РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"28" листопада 2011 р. Справа № 01-15/5004/2054/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Гулова А.Г.
за участю представників сторін:
позивача - Бойко І.А.
відповідачів - не з'явилися
третіх осіб - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ПрАТ "Любомльське РТП"
на ухвалу господарського суду Волинської області від 19.10.2011 р.
у справі №01-15/5004/2054/11 (суддя Кравчук А.М.)
за позовом ПрАТ "Любомльське РТП", м. Любомль
до відповідачів: ВДВС Любомльського РУЮ, м. Любомль
Суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_1, м. Ковель
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", м. Луцьк
Луцька філія Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", м. Луцьк
про визнання прилюдних торгів недійсними
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.10.2011 р. у справі №01-15/5004/2054/11 позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду на підставі п. п. 3, 5, 6, 10 ст. 63 ГПК України. У прийнятті позовної заяви в частині вимог про визнання недійсними висновків про вартість об’єкта оцінки, проведених суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_2. відмовлено.
При винесенні вказаної ухвали місцевий суд виходив з того, що позовні вимоги зводяться до того, щоб визнати недійсними і висновки про вартість об’єкта оцінки, проведених суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_2.; і прилюдні торги; і свідоцтва про придбання об’єктів нерухомого майна з прилюдних торгів, а також скасувати акти (протоколи) про проведення прилюдних торгів, що грунтуються на різних підставах та доказах.
Місцевий суд зазначає, що сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Також, суд першої інстанції звертає увагу, що всупереч положенням чинного законодавства позивачем не викладений зміст позовних вимог (не зазначено які саме акти просить скасувати, до якого з відповідачів заявлені кожна з позовних вимог).
Окрім того, суд зазначає, що позивачем не було подано належних доказів, які б підтверджували сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку, а також про надсилання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, як того вимагає ст. 56 ГПК України .
Разом з тим, судом першої інстанції було враховано те, що позов подано до суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_1, як до фізичної особи, тому даний спір не підвідомчий господарському суду.
Згідно п. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Таким чином, враховуючи вказане та положення діючого законодавства, місцевий суд повернув позовну заяву та додані до неї документи.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, позивач - ПрАТ "Любомльське РТП" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 19.10.2011р. у справі №01-15/5004/2054/11, розглянути апеляційну скаргу по суті та визнати недійсними прилюдні торги.
Апелянт вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права.
На підтвердження своїх доводів скаржник вказує наступне.
ПрАТ «Любомльске РТП» при поданні даної апеляційної скарги усунуло недоліки по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу шляхом дооплати до 85,00 грн. коштів в сумі 151,00 грн., що підтверджує квитанція №20 від 27.10.2011 року.
Також, скаржник зазначає, що господарському суду Волинської області було подано докази про те, що ПрАТ «Любомльське РТП»не володіє жодною інформацією про осіб, які придбали на прилюдних торгах 12.11.2010 року майно товариства, про акти/протоколи оформлення прилюдних торгів, про оформлення свідоцтва на право власності та інші документи. У зв'язку з цим, ПрАТ «Любомльське РТП»просило суд залучити до участі у справі покупців майна товариства, що передбачено ст. 38ГПК України «Витребування доказів».
Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, що було вчинено товариством.
Апелянт звертає увагу, що постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження винесена з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" та до неналежного відповідача.
Проведення зазначених арештів, які були вчинені ВДВС Любомльським РУЮ судовим виконавцем Мучаком М.О. являються незаконними, протиправними та такими, які не відповідають Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник наголошує на тому, що майже три роки рухоме та нерухоме майно товариства знаходиться під арештом, що унеможливило займатися ПрАТ «Любомльське РТП»підприємницькою діяльністю, що привело до заборгованості бюджету перед УПФУ в м.Любомль, розпуску робочих місць.
Окрім того, скаржник зазначає, що 12.11.2010 року ВДВС Любомльським РУЮ на прилюдних торгах з реалізації нерухомого майна було реалізовано майно ПрАТ "Любомльське РТП" з численними грубими порушеннями норм чинного законодавства, а саме ст.ст.14,18,18-1,19,24,25, 27, 50, 55, 57, 61, 63, 64, 66 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обсягу майна, на яке звернено стягнення, та суми стягнення, порядку проведення експертної оцінки, порядку черговості реалізації майна, а також порядку публічного оголошення та проведення торгів. Окрім того, нерухомість була продана особам (особі), які по сьогоднішній день ПрАТ "Любомльському РТП" невідомі.
У відповідності до ст.64 (606-14) зазначеного вище закону, відділ держави виконавчої служби вправі був звертати стягнення на нерухоме майно ПрАТ "Любомльське РТП" та реалізовувати його тільки при недостатності коштів, виручених від реалізації інших оборотних коштів для задоволення вимог стягувача, оскільки об'єкти нерухомого майна віднесені законом до третьої черги майна, яке підлягає реалізації.
Як зазначає позивач, незважаючи на наявність у ПрАТ "Любомльське РТП" рухомого виробничо та невиробничого майна, вартість якого дозволяла задовольнити вимоги стягувача в повному обсязі, було передано для реалізації Луцькій філії ПП "Спеціалізоване підприємство юстиції" будівлю гуртожитку та лісопильної рами.
При наявності виконавчого документа і боргу перед стягувачем у розмірі 117384,00 грн. було незаконно реалізовано нерухоме майно, ринкова вартість якого в сукопності становила 403 496, 50 дол. США, а наслідком неправомірного відчуження нерухомого майна ПрАТ "Любомльське РТП" на оспорюваних прилюдних торгах було завдання величезних збитків на суму 3 211 832, 14 грн. чим позбавили підприємство засобів виробництва і призвело до зупинення його діяльності.
Скаржник стверджує, що наведені факти переконливо свідчать про те, що продавцем належного арештованого нерухомого майна ПрАТ "Любомльське РТП" на оспорюваних прилюдних торгах, які відбулися 12.11.2010 р., був саме відповідач ВДВС Любомльське районне управління юстиції та суб'єкт оціночної діяльності Мірчук О.В., які згідно ст.661 ЦК України завдали збитки покупцю внаслідок придбання майна ПрАТ "Любомльське РТП" на прилюдних торгах, тому повинні відшкодувати покупцеві понесені ним збитки.
Поряд з тим, позивач звертає увагу суду, що проведення арешту, опису та реалізації на прилюдних торгах арештованого майна ПрАТ "Любомльське РТП" вчинялось без участі товариства за вкрай заниженими цінами, які не відповідають ринковим.
З огляду на вказане вище, ПрАТ "Любомльське РТП" вважає, що ВДВС Любомльським РУЮ порушені права та інтереси товариства при реалізації майна на прилюдних торгах, у зв'язку з цим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти рішення, яким задоволити позовні вимоги позивача.
В свою чергу, від відповідачів по справі відзив на апеляційну скаргу позивача не надійшов.
Згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає
перегляду рішення (в даному випадку - ухвали) місцевого господарського суду.
28 листопада 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даної ухвали було порушено норми процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що ухвалу господарського суду Волинської області про повернення позовної заяви від 19.10.2011 р. у справі №01-15/5004/2054/11 слід скасувати, а позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з'явлися.
Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 50-54), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів та третіх осіб.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2011р. на адресу господарського суду Волинської області надійшла позовна заява ПрАТ "Любомльське РТП" до ВДВС Любомльського РУЮ, суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсними висновків про вартість об’єкта оцінки, проведених суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_2.; визнання недійсними прилюдних торгів; скасування актів (протоколів) про проведення прилюдних торгів; визнання недійсними свідоцтв про придбання об’єктів нерухомого майна з прилюдних торгів.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, вказану позовну заяву було повернуто господарським судом Волинської області з тих мотивів, що остання не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви на предмет її відповідності нормам процесуального права України, суд апеляційної враховує наступні правоположення.
Згідно статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 106 вказаного кодексу, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви.
Частиною 7 статті 106 ГПК України визначено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування вказаної ухвали з наступною передачею справи на розгляд до місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Із поданої позовної заяви вбачається, що позивачем при її поданні було допущено ряд процесуальних порушень, що і стало підставою для її повернення та відмови в прийнятті в частині окремих її вимог.
Зокрема, із змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати недійсними і висновки про вартість об’єкта оцінки, проведених суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_1.; і прилюдні торги; і свідоцтва про придбання об’єктів нерухомого майна з прилюдних торгів, а також скасувати акти (протоколи) про проведення прилюдних торгів, що грунтуються на різних підставах та доказах.
Слід враховувати, що відповідно до положень ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Згідно п. 5 ст. 63 ГПК України, якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву.
За тих умов, якщо позивач хоча й правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд має право повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Із змісту заявлених позовних вимог вбачається, що їхній сумісний розгляд перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін, у зв'язку з чим суттєво утруднить вирішення спору.
Окрім того, подана позовна заява за своїм змістом не відповідає вимогам, визначеним п.п. 4, 5 ст. 54 ГПК України, оскільки в позові не викладений зміст позовних вимог, а саме: не зазначено, які саме акти (протоколи) просить скасувати (дата, номер протоколів тощо), до якого з відповідачів заявлені кожна з позовних вимог. Також, у позовній заяві не викладені обставини, не зазначені та не додані докази звернення з вимогами про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування актів (протоколів) про проведення прилюдних торгів, визнання недійсними свідоцтв про придбання об’єктів нерухомого майна з прилюдних торгів до ВДВС Любомльського РУЮ та суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 Не викладені обставини з посиланням на докази щодо проведення прилюдних торгів: хто проводив торги, чи були проведені торги, наслідки їх проведення, визначення переможця, видачі свідоцтв тощо.
Згідно п. 4 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 ГПК України до заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.
Тоді як, позивач у позовній заяві від 14.10.2011р. просить скасувати акти (протоколи) про проведення прилюдних торгів, проте не додав до позовної заяви вищевказані документи.
Поряд з тим, позивачем при зверненні з позовом до суду першої інстанції не було виконано вимог, визначених п. 3-1 ст. 57 ГПК України, згідно якого до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку. В той же час, із матеріалів позовної заяви вбачається, що до останньої додано квитанцію від 13.10.2011 року №10 про сплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 85 грн. 00 коп. (позивачем помилково сплачено 236 грн. 00 коп. на рахунок сплати державного мита, а 85 грн. 00 коп. –на рахунок сплати витрат на ІТЗ судового процесу).
У відповідності до положень ст. 56 ГПК України позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
До позовної заяви від 14.10.2011 року додані квитанції від 13.10.2011 року без листів з описом вкладення, що не є належним доказом надіслання відповідачам та третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Таким чином, з огляду на встановлені процесуальні порушення, які було допущено позивачем при поданні позовної заяви, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що судом першої інстанції цілком правомірно було повернуто позовну заяву та додані до неї документи.
Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними висновків про вартість об’єкта оцінки, проведених суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_2., то слід враховувати таке.
У відповідності до положень ст. ст. 1, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, тобто учасниками спору є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Із заявлених позовних вимог вбачається, що позов в цій частині подано до суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 як до фізичної особи. З огляду на вказане, даний спір не підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не відповідає вимогам, за яких спір підвідомчий господарським судам. Зокрема, не дотримано вимог щодо предмету оспорювання, оскільки висновок експерта, який є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань, не підпадає під ознаки нормативного акту, тому не може бути визнаний актом державного чи іншого органу.
З огляду на вказане, у даному випадку має місце обставина, за якої слід відмовити в прийнятті позовної заяви.
Згідно п. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повернув позовну заяву за наявності на те правових підстав, а саме на підставі положень п. п. 3, 5, 6, 10 ст. 63 ГПК України, згідно яких суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, порушено правила об’єднання вимог або об’єднано в одній позовній заяві кілька позовних вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки доводи скаржника не спростовують встановлених порушень процесуального законодавства, які було виявлено при зверненні позивача до суду першої інстанції.
Підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "Любомльське РТП" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу господарського суду Волинської області від 19.10.2011 р. у справі № 01-15/5004/2054/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "Любомльське РТП" - без задоволення.
2. Справу №01-15/5004/2054/11 направити в господарський суд Волинської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.
01-12/16887/11 16887/11