Справа №22-а-13057/11Головуючий у І інстанціїДмитренко А.М.
Категорія15Доповідач у 2 інстанції Савченко
21.11.2011
УХВАЛА
Іменем України
4 липня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Даценко Л.М.
суддів Іванової І.В., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2009 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення допомоги, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 р. позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, який мотивував тим, що він є інвалідом війни 3 групи. Вказував, що відповідно ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»йому як інваліду війни 3 групи передбачена виплата відповідачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком. Однак у 2009 році він отримав дану допомогу в розмірі, що значно менше ніж передбачено законом. Його звернення про перерахунок допомоги залишене відповідачем без задоволення. Просив визнати відмову відповідача у перерахунку допомоги неправомірною та стягнути з відповідача недоплачену допомогу до 5 травня за 2009 рік в розмірі 3106 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2009 р. позов задоволено. Визнано дії відповідача щодо відмови у перерахунку допомоги протиправними та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2009 рік в розмірі 3106 грн.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що позивач як інвалід війни 3 групи, має право на отримання у 2009 році щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі не менше семи мінімальних пенсій за віком, встановлених ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції станом до 01.01.2008 р.) щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом війни 3 групи, перебуває на обліку в УСЗН і відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
В 2009 р. УПСЗН виплатило позивачу як інваліду війни 3 групи разову грошову допомогу до 5 травня на підставі постанови КМУ № 177 від 18.02.2004 р. в розмірі 380 грн. (а.с.8), що є порушенням права позивача на отримання встановленого законом розміру разової допомоги.
Враховуючи наведене, суд обгрунтовано задовольнив позов.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму розрахунку допомоги необгрунтовані, оскільки після визнання 22.05.2008 р. неконституційними положень п.20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” діє ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону № 367-14 від 25.12.1998 р., яка чітко встановлює розмір допомоги до 5 травня, що підлягає виплаті.
Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі, що згідно ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, і не може бути застосований для розрахунку інших пенсій. За відсутності іншого законодавчо встановленого мінімального розміру пенсії за віком, слід виходити саме із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, колегія судів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області відхилити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2009 р. залишити без змін.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку визначеному ч.5 ст.254 КАС України.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий _________________
Судді : _________________ ________________