ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.10.06р.

Справа № А9/373-06

За позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

                     м. Дніпропетровськ   

до   Закритого акціонерного товариства "Верхньодніпровський агропостач",

                    смт. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області     

про стягнення 9232 грн. 26 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники сторін:

  Від позивача - представник не з"явився

Від відповідача - Павлова Л.В. - юрисокнсульт, довіреність № 76 від 25.09.06 р. 

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось у серпні 2006 року із позовом до ЗАТ „Верхньодніпровський агропостач”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 9232,26 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені у 2005 році місяця для забезпечення працевлаштування інвалідів. Обґрунтовує позовні вимоги не виконанням відповідачем зобов’язань встановлених Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що позивачем невірно розраховано кількість робочих місць, які мають бути створені для інвалідів і суму штрафних санкцій; що підприємство своєчасно повідомляло про можливість працевлаштування одного інваліда, але ніхто із інвалідів для працевлаштування за власною ініціативою або за направленням державних чи громадських організацій не звернувся; що з урахуванням специфіки виробництва підприємства, яке має шкідливо-небезпечний характер, не всі посади на підприємстві можуть бути запропоновані для працевлаштування інвалідів; що в 2005 році підприємство працювало збитково і прибутку не отримувало. Вважає, що забезпечення працевлаштування інвалідів віднесено до компетенції відповідних державних органів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Верхньодніпровський агропостач” (далі –відповідач) - є суб’єктом підприємницької діяльності, який використовує працю найманих працівників.

На підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання (далі –підприємства) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у визначеній кількості вважається працевлаштування підприємством, у тому числі підприємством громадської організації інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

У відповідності до п. 9 ст. 19 вищевказаного Закону підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, затвердженою Наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. №338.

З даних наведених відповідачем у Звіті про зайнятість та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік” (форма 10-ПІ річна) видно, що середньооблікова чисельність штатних працівників на цьому підприємстві –31 особа; середньооблікова чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4% нормативу –1 особа; за даними розділу 1 звіту на підприємстві відповідача у 2005 році не працювало жодного інваліда; сума штрафних санкцій за цим звітом відповідачем не вказана.

За розрахунками позивача відповідач зобов’язаний був створити, але не створив у 2005 році 1 місце для працевлаштування інвалідів. Оскільки відповідач вимог вищевказаного Закону не виконав, позивач самостійно нарахував відповідачу за вищевказаним звітом (форми 10-ПІ річна) суму 9232,26 грн. адміністративно-господарських санкцій, виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача у 2005 році.

Зазначені штрафні санкції за нестворені в 2005 році робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідачем добровільно не сплачені, що стало приводом для звернення позивача до суду про їх примусове стягнення.

Проте, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 вищевказаного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином, чинне законодавство України покладає на зазначені органи обов’язок по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

Як видно із наданих відповідачем щомісячних звернень до Верхньодніпровського районного центру зайнятості про наявність одного вільного робочого місця для працевлаштування інваліда уповноважені державні органи повідомлялись відповідачем про створення та наявність вакантного робочого місце для інваліда, але протягом 2005 року інваліди для працевлаштування не направлялись.

          На підставі викладеного у позовних вимогах позивача про примусове стягнення  відповідача суми 9232,26 грн. штрафних санкцій за нестворені в 2005 році робочі місця слід відмовити, як необґрунтованих оскільки обов’язки по працевлаштуванню інвалідів вищенаведеним законодавством покладені на уповноважені органи і відповідач не може нести відповідальність за невиконання цими органами покладених на них обов’язків по працевлаштуванню інвалідів.

          Судових витрат у справі з відповідача не стягуються, згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 5, 7-12, 19, 69-71, 87, 104, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.М. Подобед