Справа № 2а-125/2011р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2011 року м.Борислав
Суддя Бориславськлго міського суду Львівської області Посисень Л.М., розглянувши в приміщенні суду м.Борислава в порядку скороченого провадження відповідно до ст.183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії як «Дитині війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 06.12.2010 року по 01.05.2011 року, про зобов»язання Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії в період з 06.12.2010 року по 01.05.2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 06 червня 2011 року звернувся у суд з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області про
визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі щодо ненарахування і невиплати йлму підвищення до пенсії як «Дитині війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 06.12.2010 року по 01.05.2011 року, про зобов»язання Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі здійснити нарахування і виплату йому підвищення до пенсії в період з 06.12.2010 року по 01.05.2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач ОСОБА_1 у позові зазначив, що він ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому надано статус «дитина війни».
В 2006 році дію ст.6 Закону № 2195- IV було призупинено на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а на 2007 рік дію зазначеної статті було також призупинено згідно п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", однак, з урахуванням ст.111 зазначеного закону, згідно якої у 2007 році підвищення до пенсії або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачувалась особам які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 року положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" були визнані неконституційними та такими, що втратили чинність.
З 01.01.2008 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»положення ст.6 Закону № 2195- IV всупереч положень ст.ст.22.64 Конституції України знову були змінені та викладені в новій редакції, згідно яких встановлювалось, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ці положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року також були визнані неконституційними.
У вище зазначених рішеннях Конституційний Суд відзначив, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У ст.64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 стосовно офіційного тлумачення положень частини другої ст.150 Конституції України, а також частини другої ст.70 Закону України „Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), - закони, інші правові акти, або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст.22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій ст.22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена"
Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини є не що іншим як скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Ст.58 Конституції України закріплено єдине правило згідно якого Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Відповідно до ст.28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов»язок нарахування та виплати доплати до пенсії, передбаченої ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання.
Із заявою до управління Пенсійного фонду України в м.Бориславі Львівської області про проведення йому відповідної доплати до пенсії він звернувся в травні 2011 року. Однак листом від 06.05.2011 р. №2894/03-21 йому повідомлено, що відповідне підвищення пенсії йому, як дитині війни за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року не виплачувалось, а з 01.01.2008 року виплачується в розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб. Таким чином управління відмовило йому в проведені перерахунку та виплаті підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як особі, якій надано статус дитини війни.
Позов просить задоволити.
11.07.2011 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на позов, згідно яких відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати йому як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 06 грудня 2010 року по 01.05.2011 року заперечує з наступних підстав.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004р. № 2195-ІУ (надалі Закон - 2195) установлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст.1 Закону - 2195 дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Дітям війни, згідно зі ст.6 Закону - 2195 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, законодавством України не визначено поняття "мінімальної пенсії за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону - 2195, так як ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі Закон - 1058) передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В частині 3 ст.28 Закону - 1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно із цим законом. Таку ж правову позицію займає і Міністерство юстиції України ( лист від 31.08.2007р. №21- 46-561).
Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону-2195, не визначено на законодавчому рівні в якому порядку, яким чином, за рахунок яких коштів і джерел обчислювати розмір мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини за Законом -2195.
Дане питання законодавцем вирішено в 2008 році, шляхом внесення змін в ст.6 Закону - 2195, де передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Надбавки для учасників війни передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551 - XII від 22.10.1993р. (далі-Закон - 3551). Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону - 3551 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується іншим учасникам війни на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
ОСОБА_1 отримує надбавку як дитина війни у розмірі: 49,80 грн. з грудня 2010 року по 01.05. 2011 року.
Відповідно до ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах і способом, передбаченим законодавством України.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. № 121/2001 (далі - Положення). Відповідно до п.15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямків видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007р. ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-У визнано такою, що не відповідає Конституції України, тобто положення даної статті Закону втратили чинність з дня ухвалення судового рішення.
Проте, зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.
Також рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI. Проте, зміни до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008рік" у видаткову частину не внесені тому кошти на виплату даних підвищень в 2008 році були відсутні, та на даний час не передбачені.
Законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону-2195, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
Отже, органами Пенсійного фонду України виплачується підвищення у розмірі надбавки, а виплата щомісячної державної допомоги не відноситься до компетенції Пенсійного фонду.
Поняття «надбавка до пенсії»та „щомісячна державна допомога" не є тотожними.
Окрім того, Конституційний Суд України в своїй ухвалі від 19.05.2009 № 27-у/2009 у справі № 2-25/2009 дійшов висновку про:
- непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абз.1 ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону;
- здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", тільки за рахунок коштів Державного бюджету України;
- відсутність механізму (прогалина у законодавстві) вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.
На сьогоднішній день діє Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008р. № 609.
Тому вимоги позивача є безпідставними і не грунтуються на чинному законодавстві.
В позові просить відмовити.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є дитиною війни і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області та отримує надбавку до пенсії як дитина війни у розмірі: 47,00 грн. з січня 2008 року; 48,10 грн. з квітня 2008 року; 48,20 грн. з липня 2008 року. 49,80 грн. з жовтня 2008 року по 31.05.2011 року, тобто у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- 30% мінімальної пенсії за віком, чим порушено право позивача на соціальний захист.
При встановлених обставинах, позов позивача підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.8, 22, 46, 55, 64, 95, 124, 152 Конституції України, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 р. та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 р., ст.ст.1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 158-163, 183-2, 186 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 06.12.2010 року по 01.05.2011 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов"язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої в період з 06.12.2010 року по 01.05.2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право на яке надане ОСОБА_1 ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплачених сум.
Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі виконати постанову негайно.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бориславський міський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Львівським апеляційним адміністративним судом.
С У Д Д Я: