ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
УХВАЛА
12 березня 2011 рокуо 11год. 26хв. Справа № 2а-9927/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засіданні Кожокара М.Ю.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Музею історико-архітектурної пам’ятки «Київська фортеця»
доКонтрольно-ревізійного управління в місті Києві
провизнання протиправною та скасування вимоги в частині,
ВСТАНОВИВ:
Музей історико-архітектурної пам’ятки «Київська фортеця»(далі –Музей «Київська фортеця», позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Контрольно-ревізійного управління в місті Києві (далі –КРУ в місті Києві, відповідач), в якій, з урахуванням уточнень від 07 жовтня 2010 року, просить:
- визнати нечинними окремі положення акту №04-30/197 КРУ в місті Києві ревізії фінансово-господарської діяльності Музею за період з 01 березня 2007 року по 01 листопада 2009 року, а саме, - що кореспондуються з п.п. 2, 5, 7, 9 –11, 13 вимоги відповідача від 14 квітня 2010 року №26-04-14-14/2209;
- визнати протиправною та скасувати вимогу КРУ в місті Києві від 14 квітня 2010 року №26-04-14-14/2209 в частині п.п. 2, 5, 6, 7, 9 –11, 13.
У судовому засіданні повноважні представники позивача позовні вимоги просили задовольнити, обґрунтовуючи їх тим, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено винну у виявлених порушеннях особу, що суперечить вимогам законодавства, яке врегульовує порядок діяльності контрольно-ревізійної служби в Україні.
Звертали увагу суду на помилковість висновків відповідача щодо нецільового використання позивачем коштів загального бюджету міста Києва, порушення законодавства про оплату праці.
Представники зауважували, що факт «витрати коштів загального фонду бюджету»відповідачем не встановлений. Премії працівникам виплачувались лише в межах фонду економії заробітної плати, що контролювалося відділенням Державного казначейства України на предмет відповідності кошторису і планам асигнувань, які не порушувались і не перевищувались.
Крім того, постановою Апеляційного суду міста Києва закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, чим фактично підтверджено відсутність з боку позивача порушень пункту першого статті 2 Закону України «Про державну закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 року №1490-ІІІ.
Вказували на порушення КРУ в місті Києві стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна-7, оскільки ревізійна група мала у своєму складі двох посадових осіб, які раніше приймали участь у проведенні перевірки Музею «Київська фортеця».
Отже, представники Музею «Київська фортеця»вважають, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, а тому останній підлягає визнанню нечинним, а складена на його підставі вимога в певних частинах - скасуванню.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначав про дотримання КРУ в місті Києві порядку та строків проведення ревізії. Просив суд закрити провадження в частині вимог позивача про визнання нечинними окремих положень акту перевірки, оскільки останній не встановлює, змінює чи припиняє будь-які правовідносини, а тому позов в цій частині не може розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Вказував на порушення позивачем ряду нормативних актів у сфері бюджетного та трудового законодавства, що стало підставою для винесення вимоги про результати ревізії та вжиття заходів щодо усунення встановлених порушень.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі за вище вказаним позовом в частині Музею «Київська фортеця» про скасування акту ревізії фінансово-господарської діяльності від 27 лютого 2010 року №04-30/197 підлягає закриттю.
Так, відповідно до пункту першого частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із зазначених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки особи у сфері публічно-правових відносин.
Акт ревізії фінансово-господарської діяльності, в якому фіксуються певні обставини під час проведення перевірки, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє для особи (позивача) виникнення будь-яких прав і обов'язків, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин, а відсутність відповідних правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Відтак, не підлягають розгляду справи у тому разі, якщо заявлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.
Якщо предметом позову є вимога про скасування акту суб'єкта владних повноважень, то суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту першого частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, а якщо провадження у справі вже відкрите, то закриває його на підставі пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що акт від 27 лютого 2010 року №04-30/197, який є частиною предмету даного спору, не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обов’язки, і не може вважатися рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, а тому не підпадає під дію пункту першого частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 3, 4, 17, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі №2а-9927/10/2670 за позовом Музею історико-архітектурної пам’ятки «Київська фортеця»до Контрольно-ревізійного управління в місті Києві в частині вимог про визнання нечинними окремих положень акту відповідача від 27 лютого 2010 року №26-04-14-14/2209.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька