ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.                                                      Справа № 5021/502/2011  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя  Камишева Л.М.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

позивача  - Шелест М.Б.

першого відповідача –не з’явився

другого відповідача –не з’явився

третьої особи  –не з’явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи (вх. № 4969 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 20 жовтня 2011 року у справі № 5021/502/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БМ-Автотранс", м. Суми

до 1. Відділу державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції, смт. Недригайлів Сумської області

2. Фермерського господарства "Колімб-А", с. Іваниця Недригайлійвського району Сумської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Ромни Сумської області

про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "БМ-Автотранс" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції (далі –перший відповідач) та фермерського господарства "Колімб-А" (далі –другий відповідач), в якій просило суд визнати за ним право власності на вантажний автомобіль КАМАЗ 55102, 2005 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_4, д.н. НОМЕР_1 та причеп-самоскид НЕФАЗ 8560-012, 2004 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_5, д.н. НОМЕР_2, а також звільнити з-під арешту зазначене майно, накладене першим відповідачем постановами про арешт майна боржника.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є власником вищезазначеного майна, переданого йому до статутного капіталу учасником товариства, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.05.2010 р. Враховуючи неможливість проведення перереєстрації зазначеного майна в зв’язку з накладенням на нього першим відповідачем арешту, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, як власника майна.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20 жовтня 2011 року у справі № 5021/502/2011 (суддя Лиховид Б.І.)  позовні вимоги задоволено частково.   Визнано за позивачем право власності на вантажний автомобіль КАМАЗ 55102, 2005 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_4, д.н. НОМЕР_1 та причеп-самоскид НЕФАЗ 8560-012, 2004 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_5, д.н. НОМЕР_2. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення мотивоване тим, що рішення установчих зборів учасників товариства від 04.05.2010 р., на підставі якого спірне майно було передане до статутного капіталу позивача, не визнане у встановлену законом порядку недійсним та є чинним. Надані позивачем копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, рішення установчих зборів товариства та акту приймання-передачі внеску до статутного капіталу позивача свідчать про правомірність набуття позивачем права власності на вищевказане майно.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - третя особа) з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 20 жовтня 2011 року у справі №5021/502/2011 в частині визнання за позивачем права власності на вантажний автомобіль КАМАЗ 55102, 2005 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_4, д.н. НОМЕР_1 та на причеп-самоскид НЕФАЗ 8560-012, 2004 року випуску, ідентифікатор НОМЕР_5, д.н. НОМЕР_2, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги третя особа посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним, прийнятим внаслідок неповного дослідження обставин справи та з порушенням норм матеріального права. Крім того, зазначає про неправомірність передачі другим відповідачем до статутного капіталу позивача транспортних засобів у зв’язку з накладенням на них першим відповідачем арешту та заборони здійснювати відчуження. На думку третьої особи, такі дії другого відповідача порушують її права як стягувача у виконавчому провадженні на задоволення вимог по стягненню грошових коштів, одержаних від реалізації майна боржника в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».  

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу третьої особи, в якому зазначає, що суд першої інстанції на підставі аналізу норм чинного законодавства дійшов обґрунтованого висновку, що державна реєстрація транспортних засобів не є державною реєстрацією прав власності на транспортний засіб у законодавчому розумінні цього поняття і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб. Крім того, позивач надав постанову Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р. у справі № 5021/821/2011 за позовом про визнання рішення установчих зборів позивача частково недійсним, якою залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 р. про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідачі та третя особа, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників в судове засідання.

Враховуючи те, що явка представників відповідачів та третьої особи не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на  наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 4 травня 2010 року відбулися установчі збори засновників позивача за участю другого відповідача в особі голови правління Косакової Л.І. Відповідно до протоколу № 1 від 04.05.2010 р. на порядок денний установчих зборів товариства були поставлені питання про створення позивача - ТОВ «БМ-Автотранс», формування статутного капіталу товариства, затвердження статуту товариства, призначення директора товариства та  здійснення державної реєстрації товариства.

За результатами установчих зборів учасників товариства, зокрема, було прийняте рішення сформувати статутний капітал у розмірі 544 598,95 грн. за рахунок вкладів у формі майна. Згідно з вказаним протоколом другий відповідач  володіє часткою вартістю 544 598,95 грн., що становить 100 % статутного капіталу товариства.

Відповідно до статуту позивача товариство є власником вантажного автомобіля КАМАЗ 55102 та причепа-самоскида НЕФАЗ 8560-012.

Факт передачі зазначених транспортних засобів до статутного капіталу товариства підтверджується актом приймання-передачі внеску до статутного капіталу позивача від 05.05.2010 р.

Як зазначає позивач, відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, позивач в десятиденний термін звернувся до Роменського ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Сумській області з заявою про перереєстрацію вантажного автомобіля КАМАЗ 55102 д.н. НОМЕР_1 та причепа-самоскида НЕФАЗ 8560-012 д.н. НОМЕР_2 у зв'язку зі зміною їх власника.

Листом від 15.05.2010 р. Роменське ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Сумській області повідомило позивача про неможливість вчинення жодних реєстраційних дій у зв'язку з накладенням на зазначені транспортні засоби арештів відповідно до постанов про арешт майна боржника АА15871 від 29.10.2007 р. та АК068224 від 10.07.2009 р.

На запит позивача перший відповідач повідомив, що для зняття арешту на даний час не має підстав, оскільки на його виконанні знаходяться виконавчі документи про стягнення з другого відповідача коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дії відповідачів, які полягають у невизнанні за ним права власності на вищевказані транспортні засоби, порушують його права, як власника майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.   Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з абзацом 2 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від          7 вересня 1998 р. № 1388 (далі - Порядок) правомірність придбання транспортних засобів підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

При цьому, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є, зокрема, договори, в тому числі укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб.

Позивачем надані копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу РСА №321699 від 05.07.2006 р. та РСА № 321698 від 05.07.2006 р., згідно з якими власником автомобіля КАМАЗ 55102, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1 та причепа-самоскида НЕФАЗ 8560-012, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_2 є другий відповідач, а також копія рішення установчих зборів учасників позивача, оформленого протоколом № 1 від 04.05.2010 р. згідно з яким статутний капітал товариства було сформовано за рахунок майна другого відповідача, в тому числі вищевказаного майна, акт приймання передачі внеску до статутного капіталу позивача від 05.05.2010 р., що підтверджує факт передачі транспортних засобів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 р. у справі № 5021/821/2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р. у позові про визнання рішення установчих зборів учасників позивача, оформленого протоколом № 1 від 04.05.2010 р. частково недійсним, відмовлено.

Таким чином, на даний час рішення установчих зборів учасників товариства від 04.05.2010 р. на підставі якого спірне майно було передане до статутного капіталу позивача, є чинним та не визнане у встановлену законом порядку недійсним.

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що позивач правомірно набув право власності на вищевказане майно з моменту його передачі до статутного капіталу товариства.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи те, що позивач є власником автомобіля КАМАЗ 55102, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1 та причепа-самоскида НЕФАЗ 8560-012, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_2, то суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення його позовних вимог в частині визнання права власності на вищевказане майно.

Посилання третьої особи в апеляційній скарзі на незаконність передачі другим відповідачем транспортних засобів до статутного капіталу позивача в зв’язку з накладенням на них арешту та заборони на відчуження відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Недригайлівського РУЮ від 10.07.2009 р., колегія суддів вважає безпідставними.

Як встановлено судами апеляційної та касаційної інстанції у постановах від 07.09.2011 р. та від 16.11.2011 р. у справі № 5021/821/2011, на момент передачі другим відповідачем до статутного капіталу позивача майнового внеску (зокрема, вантажного автомобіля КАМАЗ 55102 та причепа-самоскида НЕФАЗ 8560-012) арешт на майно другого відповідача був накладений в межах певної суми заборгованості товариству з обмеженою відповідальністю "Агро України", однак майно в межах цієї суми не є всім майном фермерського господарства.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.04.2010 р. у справі №10/9-10 про стягнення з другого відповідача на користь третьої особи  заборгованості в сумі 21 733,78 грн. за невиконання умов договору набрало законної сили 17.05.2010 р. згідно наказу господарського суду Сумської області від 17.05.2010 р.

Отже, на момент прийняття рішення установчих зборів позивача від 04.05.2010 р., рішення господарського суду про стягнення з другого відповідача на користь третьої особи заборгованості, ще не вступило в законну силу.

Таким чином, права третьої особи передачею майна другим відповідачем до статутного капіталу позивача, зокрема, прийняттям рішення установчими зборами товариства від 04.05.2010 р. не порушуються.

Крім того, згідно постанови державного виконавця державної виконавчої служби Недригайлівського району про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.07.2009 р. по примусовому виконанню наказу № 15-473/08, виданого 06.05.2009 р. господарським судом Сумської області, про стягнення з другого відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро України" заборгованості в сумі 22 197, 79 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду та непогашенням заборгованості, накладено арешт на все майно, що належить фермерському господарству, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

На підставі даної постанови 14.04.2010 р. внесено реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 26817423 від 14.04.2010 р.), в якому зазначено про арешт всього рухомого майна в межах суми 22 197,79 грн.

Цією ж датою внесено реєстраційний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (витяг про реєстрацію в Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 26817416 від 14.04.2010 р.), в якому зазначено про арешт всього нерухомого майна в межах суми 22 197,79 грн.

З наведеного слід зробити висновок, що на момент прийняття рішення установчими зборами позивача  другий відповідач не був обмежений у здійсненні свого права власності щодо всього іншого майна, що не перебувало під арештом та забороною його відчуження.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою господарського суду Сумської області від 04.05.2011 р. у справі № 5021/929/2011 другого відповідача  визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З дня прийняття вказаної постанови скасовуються арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що провадження у справі в частині звільнення з-під арешту вищезазначеного майно, накладеного першим відповідачем постановами про арешт майна боржника, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в цій частині третьою особою в апеляційній скарзі не оскаржується.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що твердження третьої особи, викладені нею в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та оцінені обставини у справі із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги третьої особи колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Сумської області від 20 жовтня 2011 року у справі № 5021/502/2011 залишити без змін.  

          Головуючий суддя                                                                   Черленяк М.І.

                                Суддя                                                                   Ільїн О.В.  

                               Суддя                                                                   Камишева Л.М.

Повний текст постанови по справі підписаний 9 грудня 2011 року.