ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014 м.Київ, вул. К.Каменєва 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
17 травня 2011 року Справа №2а-93/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю секретаря
судового засідання Швеця О.Ю.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
доУправління у справах захисту прав споживачів у Київській області
провизнання протиправними дій, скасування постанови та припису,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(далі –ВАТ «Укртелеком», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління у справах захисту прав споживачів у Київській області (далі –Управління, відповідач), в якій просило:
- визнати дії Управління щодо перевірки інформації для споживачів про номер та строк дії ліцензії, виданої оператору, та перелік кінцевого обладнання з підтвердженням його відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікації, яке дозволено застосовувати в телекомунікаційних мережах, - протиправними;
- визнати протиправними та скасувати постанову від 23 грудня 2010 року №2511, припис керівнику господарюючого суб’єкта від 24 листопада 2010 року.
У судовому засіданні повноважний представник ВАТ «Укртелеком»позовні вимоги просив задовольнити, обґрунтовуючи їх відсутністю у відповідача права проводити позапланову перевірку з метою з’ясування номеру та строку дії ліцензії. Зазначав про відсутність зі свого боку порушень норм чинного законодавства у сфері телекомунікації, а тому вважає постанову та припис протиправними. Крім того, звертав увагу суду на те, що перевірка здійснювалася поза межами предмету позапланової перевірки.
Відповідач у письмових поясненнях та його повноважний представник у судовому засідання повідомили, що Управління проти позову заперечує та вважає вимоги необґрунтованими.
Представник Управління зауважував, що під час проведення перевірки вимоги норм чинного законодавства дотримано. Вказував на правомірність винесених за результатами перевірки постанови та припису, а тому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 17 травня 2011 року о 12год. 05хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Приписи частини другої статті 19 Конституції України визначають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також - визначення механізму їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів»12 травня 1991 року №1023-XII (далі –Закон №1023).
Відповідно до статті 26 вказаного Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів; накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів або його територіальних органів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні норми містить пункт 3 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року №229.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 5 квітня 2007 року №877-V (далі –Закон №877).
Пунктом 2 статті 1 вказаного Закону передбачено, що заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №877 підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання; перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
З наведеної частини статті випливає, що вона містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланової перевірки суб’єкта господарювання. Так, абзацом четвертим частини першої статті 6 Закону №877 передбачена така підстава для проведення позапланової перевірки як звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позапланова перевірка позивача проведена на підставі скарги ОСОБА_2 від 25 жовтня 2010 року на порушення положень ВАТ «Укртелеком»положень Договору про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет, за наявності згоди центрального органу виконавчої влади –Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 13 листопада 2010 року №03/1811932-2010.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону №877 під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Аналогічне положення міститься у пункті 2.8 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25 жовтня 2006 №311 (далі –Порядок №311).
В матеріалах справи міститься копія направлення на проведення позапланової перевірки №2700 від 24 листопада 2010 року, предметом перевірки в якому визначено дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Як вбачається зі змісту скарги споживача від 25 жовтня 2010 року, остання просила розглянути неправомірні дії ВАТ «Укртелеком», під якими розуміється, у тому числі дотримання останнім положень Закону №1023.
Таким чином, Управлінням було дотримано всіх обов’язкових законодавчо визначених вимог при проведенні позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 3 Порядку №311 за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип перевірки (планова або позапланова); предмет перевірки; найменування органу у справах захисту прав споживачів, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила перевірку; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювалась перевірка. Форма акта затверджується Держспоживстандартом України.
При описі виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, за результатами перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №002617 від 24 листопада 2010 року, в якому, зокрема, зафіксовано, що «…на момент перевірки в приміщенні провайдера у доступній формі відсутня інформація для споживачів про номер та строк дії ліцензії, виданої оператору, та перелік кінцевого обладнання з підтвердженням його відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікації, яке дозволено застосовувати в телекомунікаційних мережах, чи порушено вимоги пункту 30 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою КМУ від 09.08.05р. №720 та ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»…».
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Згідно з пунктом 30 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року №720 на вимогу споживача оператор, провайдер надає інформацію про: найменування оператора, провайдера та його структурних підрозділів, їх державну реєстрацію, місцезнаходження, режим роботи; номер та строк дії ліцензії, виданої оператору; основні і додаткові (платні і безоплатні) телекомунікаційні послуги (їх перелік); перелік кінцевого обладнання з підтвердженням його відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікації, яке дозволено застосовувати в телекомунікаційних мережах; номери телефонів сервісних служб оператора, провайдера; Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг.
Інформація в доступній формі доводиться до відома споживачів до укладення договорів через засоби масової інформації, довідково-інформаційні служби, сервісні служби, у місцях надання телекомунікаційних послуг та проведення розрахунків за них.
Отже, хоча зазначена вище інформація і надається оператором на вимогу споживача, вона повинна бути присутня у нього у доступній для споживача формі, а не обов’язково на інформаційному стенді, тощо.
Приписи пункту 3.6 Порядку №311 на підставі акта, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, що проводила перевірку, керівнику суб'єкта господарювання дається припис про усунення порушень.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.
Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб'єкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень, але вони не можуть перевищувати термінів, установлених законодавчими та нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки Управлінням 24 листопада 2010 року винесено припис, яким зобов’язано керівника суб’єкта господарювання усунути недоліки, визначені в акті перевірки, в семиденний термін.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновків про правомірний характер винесеного припису, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині його скасування.
Щодо визнання протиправною та скасування постанови від 23 грудня 2010 року №2511, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону №1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»від 23 грудня 2010 року №2511, якою до позивача застосовано штрафні санкції за порушення приписів статті 15 Закону №1023 та пункту 30 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року №720.
Отже, відповідач, при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяв правомірно, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому підстав для визнання протиправними його дій та скасуванні постанови від 23 грудня 2010 року №2511 і припису від 24 листопада 2010 року суд не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б підтверджували правомірність позиції позивача та визначали обґрунтованість його позовних вимог останній суду не надав.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком»в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька