ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

13 червня 2006 р.

№ 6/263

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний комбінат”, м. Макіївка Донецької області (далі –ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”)

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2006

за скаргою дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ (далі –ДК “Укртрансгаз”)

на дії відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції міста Макіївки Донецької області (далі –ВДВС Кіровського РУЮ)

зі справи № 6/263

за позовом ДК “Укртрансгаз”

до ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”

про стягнення 1921758,10 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ДК “Укртрансгаз” –Бєлячкової О.В.,

ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” – не з’явились,

ВДВС Кіровського РУЮ –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2005 позов ДК “Укртрансгаз” задоволено частково: з ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” на користь позивача стягнуто 1383688,83 грн. основного боргу, 3 % річних в сумі 61917,20 грн., 308570 грн. інфляційних збитків та судові витрати; в іншій частині позову відмовлено.

На виконання названого рішення суду 31.10.2005 господарським судом Донецької області видано наказ.

За заявою ДК “Укртрансгаз” постановою державного виконавця ВДВС Кіровського РУЮ від 10.11.2005 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного наказу.

Постановою від 10.11.2005 державний виконавець відділу ДВС зупинив виконавче провадження з примусового виконання названого виконавчого документа на підставі пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Донецької області від 21.04.1997 року порушено провадження у справі № 35/1-1Б про банкрутство ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”, яка по суті не розглянута.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.01.2006 (суддя Подколзіна Л.Д.) у задоволенні скарги ДК “Укртрансгаз” на дії ВДВС Кіровського РУЮ відмовлено. Названу ухвалу з посиланням на приписи статей 12, 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статей 25, 34, 36 Закону України “Про виконавче провадження” мотивовано тим, що оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів, дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження з примусового стягнення коштів з підприємства-боржника є правомірними.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2006 (колегія суддів у складі: суддя Геза Т.Д. –головуючий, судді Діброва Г.І., М’ясищев А.М.) названу ухвалу місцевого господарського суду скасовано; визнано неправомірними оспорювані дії ВДВС Кіровського РУЮ щодо виконання рішення суду; постанову ВДВС Кіровського РУЮ від 10.11.2005 про зупинення виконавчого провадження визнано недійсною. У прийнятті зазначеної постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що підтверджені рішенням господарського суду вимоги позивача є поточною заборгованістю в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а відтак дія мораторію не поширюється на спірні правовідносини.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу місцевого господарського суду з даного спору залишити в силі з мотивів невідповідності названої постанови вимогам статей 12, 17, 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ухвалою господарського суду  Донецької області від 21.04.1997 порушено провадження у справі № 35/1-1Б про банкрутство ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”;

- ухвалою названого суду від 19.11.2001 зі справи № 35/1-1Б вирішено подальше провадження у цій справі здійснювати відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”;

- ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2002 зі справи № 35/1-1Б відкрито процедуру санації підприємства-боржника.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про можливість примусового виконання рішення господарського суду щодо стягнення з ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” коштів під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів цього підприємства.

За правилами пункту 8 частини першої статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Враховуючи, що судові процедури банкрутства регулюються спеціальним законом, положення наведеної норми закону слід застосовувати у нормативному поєднанні з вимогами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

З наведеного випливає, що дія мораторію поширюється лише на конкурсні вимоги, тобто на зобов’язання, що виникли до введення мораторію, у той час коли, як встановлено господарськими судами, заборгованість відповідача перед ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” виникла після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто є поточною заборгованістю.

Посилання скаржника на частину четверту статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, за якою протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, в даному випадку є необґрунтованим. Адже системний аналіз статей 1, 12 та 24 названого Закону дозволяє зробити висновок, що наведений припис Закону підлягає застосуванню саме щодо конкурсної заборгованості.

До того ж, відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в межах процедури санації, на стадії якої знаходиться боржник у справі, можуть бути накладені арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном.

Поширення дії мораторію і на поточну заборгованість унеможливить погашення такої заборгованості в процедурах розпорядження майном та санації боржника, що призведе до втрати боржником контрагентів через відсутність в останніх можливості одержати оплату за поставлені боржникові товари, виконані роботи чи надані послуги. Об’єктивним наслідком таких обставин є припинення підприємницької діяльності самого боржника, а в подальшому –банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури.

Відтак на поточні зобов’язання боржника, у тому числі й на стягнення поточної заборгованості в ході здійснення виконавчого провадження, не поширюються жодні правові обмеження, що настають під час дії мораторію.

Відповідну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 02.08.2005 зі справи № 33/137-04.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій ВДВС Кіровського РУЮ щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі. Відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови Донецького апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2006 зі справи № 6/263 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний комбінат” –без задоволення.

Суддя

В. Селіваненко

Суддя Суддя

І. Бенедисюк В. Джунь