ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 року справа № 5020-1696/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй”
(вул. Брестська, буд. 18а, м. Севастополь, 99001)
до Приватного акціонерного товариства „ КримНДОпроект”
(вул. Демідова, б.13, м. Севастополь, 99011)
про визнання пунктів договору недійсними,
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_1., довіреність б/н від 07.11.2011;
відповідача –ОСОБА_2., довіреність б/н від 01.11.2011.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” (далі –Позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом Приватного акціонерного товариства „КримНДОпроект” (далі –Відповідач) про визнання такими, що суперечать законодавству, та скасування пунктів 4.1, 5.1 договору позики №1 від 14.10.2010, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” та Приватним акціонерним товариством „КримНДОпроект”.
У засіданні суду 24.11.2011 позивач надав заяву б/н від 24.11.2011 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійсними пункти 4.1, 5.1 договору позики №1 від 14.10.2010, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” та Приватним акціонерним товариством „ КримНДОпроект” /а.с.39-40/.
Позовні вимоги з посиланням на статті 203, 215, 251, 252, 1046-1056 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що пунктами 4.1, 5.1 зазначеного договору не визначений строк повернення займу у вигляді років, місяців, тижнів, днів або часів, та не визначено дату або вказівку на подію, яка має неминуче настати, як це передбачає чинне законодавство.
У судовому засіданні оголошувалась перерва у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме: 17.11.2011 до 24.11.2011 та 24.11.2011 до 06.12.2011.
Відповідач в судове засідання 06.12.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на заяву б/н від 24.11.2011 про уточнення позовних вимог суду не надав.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність Відповідача та його представника.
У судовому засіданні 06.12.2011 представник Позивача позовні вимоги з урахуванням заяви б/н від 24.11.2011 про уточнення позовних підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
У відзиві від 17.11.2011 /а.с.28/ на позовну заяву, наданому у засіданні суду 24.11.2011 Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, зокрема зазначає, що: головною умовою спірної угоди при її укладанні було те, що строк надання займу діє до моменту перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Приватного акціонерного товариства „КримНДОпроект” від Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації за договором №091148 від 01.10.2009 на розробку проектної документації; пункти 4.1, 5.1 договору №1 від 14.10.2010 свідчать, що договір укладений на підставі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, відповідно до вимог частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України.
У судовому засіданні 06.12.2011 о 14 годин 51 хвилин суд у порядку статті 821 Господарського процесуального кодексу України вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення оголосивши орієнтований час проголошення рішення –17 часів 00 хвилин. 06.12.2011 о 17 години 01 хвилина одразу після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача суд –
ВСТАНОВИВ:
14.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” (далі –Позикодавець) та Закритим акціонерним товариством „КримНДОпроект” (відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцев, отриманого судом за електронним запитом №11547494 від 27.10.2011 - Приватне акціонерне товариство „КримНДОпроект”, далі – Позичальник) укладено договір позики №1 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Позикодавець зобов’язується надати Позичальникові безпроцентну позику, а Позичальник зобов’язується повернути позику у встановлені договором строки /а.с.9/. Сума займу складає 53 000,00 грн. (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 6.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його повного виконання.
Позикодавець зобов’язується надати позику протягом трьох днів з моменту підписання цього Договору (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що строк надання позики Позичальнику визначається з моменту перерахування грошових коштів від Позикодавця на розрахунковий рахунок Позичальника та діє до моменту перерахування грошових коштів від Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації заборгованості за договором №091148 «Корегування проектної документації «Школа –колегіум в м. Севастополі»на розрахунковий рахунок Позичальника.
Згідно з пунктом 5.1 Договору після закінчення строку, вказаного у пункті 4.1 цього Договору, Позичальник зобов’язується протягом трьох днів повернути суму позики.
Позивач вважає, що пункти 4.1, 5.1 Договору є недійсними, оскільки сторонами при укладені Договору не визначений строк повернення займу.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що у позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однією зі сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Судом визначено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором позики.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що сторони обумовили строк повернення позики вчиненням третьою особою –Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації певної дії, а саме, перерахування нею Приватному акціонерному товариству „КримНДОпроект” заборгованості за договором №091148 від 01.10.2009 на розробку проектної документації, укладеним між Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації та Приватним акціонерним товариством „КримНДОпроект”.
Тобто, виконання зобов’язання за спірним Договором щодо повернення позики поставлено у залежність від волі третьої особи –Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, на виконання іншого договору з Відповідачем, що не є подією, яка має неминуче настати.
На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 4.1, 5.1 договору позики №1 від 14.10.2010, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” та Приватним акціонерним товариством „КримНДОпроект”, є доведеними та обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними пункти 4.1, 5.1 договору позики №1 від 14.10.2010, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” та Приватним акціонерним товариством „ КримНДОпроект”.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „КримНДОпроект” (вул. Демідова, б.13, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 02497878, р/р 260010179701 в Севастопольському відділені філіалу «Кримської дирекції «АБ «Кліринговий дім», МФО 384920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” (вул. Брестська, буд. 18а, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 30825453, р/р 2600035658200 в АКІБ «Укр СибБанк»в м. Харкові, МФО 351005) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 12.12.2011