Справа № 2 -1725

2007рік

РІШЕННЯ

ім'ям    України

26 липня 2007 року             місцевий суд Ленінського району міста Луганська в складі:

головуючого -  судді  Авалян Н.М.

при секретарі   -  Холодовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ЛМКП "Теплокомуненерго" про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обгрунтування якого вказав, що він мешкає в АДРЕСА_1. Квартира належить позивачу та членам його родини на праві загальної сумісної власності. Позивач є споживачем житлово - комунальних послуг, та відповідно до Законів України "Про захист прав споживачів" та "Про житлово - комунальні послуги" мав намір отримувати тепло від відповідача для забезпечення нормальних умов для життя всіх членів родини в опалювальний сезон. Позивач неодноразово зверталася в телефонному режимі до відповідача з питанням неякісного надання послуг по теплопостачанню в його квартиру. Температура в квартирі в опалювальний сезон не перевищувала 10-15 градусів. Однак ніякі міри не приймалися, складати акти або підписувати інші документи представники відповідача відмовлялися. В червні 2005 року з дозволу відповідних органів позивачкою було встановлено автономне опалювання /Наказ Артемівської адміністрації Луганської міської Ради від 03.06.2005 року № 96/11/. В теперішній час за позивачем утворилась заборгованість за неякісно надані відповдачем послуги по теплу в сумі 2513,58 грн. за період до 2002 року. Застосовувати норми цивільного законодавства про строки позовної давності до вказаної суми заборгованості відповідач відмовляється. Остання оплата в сумі 195 грн. була проведена позивачем в липні 2005 року за надані відповдачем послуги в першому півріччі 2005 року. Заходи по врегулюваню спору по сумі заборгованності до 2002 року, в тому числі стягнення з позивача заборгованості в судовому порядку, відповідачем не приймалися. Халатне відношеня посадових осіб відповідача до виконання своїх обов'язків, скарги громадян - споживачів веде до порушення прав позивача, діє негативно на стан його здоров'я, вимушає нервувати, забирає час та порушує уклад життя. Тому позивач просить суд, зобов'язати відповідача списати заборгованість в сумі 2513,58 грн., застосувавши строк позовної давності та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

В судовому засіданні предсатвник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Надала суду аналогічні пояснення. Відповідач звернувся з зустрчної позовної заявою до ОСОБА_1. в обгрунтування якої вказав, що ЛМКП "Теплокомуненерго" постачало теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1, де мешкає позивач, згідно з правилами відпуску та реалізації теплової енергії теплопостачаючим організаціям житлово - комунального господарства, затвердженими Держкомітетом України житлово - комунального господарства від 29.01.1992року. ЛМКП "Теплокомуненерго" постачало теплову енергію в квартиру позивача

з період з липня 1996 року по червень 2005 року. Позивач своєчасно розрахунки за надану теплову енергію та гаряче водопостачання не здійснював, тому за ним виникла заборгованість по сплаті за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 2513,58 грн. за період з липня 1996 року по червень 2005 року, що підтверджується витягом з особового рахунку НОМЕР_1. Тому відповідач просить суд стягнути з ОСОБА_1. на його користь заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сум 2513,58 грн. та судові витрати.

Представник відповідача ЛМКП "Теплокомуненерго" в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав в повному обсзі та пояснив суду, що будинок АДРЕСА_1знаходиться на баланс МКП "Жилсервіс" - виконавця житлово - комунальних послуг. Згідно "Правил надання послуг населенню по водо-теплопостачанню та водовідведенню /каналзації/" № 1497 від 30.12.1996 року, в обов'язки виконавця послуг входить, зокрема: своєчасне технічне обслуговування та ремонт внутрібудинкової системи теплопостачання. ЛМКП "Теплокомуненерго" є виробником послуг теплопостачання та відповідає за постачання теплової енергії до точки балансового розмежування - точки розподілу відповідальності між виконавцем та виробником. Згідно з вищенаведеними правилами в разі зниження якості наданих послуг населенню, споживач повинен надати докази у вигляді відповдного акту, складеного за участю виконавця послуг теплопостачання, де фіксується температура повітря в приміщеннях, причина відхилення темпераури повітря та т.п. Для складання відповідного акту необхідно подати заяву про виклик представника виконавця. За наявності акту ЛМКП "Теплокомуненерго" зобов'язано виконати перерахунок нарахувань. В разі відсутності в оговорений строк або відмови представника виконавця підписати акт, споживач вправі скласти акт - претензію. Він буде вважатися дійсним, якщо його підписали не меньш трьох споживачів, що проживають в даному будинку. Позивач дані вимоги діючого на той момент законодавства не виконав, що призвело до відсутності будь-яких підтверджуючих документів, що свідчать про неякісне теплопостачання в квартиру. Звернення в телефонному режимі з приводу неякісного наданя послуг діючим законодавством не передбачено. Підстав для перерахунку нарахувань у підприємства немає. З грудня 2004 року нарахування за послуги теплопостачання підприємством не проводиться в зв'язку з установкою з квартирі позивача автономного опалювання. На момент припинення нарахувань за позивачем утворилась заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 2 708,58 грн. В липні 2005 року позивач оплатив заборгованість в сумі 195 грн., що свідчить про згоду позивача з сумою заборгованності та її оплатою. Щодо вимог вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то згідно вимог ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в разі порушення її прав. Однак позивачем не доведений факт порушення її прав ЛМКП "Теплокомуненерго". ЛМКП "Теплокомуненерго" не порушувало цивільних прав позивача та належним чином виконувало свої обов'язки по наданню послуг теплопостачання.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягає задоволенню, а зустрічні позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є постачальником комунальної послуги -теплопостачання в квартиру, в якій проживає відповідач, а відповідач - споживачем вказаної послуги. Відповідач порушуючи ст.ст. 67, 68 ЖК України не здійснював щомісячну оплату споживаної комунальної послуги теплопостачання, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість станом на грудень 2004 року в сумі 2 513,58 грн. Оскільки відповідач не виконував свого зобов'язання належним чином, позивач обгрунтовано пред'явив в суді даний позов до відповідача

Разом з тим, відповідачем частково пропущений строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України в три роки, підстав для відновлення якого суд не знаходить. Оскільки відповідач пред'явив позов у липні 2007 року, він має право вимагати в судовому порядку стягнення заборгованості за період з липня 2004 року, що в сумарному виразі складає 145,23 грн. Вказана сума підлягає стягненню на користь відповідача з позивача.

Вимоги позивача про списання заборгованості в зв*язку зі спливом строку позовної давності та відшкодування моральної шкоди в зв*язку з ненаданням відповідачем послуг

належної якості задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав суду доказів щодо неналежного виконання відповідачем обов*язків по теплопостачанню, також позивач не надав суду доказів про порушення його прав як споживача послуги відповідачем. Позивачем не названі суду конкретні факти таких порушень, його посилання на допущені відповідачем порушення його прав є абстрактними, не підтвердженими доказами, тому не приймаються судом до уваги. А, крім того, позивач не вірно тлумачить правила застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у гри роки. Відповідно до ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За таких обставин, строк позовної давності не є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості за теплопостачання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79,80,84,86,88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 256, 257, 267  ЦК України , ст.ст.57, 68,191 ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1до ЛМКП "Теплокомуненерго" про захист прав споживачів відмовити.

Позові вимоги ЛМКП "Теплокомуненерго" до ОСОБА_1про стягнення з ОСОБА_1заборгованості за теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з липня 2004 року по грудень 2004 року в розмірі 145 / сто сорок п'ять/ гривень 23 копійки.

У задоволенні позову про стягнення заборгованості, що утворилась станом на липень 2004 року в розмірі 2 368 /дві тисячі триста шістьдесят вісім/ гривень 35 копіок відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.