ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01 листопада 2011 року < Час проголошення > № 2а-6031/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення в частині
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати п.п. 4.1 п. 4 рішення Київської міської ради "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Голосіївському районі м. Києва" № 136/4948 від 14.10.2010 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно та у спосіб, що суперечить вимогам ст. 140 Земельного кодексу України позбавлено права власності позивача на 57/162 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка була передана у власність позивачу рішенням Київської міської ради "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Голосіївському районі м. Києва" № 431/1487 від 23.04.2009 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2011 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.10.2011 р.
В судовому засіданні 26.10.2011 р. позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник позивача зазначала, що припинення права власності на земельні ділянки визначено положеннями ст. 140 Земельного кодексу України та мало, в даному випадку, проводитись в судовому порядку за позовом відповідача. Недодержання відповідачем такого порядку, на думку позивача та її представника, є підставою для визнання оскаржуваного підпункту Рішення відповідача № 136/4849 від 14.10.2010 р. протиправним та його скасування.
Представник третьої особи та третя особа проти позову заперечили з тих підстав, що позивач не мала законних підстав для приватизації 57/162 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, оскільки не була власником 57/162 частин будинку, розташованого на зазначеній земельній ділянці.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, в межах наданих повноважень, з врахування всіх обставин.
У судове засідання 26.10.2011 р. не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання представник відповідача.
Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення позивача, третьої особи та їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Порядок та підстави набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюються Земельним кодексом України.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що спірна земельна ділянка юридично у власність чи користування до прийняття Рішення від 23.04.2009 р. № 431/1487 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Голосіївському районі м. Києва" не передавалась.
Згідно наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом власником 57/162 частини будинку АДРЕСА_1 належали на праві власності ОСОБА_2.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2006 р. у справі № 2-3863/06 право власності на 57/162 частину будинку АДРЕСА_1 було визнано за позивачем.
Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що у 2006 році позивач разом з іншими співвласниками будинку у АДРЕСА_1 звернулись до Київської міської ради з заявами про приватизацію земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок.
Рішенням Київської міської ради від 23.04.2009 р. № 431/1487 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Голосіївському районі м. Києва" відповідно до ст.ст. 81, 116, 118, 121 Земельного кодексу України позивачу було передано у приватну власність 57/162 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
25.09.2009 р. ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва за заявою третьої особи скасовано Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2006 р. у справі № 2-3863/06, яким було визнано право власності позивача на 57/162 частину будинку АДРЕСА_1.
На підставі зазначеної ухвали та користуючись правом, наданим ст. 118 Земельного кодексу України, третя особа звернулась до Київської міської ради з заявою про приватизацію 57/162 частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.
14.10.2010 р. підпунктом 4.1 п. 4 рішення Київської міської ради "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Голосіївському районі м. Києва" № 136/4948 від 14.010.2010 р. (далі - рішення № 136/4948) у зв’язку із заявами громадян та технічними помилками внесено зміни та доповнення до Рішення № 431/1487, відповідно до якого у додатку до рішення Київської міської ради від 23.04.2009 р. № 431/1487 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Голосіївському районі м. Києва" в одинадцятий позиції у п’ятій графі слова "ОСОБА_1" замінити словами "ОСОБА_2".
Не погоджуючись із вказаним Рішенням № 136/4849, позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить визнати зазначений підпункт Рішення протиправним та скасувати його.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в м. Києві ради та їх виконавчі органи.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення відповідно до закону питань земельних вдносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Аналізючи вищезазначені положення законів та положення ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" суд приходить до висновку, що розпорядження землями територіальної громади міста м. Києва є виключною компетенцією Київської міської ради, якою приймаються відповідні акти з цих питань.
Таким чином оскаржуване Рішення № 136/4849 прийнято відповідачем у межах, наданих повноважень.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Зі змісту оскаржуваного підпункту Рішення № 136/4849 вбачається, що воно прийнято у зв’язку із заявами громадян та технічними помилками.
З наданих суду доказів не вбачається можливим розмежувати та ідентифікувати саме на підставі чого (поданої заяви чи наявності технічних помилок) було прийнято оскаржуваний підпункт Рішення № 136/4849.
Разом з тим, в попередньому судовому засіданні та у письмових запереченнях відповідач, а в судовому засіданні третя особа зазначали, що ОСОБА_2 звертався до відповідача з відповідною заявою про приватизацію земельної ділянки після скасування рішення суду, яким було визнано право власності на 57/162 частину будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1. Доказів, які б спростовували зазначені твердження відповідача та третьої особи позивач суду не надав.
Крім того, суд звертає увагу на те, що саме по собі рішення Київської міської ради, яким передано у власність громадянину земельну ділянку не є тотожним поняттю виникнення права власності на земельну ділянку.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, визначені ст. 126 земельного кодексу України.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
Також, суд звертає увагу, що п.п. 2.2 п. 2 Рішення Київької міської ради № 431/1487 від 23.04.2009 р., зокрема, позивачу запропоновано у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж в натурі (на місцевість) та виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.
Позивач не надала суду документів, визначених чинним законодавством України, які б підтверджували її право власності на 57/162 частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, що в свою чергу споростовує доводи позивача про необхідність припинення права власності позивача на зазначену частину земельної ділянки в порядку, визначеному ст. 140 Земельного кодексу України, а саме, в судовому порядку, та про порушення оскаржуваним підпунктом 4.1 п. 4 Рішення Київської міської ради № 136/4849 від 14.10.2010 р. її прав як власника земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які наявні у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування п.п. 4.1 п. 4 рішення Київської міської ради "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Голосіївському районі м. Києва" № 136/4948 від 14.10.2010 р. задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування п.п. 4.1 п. 4 рішення Київської міської ради "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Голосіївському районі м. Києва" № 136/4948 від 14.10.2010 р. - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Ю.Т. Шрамко