ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2011 року справа № 5020-1239/2011
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1),
до відповідача - Кримської Помологічної станції Нікітського ботанічного саду Української академії аграрних наук - Національного наукового центру
(с. Вавилово, 1, м. Севастополь, 99049),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національної академії аграрних наук України (вул. Васильківська, 37, м. Київ, 03022, вул.Суворова, 9 м.Київ, 01010),
Нікітського ботанічного саду - національного наукового центру Національної Академії аграрних наук України (98648, м. Ялта, смт. Нікіта)
Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2),
Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2),
за участю прокурора міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул.Л. Павліченко, 1)
про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на майно,
суддя Плієва Н.Г.,
за участю представника позивача –ОСОБА_3, довіреність б/н від 16.08.2011
прокурора - Шульга А.М., посвідчення № 574 ВІД 18.11.2008
представник відповідача –не з’явився
представника третьої особи - Національної академії аграрних наук України –ОСОБА_4, довіреність № 01-1507 від 18.11.2011, від 17.11.2011 № 18-1/106
представника третьої особи - Нікітського ботанічного саду - національного наукового центру Національної Академії аграрних наук України - ОСОБА_4, довіреність № 01-1507 від 18.11.2011
представники 3-тих осіб Севастопольської міської державної адміністрації і Севастопольської міської Ради - не з'явились
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з посиланням на положення статті 182 Господарського процесуального Кодексу України звернувся до суду з позовом до Кримської Помологічної станції Нікітського ботанічного саду Української академії аграрних наук - Національного наукового центру про визнання договору купівлі-продажу від 01.11.2010, укладеним і дійсним на умовах проекту договору від 01.11.2010, та визнання права власності на майно - багаторічні насадження, розташовані на угіддях Кримської Помологічної станції Нікітського ботанічного саду Української академії аграрних наук –Національного наукового центру.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.08.2011 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду.
Ухвалою суду від 14.09.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Українську академію аграрних наук.
Ухвалою суду від 04.10.2011 продовжено строк розгляду справи на 15 днів та розгляд справи відкладено на 19.10.2011.
Листом від 14.10.2011 прокурор міста Севастополя повідомив суд про вступ до справи.
На підставі розпорядження виконуючого обов’язки керівника апарату суду на виконання рішення зборів судів господарського суду міста Севастополя від 19.10.2011 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5020-1239/2011 та справу передано судді Плієвій Н.Г.
Ухвалами суду від 19.10.2011 справа прийнята до провадження, строк розгляду справи продовжено на 15 днів –до 07.11.2011 та розгляд справи відкладено на 02.11.2011.
Ухвалою суду від 02.11.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Севастопольську міську державну адміністрацію, розгляд справи відкладено на 07.11.2011.
Ухвалою суду від 07.11.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Севастопольську міську Раду, продовжено строк розгляду справи на 15 днів –до 22.11.2011 та розгляд справи відкладено на 18.11.2011
У судовому засіданні 18.11.2011 до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Нікітський ботанічний сад - Національний науковий центр Національної академії аграрних наук України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України правом на надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав заперечення на позовну заяву, які залучені судом до справи (т.1 а.с. 139-141).
Представник третіх осіб - Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру Національної академії аграрних наук України і Української академії аграрних наук у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснив, що багаторічні насадження, які є предметом спірного договору являються державною власністю. Вважає, що оскільки договір купівлі-продажу не узгоджений з Українською академією аграрних наук і Нікітським ботанічним садом, його неможливо визнати укладеним.
Представники третіх осіб –Севастопольської міської Ради і Севастопольської міської державної адміністрації у судове засідання не з’явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника Севастопольської міської державної адміністрації надійшли документи, які залучені судом до справи.
Суд вважає за можливе в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу у відсутності представника відповідача, а також у відсутності не з’явившихся представників 3-тих осіб за наявними в ній матеріалами.
18.11.2011 суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення рішення і 22.11.2011 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
Встановив:
25.02.2010 між Кримською помологічною станцією Нікітського ботанічного саду Української академії аграрних наук –Національного наукового центру (далі –Станція, КСП Нікітського ботанічного саду) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу, забезпечений завдатком (далі - попередній договір, т.1 а.с. 11-13). Згідно з пунктом 1.1. зазначеного договору сторони зобов’язуються у відповідності до Плану санації Кримської помологічної станції Нікітського ботанічного саду, затвердженого ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 11.06.2009 по справі № 5020-9/095-13/055-5/595-9/078 в майбутньому укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу майна на умовах і в порядку, встановлених даним Договором.
Майном являються багаторічні насадження, зазначені у Додатку № 1, який є невід’ємною частиною договору, розташовані на земельних угіддях КСП Нікітського ботанічного саду (п.1.2 попереднього договору).
Пунктом 2.1 попереднього договору визначена ціна майна у розмірі 261395,00 грн відповідно до незалежної оцінки вартості основних засобів КСП Нікітського ботанічного саду.
02.04.2010 сторони підписали додаткову угоду до попереднього договору купівлі-продажу, яка є невід’ємною частиною цього договору, згідно з якою назва договору «Попередній договір купівлі-продажу, забезпечений завдатком»змінено на «Попередній договір купівлі-продажу». Пункти 2.2, 6.1, 5.1 попереднього договору викладено в наступній редакції:
а) 2.2 Ціну, зазначену в п. 2.1. Договору, інвестор сплачує Станції авансом в розмірі 100 % від суми до 15 травня 2010 року.
б) 5.1. У підтвердження зобов’язань, з метою реалізації своїх намірів відносно договору купівлі-продажу майна і своєї платежеспроможності, в рахунок належного до сплати платежу Інвестор сплачує аванс у розмірі 261 395,00 грн до 15 травня 2010 року.
в) 6.1. Складання та укладення Основного договору буде здійснюватися по узгодженості Сторін у будь-який встановлений сторонами день до 24 листопада 2010 року у приміщенні офісу приватного підприємства «ВІР ПЛЮС»за адресою: вул. Кулакова, 26 в м. Севастополі, або в іншому попередньо обговореному сторонами місці чи засобом, у тому числі за допомогою обміну кореспонденцією.
Позивач зазначає, що ним зобов’язання за попереднім договором купівлі-продажу і додаткової угоди були виконані у повному обсязі, а саме здійснена 100 % оплата у сумі 261 395,00 грн що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 05.05.2010.
01.11.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено пропозицію укласти основний договір купівлі-продажу майна (оферта) і встановлено двадцятиденний строк на надання відповіді. Оскільки після спливу зазначеного строку відповідачем на адресу позивача підписаний договір повернено не було позивач звернувся до суду з даним позовом (т. 1 а.с.16).
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписом частини першої статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
При цьому волевиявлення учасника правочину згідно частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини другої статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
За приписом статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття повинна бути повною і безумовною.
Пунктом 3 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо, у двадцятиденний строк після одержання договору.
Судом встановлено, що пропозицію укласти договір купівлі-продажу від 01.11.2010 у запропонованій позивачем редакції КПС Нікітського ботанічного саду не прийняла, тобто відповідний текст договору підписаний відповідачем не був.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача керуюча санацією відмовилася підписувати вказаний договір.
Частиною 3 статті 635 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.
Дослідивши умови попереднього договору купівлі-продажу від 25.02.2011, підписаного сторонами, а також умови договору купівлі-продажу від 01.11.2010 який позивач просить визнати укладеним, суд дійшов висновку, що вказані договори суттєво відрізняються та містять різні положення. З урахуванням наведеного суд зазначає, що оскільки відповідачем не було прийнято умови договору у запропонованій позивачем редакції у суду відсутні підстави для визнання цього договору укладеним і дійсним.
До того ж судом не беруться до уваги посилання позивача, що ним були виконані умови договору в частині сплати вартості майна за договором з огляду на наступне.
В якості доказу сплати вартості за майно суми у розмірі 261 395,00 грн позивачем надано квитанцію до прибутково-касового ордеру без номера від 05.05.2010, в якій зазначено, що вказану суму «прийнято від ОСОБА_1 п/п, підстава - оплата за дерева по договору»(т.1 а.с. 15). При цьому на підставі якого договору була сплачена грошова сума у квитанції не зазначено.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2.3. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 40/10320, із змінами і доповненнями (далі –Положення № 637) гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України.
Постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2010 року N 573 "Про внесення змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 9 березня 2011 року за N 279/19017 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Положенням № 637 (п.2.3 ) визначено, що платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі.
За таких обставин квитанція до приходно-касового ордеру без номера від 05.05.2010 не може бути прийнята судом в якості належного доказу сплати позивачем вартості за багаторічні насадження суми у розмірі 261 395,00 грн.
Також суд вважає за доцільне зазначити, що Наказом Міністерства юстиції України від 14.14.2009 № 660/5 затверджені Методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації. Пунктом 2.3 Методичних рекомендацій визначено, що чинним законодавством України не визначено поняття багаторічні насадження. Водночас, виходячи з аналізу, зокрема, Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на багаторічні насадження, які на ній знаходяться.
Так, статтею 79 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.
Аналогічну за змістом норму містить і Цивільний кодексу України (частина третя статті 373).
Отже, багаторічні насадження та земельна ділянка є одним природним об’єктом.
Судом встановлено, що багаторічні насадження, які є предметом попереднього договору купівлі-продажу від 25.02.2010 та договору купівлі-продажу від 01.11.2010 розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користування відповідача на підставі державного акту серії І-КМ № 005478 від 11.03.1999.
Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу від 01.11.2010 передбачено, що продавець зобов’язується передати у власність по акту приймання-передачі в повному обсязі майно для вільного використання покупцю протягом одного дня від дати укладення Договору.
В додатку № 1 і акті-приймання передачі майна зазначено, що багаторічні плодові насадження розташовані за адресою: м. Севастополь, с. Дальнє.
В позові фізична особа-підприємець ОСОБА_1 також зазначає, що він просить визнати за ним право власності на майно багаторічні насадження, розташовані на земельних угіддях КПС Нікітського ботанічного саду.
Будь-яких умов щодо переміщення в інше місце дерев, строків такого переміщення спірний договір не містить. Навпаки, попереднім договором прямо передбачається, що відповідач зобов’язаний передати по акту приймання-передачі майно, документацію для вільного користування позивачу і звільнити земельні ділянки, на яких розміщені багаторічні насадження, від належних Станції або третім особам обладнання, речей протягом одного дня з дати укладення Основного договору (п. 3.1.7 , т.1 а.с. 12).
Тобто, укладання договору передбачає безумовне користування позивачем земельною ділянкою, на якій розміщені багаторічні насадження, що є предметом договору.
Разом з тим зазначені положення договору не відповідають вимогам діючого земельного законодавства та суперечать положенням статуту Станції.
Відмовляючи у позові суд також виходив з того, що згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про особливості режиму Національної академії Наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу»передбачено, що в підпорядкуванні галузевих академій наук перебувають віднесені до них наукові підприємства, установи та організації.
Відповідно до положень статуту Кримської помологічної станції Нікітського ботанічного саду УААН –Національного наукового центру Станція є державною госпрозрахунковою науковою установою з частковим бюджетним фінансуванням державних програм, та правом здійснення господарської діяльності (п. 3.1 Статуту).
Станція перебуває у загальному підпорядкуванні Української академії аграрних наук.
Відповідно до п. 3.3. Статуту Станція заснована на державній власності на основні фонди, інше майно, закріплене за нею Академією, та придбане за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів. За станцією також закріплені землі Академії, надані Станції згідно з Державним актом на право постійного користування землею.
Відповідно до частини 5 статті 75 Господарського кодексу України відчуження майна державних підприємств здійснюється лише у встановленому порядку на підставі рішення органу управління підприємством.
Пунктом 4.4. Статуту відповідача зазначено, що станції забороняється самостійно передавати закріплене за нею державне майно іншим установам, організаціям, підприємствам або громадянам. Оплачувана передача в будь-якій формі іншим установам, організаціям, підприємствам чи громадянам будівель, споруд, житла та інших приміщень, устаткування, транспортних засобів, інших основних фондів керівництвом Станції може здійснюватись в установленому законодавством порядку та лише з письмового дозволу Президії Академії.
Як встановлено у судовому процесі Президією Академії не було надано письмового дозволу на відчуження належного державі майна – багаторічних насаджень - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на умовах проекту договору від 01.11.2011.
Доводи представника позивача, що дозвіл на продаж багаторічних плодових насаджень був наданий Українською академією аграрних наук шляхом затвердження 25.02.2009 Плану Санації КПС Нікітського ботанічного саду судом відхиляється, оскільки хоча й в плані санації перелічені багаторічні насадження, які пропонується продати інвестору, суттєві умови договору купівлі-продажу, якій позивач просить визнати укладеним в плані санації не зазначені.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статі 15 Цивільного кодексу України підприємства, установи та організації, інші юридичні особи мають право звертатися до Господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути у тому числі, визнання права.
Проте, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен довести наявність у нього такого права.
Відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно з положеннями статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність законних підстав на підтвердження набуття ним права власності на багаторічні насадження, що перебувають в оперативному управлінні відповідача, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові господарські витрати покладаються на позивача.
Рішення оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 28.11.2011.
На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя підпис Н.Г. Плієва