З цих підставОСОБА_3 видала наказ № 48 від 12.09.2006 р. про наклаладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, за систематичне невиконання доручень директора школи та профспілкового комітету, а також неналежне забезпечення школи до начального року. Після чого, 20.10.2006 року відповідачка знову видала наказ № 70 від 20.10.2006 року, про оголошення йому повторної догани вказавши в цьому наказі тіж самі підстави що і в попередньому. В цей же деньОСОБА_3 винесла наказ № 71 від 20.10.2006 року про його звільнення. За весь період своєї трудової діяльності він працював на різних керівних посадах і ніколи не мав ніяких стягнень як порушник трудової дисципліни. Вважає своє звільнення незаконним і просить суд поновити його на роботі, сягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу та преміальні кошти які йому не виплачені за вересень 2006 р. через наказ про оголошення догани. Крім цього, позивач вважає, що діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що безпідставно накладені на нього дисциплінарні стягнення та незаконне звільнення з роботи погіршили його моральний та фізичний стан. Внаслідок чого він звертавсля до лікарів та проходив ліквуання. Він також пережив сором перед трудовим колективом за своє звільнення, так як працює понад 44 роки з яких 27 років працював на керівних посадах, тому вважає, що цими діями відповідачки йому завдана моральна шкода, яку оцінює в сумі 5000 гривень і просить суд стягнути в його користь з відповідача ці кошти.

Представник позивача ОСОБА_2 повністю підтримав позовні вимоги і просить суд задовольнити їх в повному об'ємі, посилаючись на обставини наведені позивачем.

Відповідачка та її представник ОСОБА_4 позов не визнали, ствердивши що ОСОБА_1 систематично не виконував вказівок директора школи, своїх функціональні обов'язки як

2

завгосп,    нехтував           вказівками         та розпорядженнями      директора,      створював

конфліктні ситуації, що приводили до сварок та постійних суперечок між технічними працівнками школи. Крім цього позивач як завгосп школи не забезпечив належної підготовки школи до навчального року. Всі його порушення вказані в наказах про накладення на нього стягнень у вигляді догани. Відповідачка в судовому засіданні також ствердила, що на зборах технічного персоналу школи від 12.09.2006 року обговорювалося питання про невиконанняОСОБА_1. своїх трудових обовязків, після чого йому було запропоновано дати пояснення, від чого він відмовився і нею склався акт, в якому засвідчено ці обставини. Через невиконання позивачем своїх посадових обовязків 20.10.2006 року вона видала другий наказ за № 70, про оголошення йому догани. Виходячи з цього вона прийняла рішення про звільнення останнього із займаної посади, видаши про це наказ № 71 від 20.10.2006 р. Перед прийняттям рішення про звільнення ОСОБА_1 вона зверталася до профспілкового комітету школи, який надав згоду на звільнення останнього. Вважають вимоги позивача безпідставними та недоведеними і просять постановити рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12 та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував на посаді завгоспа ЗОШ І-Ш ступенів № 2 м. Хуст з 20.09.2005 року по день його звільнення.

Наказом № 71 від 20.10.2006 року позивача звільнено із займаної посади на підставі п.3 ч.1, ст. 40 КЗпП України, так як йому оголошено 2 догани.

З досліджених матеріалів у судовому засіданні встановлено, що наказом № 48 від 12.09.2006 року ОСОБА_1 оголошено догану за системетичне невиконання доручень дирекції школи та профспілкового комітету школи. А також через незабезпечення своєчасної підготовки школи до початку навчального року, за непостійне ведення обліку робочого часу, відлучення з роботи без відома директора та без поважних причин. Наказом директора школи № 70 від 20.10.2006 року ОСОБА_1 оголошено другу догану, через невиконання розпоряджень директора школи, відмову поставити підпис в акті складеному комісією про невихід на роботу ОСОБА_10., не надання пояснеь директору про зміну графіку чергувань за вересень - жовтень 2006 р., не надання даних за викораистані кошти по підготовці школи до навчального року та не проходження медичного огляду, а також за постійні скарги на його дії з боку технічного персоналу.

Відповдно до ст. 147 КЗпП України застосовуються стягнення у вигляді догани та звільнення до працівника за порушення трудової дисципліни. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений ст. 149 КЗпП України, в якій зазначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважний орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення повинно враховуватися ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду працівником, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Однак , як встановлено в судовму засіданні, вказаних вимог КЗпП України відповідач не дотримався, так як за час розгляду справи судом не встановлено доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 надавав які-небудь письмові пояснення з приводу порушень трудової дисципліни і такі пояснення від нього вимагалися з боку відповідача.

Посилання відповідача на акти складені 06.09.2006 р. та 12.09.2006 року, про відмову дати письмові пояснення суд не може брати до уваги, оскільки, під час допиту в якості свідків осіб вказаних в акті, що засвідчували відмову позивача надати письмові пояснення, останні давали не чіткі, суперечливі та непослідовні пояснення про те, коли, де і вякому місті до ОСОБА_1 ставилася така вимога.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору в даному випадку повинно було проводитися за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої був ОСОБА_1 Його членство в профспілковій організації школи стверджується відрахуванням з його боку членських внесків до профспілкової організації за період роботи в школі № 2 м. Хуст. Визнання його в членах профспілки свідчать і посилання директора школи

3

в наказі № 48 від 12.09.2006 р. про оголошення догани позивачу, де одним з пунктів оговорено невиконанняОСОБА_1. доручень профспілкового комітету школи. Хоча під час допиту в якості свідка, голова профспілкового комітету ОСОБА_13 пояснювала, що не давала ніяких доручень позивачу.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача та його представника про те, що згода на звільнення ОСОБА_1надавал ся профспілковим комітетом школи. Так як, під час огляду в судовому засіданні журналу протоколів засідання профспілкового комітету школи від 19.09.2006 року, встановлено відсутність записів про виклик, або повідомлення ОСОБА_1 і його присутність на засідання профкому, де вирішувалося питання надання згоди на його звільнення з роботи. При цьому свідок ОСОБА_11 пояснювала, що ОСОБА_1 повідомлявся про засідання профкому і був присутній на ньому. Ці обставини повністю заперечив позивач і судом не встановлено жодних доказів про те, що позивач був належним чином повідомлений про засідання профспілкового комітету і брав участь у його засіданні.

Наведені обставини дають суду підстави зробити висновок про недотримання відповідачем вимог ст. 43 КЗпП України, при звільненні позивача з роботи.

Суд також звертає увагу на те, що наказ № 70 від 20.10.2006 року про оголошення ОСОБА_1 другої догани, який був підставою для прийняття рішення про звільнення та видачу наказу № 71 від 20.10.2006 р. був виданий пізніше, ніж відбулося засідання профкому від 19.09.2006 р. Тобто, станом на 19.09.2006 року наказу № 70 від 20.10.2006 р. не існувало і підстав на звільнення позивача, через оголошення йому другої догани та обговорення питання про надання згоди профкомом не могло бути.

В судовому засіданні також знайшли своє підтвердження вимоги позивача про стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу. Так, відповідно до довідки про доходи, виданої управлінням освіти, релігії та у справх національностей Хустської міської ради від 17.11.2006 року № 655. вбачається, що ОСОБА_1 працюючи на посаді завгоспа ЗОШ І-ІП ступенів № 2 м. Хуст отримував заробітну плату за останні місяці роботи у серпні, вересні 2006 року у розмірі по 458 грн. За розрахунком суми заробітної плати отримуваної позивачем із часом вимушеного прогулу, з дня його звільнення по день розгляду справи в суді ця сума становить розмір 3206 (три тисячі двісті шість). Відповідно до ст. 235 КЗпП України позивачу належить виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, так як останній знаходився у вимушеному прогулі з 20.10.2006 р. по 14.06.2007 р.

Разом зцим , позивач не навів суду доказів і необгрунтував свої вимоги щодо розміру премії та її невиплату відповідачем за вересень місяць 2006 року. З цих підстав вказана вимога позивача на думку суду є недоведеною і такою, що не підлягає задоволенню.

Оцінивши в сукупності встановлені по справі докази, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 в частині його поновлення на роботі, стягненні оплати за час вимушеного прогулу задовольнити, так як в ході судового розгляду позивач та його представник довели в судовому засіданні неправомірність та безпідставність його звільнення з роботи з підстав зазначених в п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, що проведено директором ЗОШ І-ІП ступенів № 2 м. Хуст.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди з підстав передбачених ст. 237-1 КЗпП України, суд констатує, що позивач судовому засіданні не навів обгрунтування та доказів, про те, які саме моральні страждання переніс від неправомірних дій відповідача, не надав доказів про негативні наслідки для свого здоров'я та лікування внаслідок завданих моральних переживань і чи мали місце взагалі такі наслідки, так як в процесі розгляду справи позивачем не подано жодних стверджень щодо таких наслідків.

Не навів позивач в судовому засіданні доказів та не обґрунтував з яких критеріїв оцінки він виходив визначаючи розмір завданої йому моральної шкоди.

Виходячи з встановлених по справі в судовому засіданні доказів, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.232,235 КЗпП України, ст.ст. 10,60,209,367 ЦПК України, суд-

4

РІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зняти з ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення у вигляді догани, застосовані наказами директора ЗОШ І-ІП ступенів №2 м. Хуст за № 48 від 12.09.2006 р. та № 70 від 20.10.2006 року.

Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді завгоспа ЗОШ І-ІП ступенів №2 м. Хуст.

Стягнути з управління освіти, релігії та у справах національностей Хустської міської ради на користь ОСОБА_1- 3206 (три тисячі двісті шість) гривень середньомісячного заробітку за вимушений прогул та на користь держави 51 гривню державного мита.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1про оплату преміальних за вересень місяць 2006 р. та стягнення моральної шкоди -відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул в межах за один місяць в розмірі 458 гривень - допустити до негайного виконання.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а також може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Закарпатської області.