РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2011 р. Справа № 5/125-Д
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
суддів Гулова А.Г.
суддів Дужич С.П.
при секретарі Ткач Ю.В.
розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.11 р. у справі № 5/125-Д (суддя - Кравець С.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Агромакс"
до Приватного підприємства "Агромакс Трейд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача:
Закрите акціонерне товариство "Галінта ір партнеряй".
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1. (дов. № 2 від 20.01.11 р.)
від третьої особи: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько - Литовське підприємство "Агромакс" (надалі –Позивач), звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-5) до Приватного підприємства "Агромакс Трейд" (надалі –Відповідач), в якій просить визнати недійсними договорів купівлі-продажу рухомого майна та договорів купівлі-продажу автомобіля.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19 січня 2011 року (т. 2, а.с. 41) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Закрите акціонерне товариство "Галінта ір партнеряй" (надалі - Третя особа).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 24 лютого 2011 року (т. 2, а.с. 92-95,) у даній справі, з підстав, вказаних у цьому рішенні у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року у справі рішення господарського суду Житомирської області від 24 лютого 2011 року залишено без змін (т. 2, а.с.134-136), з підстав, вказаних у даній постанові.
Постановою Вищого господарського суду України від 3 серпня 2011 року (т. 2, а.с. 164-167) з підстав вказаних у цій постанові у справі № 5 /125-Д постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року та рішення господарського суду Житомирської області від 24. лютого 2011 року скасовано, а справу № 5/125-Д передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 13 жовтня 2011 року (т. 3, а.с. 166-170), з підстав, вказаних в цьому рішенні, у позові відмовлено.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (т. 4, а.с. 3-14) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 13 жовтня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Позивача задоволити повністю.
Не погоджуючись з доводами апелянта, Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу (т. 4, а.с. 25-26), в якому з підстав, вказаних в цьому запереченні просить рішення господарського суду Житомирської області від 13 жовтня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи висвітлені у запереченні на апеляційну скаргу
В судове засіданні 23 листопада 2011 року представник Позивача та Третьої особи не з'явились. Водночас 18 листопада 2011 року через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду Позивач подав клопотання (т. 4, а.с. 23), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв'язку з неможливістю взяти участь у даній справі.
Ознайомившись з вищеописаним клопотанням, колегія суду не бере його до уваги, оскільки Позивачем не вказано підстав, з яких він не може взяти участь в розгляді даної справи та не додано жодного доказу на підтвердження доводів свого клопотання, щодо неможливості взяти участі в судовому засіданні.
Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд відхиляючи подане клопотання констатує факт необмеженості учасників сторін в судовому процесі...
Також, колегія суду враховує, те, що про дату, час та місце розгляду справи Третя особа повідомлена належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 4, а.с. 20).
Враховуючи вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Позивача та Третьої особи, за наявними в матеріалах справи доказами.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 19 березня 2009 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу рухомого майна (т. 1, а.с. 24; надалі –Договір 1). Згідно пункту 1 даного Договору 1: Позивач передав у власність (продав), а Відповідач прийняв у власність (купив) розбірний модуль –склад, який знаходиться в м. Шепетівка Хмельницької області, пров. Кірова, № 18-б, та зобов'язався сплатити за нього грошову суму, вказану в пункті 2.1 цього Договору.
Договір 1 підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі відповідно за № 2780.
Відповідно до пункту 2.1 Договору 1: продаж вчинено за домовленістю сторін за 109 700 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, які Відповідач зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача до 20 червня 2010 року включно.
Крім того, 19 березня 2009 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу автомобіля (т. 1, а.с. 26; надалі –Договір 2), згідно пункту 1 Договору 2: Позивач зобов'язався передати належний йому товар (автомобіль ГАЗ 3309 "фургон - С, 2007 року випуску № шасі НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2) у власність Відповідача, а Відповідач зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах Договору 2. Даний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Пунктом 4.1 Договору 2: ціну товару, що продається за Договором 2 (вантажний автомобіль ГАЗ 3309 "фургон - С, 2007 року випуску № шасі НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2), а саме 45 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20 % 7 500 грн. 00 коп.. За цим же пунктом Договору 2 Відповідач зобов'язався перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Позивача до 19 червня 2010 року.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.
Враховуючи вищеописане, колегія суду приходить до висновку, що за умовами оспорюваних Договору 1 та Договору 2 Відповідач повинен був сплатити Позивачу за придбані розбірний модуль-склад і автомобіль кошти в загальній сумі 154 700 грн. 00 коп..
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи (а саме: платіжне доручення № 118 від 30 липня 2010 року на суму 109 700 грн. 00 коп. (т. 2 а.с.80), платіжне доручення № 120 від 30 липня 2010 року на суму 45 000 грн. 00 коп. (т. 2 а.с.79)), колегія суду встановила, що на виконання умов Договору 1 та Договору 2 Відповідачем перераховано на користь Позивача 154 700 грн. 00 коп..
Дослідивши акти приймання-передачі від 19 березня 2010 року (т. 1, а.с. 25, 27), колегія суду приходить до висновку, що на виконання умов Договору 1 та Договору 2, Позивачем було реально передано у власність Відповідача розбірний модуль-склад та автомобіль.
Враховуючи вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд констатує факт того, що: оспорюваний Договір 1 нотаріально посвідчений та зареєстрований; розбірний модуль-склад та автомобіль передані Позивачем Відповідачу; кошти Відповідачем Позивачу сплачені у повному обсязі... Усе вищевказане на переконання колегії суду свідчать про те, що оспорювані Договір 1 та Договір 2 були вчинені для настання реальних правових наслідків за договором купівлі-продажу майна, які передбачають, перехід права власності на майно до Відповідача, з врахуванням вимог статті 655 Цивільного кодексу України.
В силу дії пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними": для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу обох сторін правочину; ... якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків; у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що: юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
В силу дії пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пунктом 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що: орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що від імені Позивача оспорювані Договори укладені та підписані ОСОБА_2 - директором Позивача на момент підписання оспорюваних правочинів.
Відповідно до частини 2 статті 145 Цивільного кодексу України встановлено, що: у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників; виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.
Також, частиною 3 статті 145 Цивільного кодексу України: компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Згідно статті 62 Закону України "Про господарські товариства": дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників; дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Пунктом 11.1 Статуту Позивача, передбачено, що: директор товариства в межах своєї компетенції, відповідно до чинного законодавства і цього статуту, зокрема: розпоряджається майном, що безпосередньо належить товариству, враховуючи фінансові кошти; без доручення діє від імені товариства, представляє його в усіх установах, підприємствах і організаціях як в Україні, так і за кордоном; укладає різного роду угоди (без обмеження предмету) й інші юридичні акти, в разі якщо вартість предмету угоди не перевищує 20% статутного фонду товариства, видає доручення, відкриває в банках розрахунковий і інші рахунки товариства, затверджує посадові оклади, штатний розклад; особисто приймає рішення щодо придбання і відчуження основних засобів товариства, отримання і надання кредитів, в разі якщо вартість предмету угоди не перевищує 20 % статутного фонду товариства.
Згідно пункту 5.1 Статуту: на час укладення оспорюваних правочинів статутний фонд Позивача становив 160529,04 доларів США або 810671,65 грн..
Враховуючи вищеописане, колегія суду зауважує, що директор Позивача особисто вправі була відчужувати майно у випадку, якщо його вартість не перевищує 162134 грн. 33 коп..
З огляду на вищевказане та на те, що майно за договором 1 та Договором 2 було продано за 109 700 грн. 00 коп., та за 45 000 грн. 00 коп., Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що укладаючи оспорювані договори директор Позивача не перевищила повноважень на їх укладення, оскільки діяла у межах повноважень відповідно до установчих документів Позивача.
Відповідно до пункту 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12 березня 1999 року № 02-5/11 зазначено, що: письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах; для укладення угод юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: матеріали нотаріальної справи, надані приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу (т. 1, а.с. 153-162; т. 3, а.с. 117-153), які містять копії протоколу № 1 загальних зборів засновників Позивача від 15 березня 2010 року (т. 3, а.с.134), а також, протокол позачергових зборів акціонерів Третьої особи від 10 березня 2010 року (т. 1, а.с. 158 - 159; т. 3, а.с. 146-150) та довіреність № У7-73-1 від 10 березня 2010 року (т. 1, а.с. 161 на звороті; т. 3, а.с. 144-145), Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що засновником Позивача з часткою у статутному капіталі позивача 98,15 % прийнято рішення про відчуження Позивача, зокрема, розбірний модуль-склад, за ціною 109 700 грн. 00 коп.. Право підпису договорів купівлі-продажу доручено директору Позивача.
Колегія суду зауважує, що переклад вищезазначених документів (протоколу позачергових зборів акціонерів Третьої особи від 10 березня 2010 року та довіреності № У7-73-1 від 10 березня 2010 року) з литовської мови засвідчений печаткою перекладача та посвідчений нотаріусом м. Каунаса.
В той же час, в наданих представником Позивача копії протоколу позачергових зборів акціонерів Третьої особи від 10 березня 2010 року та довіреності № У7-73-1 (т. 1, а.с. 46-48), вказано значно вищі ціни на майно, щодо якого прийнято рішення про продаж, взагалі викладені російською мовою, та не мають будь-яких відміток щодо офіційного перекладу з литовської копії вказаних документів з відмітками щодо перекладу (т. 2, а.с. 7-12) містять лише печатки перекладача (при цьому, не на документах, а на окремих сторінках). При цьому копія протоколу позачергових зборів засновників Позивача від 17 березня 2010 року (т. 1, а.с. 49-50), в якому йдеться про уповноваження директора ОСОБА_2 на укладення договорів купівлі-продажу майна, в тому числі розбірного модулю-складу за ціною 119 600 грн. 00 коп. була подана суду за відсутності будь-яких відміток про офіційний переклад з литовської мови...
Крім того, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суду зауважує, що а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції Позивача не подані оригінали вищезазначених документів, а наявні в матеріалах справи докази, котрі надані представником Позивача мають ознаки підроблення, однак, дослідження справжності вказаних документів, обставин їх виготовлення за відсутністю оригіналів, без перевірочних дій на території Литви не є можливим, проведення такої перевірки знаходиться за межами компетенції МВС України.
Враховуючи вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд, не вважає документи, подані представником Позивача, належними доказами у справі. Крім того, згідно наявних у справі нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. (т. 2, а.с. 36-38) підтверджується, що згідно отриманих кур'єрською поштою рішення та довіреності засновників Позивача, та у відповідності до зазначеної ним ціни, керівником Позивача й було укладено спірні Договір 1 та Договір 2.
Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що рішення загальних зборів засновників Позивача, які відбулися 15 березня 2010 року та оформлені протоколом № 1, вже було предметом оскарження у справі № 11/28-К за позовом Третьої особи до Позивача за участю Відповідача та ОСОБА_5., про визнання недійсним рішення загальних зборів від 15 березня 2010 року. Постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2011 року у справі № 11/28-К (т. 3, а.с. 104-105) залишено без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2011 року (т. 3, а.с. 101-103), якою рішення суду першої інстанції (т. 3, а.с. 93-94) скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, з підстав недоведеності позивачем факту порушення його прав чи інтересів оскаржуваним рішенням зборів.
Враховуючи вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що на час укладення оспорюваних Договору 1 та Договору 2 чинним є рішення загальних зборів засновників Позивача від 15 березня 2010 року, якому повністю відповідають дії ОСОБА_2 при укладенні Договору 1 та Договору 2.
Також, колегія суду зауважує, що Позивач є самостійною юридичною особою, яка має свої органи управління відповідно до статуту і ніяким чином не підпорядковується Третій особі, а тому Позивач вправі визначати ціну за домовленістю сторін відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України. Колегія суду наголошує на тому, що замовником оцінки майна за даним звітом був не Позивач...
Враховуючи вищеописане у даній судовій постанові, колегія суду приходить до висновку, що спірний правочин не потребував наступного схвалення, оскільки укладений представником Позивача з належним обсягом повноважень та у відповідності до волевиявлення Позивача.
Колегія суду констатує, що від імені Відповідача Договір 1 та Договір 2 укладені та підписані представником ОСОБА_6., яка діяла на підставі довіреності від 19 березня 2010 року (т. 1 а.с. 28, т. 3, а.с. 132).
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України: сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
В силу дії частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України: представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що: орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Враховуючи вищеописані норми законодавства, колегія суду зауважує, що правочин має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, з метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Отже, вказана норма встановлює заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.
Дослідивши зміст осопорюваних Договору 1 та Договору 2, колегія суду приходить до висновку, що спорювані Договір 1 та Договір 2 укладені в інтересах Позивача та не порушують його прав та інтересів. Крім того, оспорювані договори укладені з урахуванням інтересів обох сторін (Позивача як продавця, Відповідача як покупця), при цьому, від імені Позивача договори підписані директором, а від імені Відповідача уповноваженим представником.
Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що оспорювані Договір 1 та Договір 2 не суперечать приписам статей 238 Цивільного кодексу України, оскільки при їх підписанні представники Позивача та Відповідача діяли в межах наданих їм повноважень.
Враховуючи вищеописане, колегія суду не бере до уваги доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, як безпідставні та такі, що усім вищевказаним у даній судовій постанові спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи усе зазначене вище у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Житомирської області від 13 жовтня 2011 р. у справі № 5/125-Д залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Агромакс" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Дужич С.П.
01-12/16722/11 16722/11