ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" грудня 2011 р. Справа № 18/2084/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 12.10.2011 р.)
відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Центр", м. Полтава (вх. № 4468 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.11 р. у справі № 18/2084/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Центр", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда", м. Полтава
про стягнення 22551,12 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “СТВ-Центр”, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Піраміда” - 22551,12 грн., з яких 20166,70 грн. основного боргу за товар поставлений за договором поставки № 22 від 13.03.2009 року, 1321,91 грн. пені, 255,85 грн. –з% річних, 806,66 грн. інфляційних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.09.2011 р. по справі № 18/2084/11 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3319,10 грн. основного боргу, 272,42 грн. пені, 172,76 грн. інфляційних, 52,72 грн. –3% річних, 74,42 грн. державного мита, 77,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення в частині відмови в задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 16847,60 грн., 633,90 грн. інфляційних, 3% річних в розмірі 201,89 грн., пеню в розмірі 1043,12 грн, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що передача товару за договором поставки № 22 від 13.03.2009 року підтверджується підписаними представником відповідача та скріпленими печаткою відповідача накладними № 02996 від 08.02.2011 року та 03381 від 11.02.2011 року, які відповідно до п.2.2. договору є його невід’ємною частиною. Поставка за даними накладними була здійснена в межах строку дії договору. Позивач зазначає, що стягуючи з відповідача пеню по договору і накладній № 03381 від 11.02.2011 року, суд прийшов до невірного висновку про відмову в задоволенні вимог по накладній № 02996 від 08.02.2011 року, яка була виписана раніше задоволеної та має посилання на договір.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Крім того, просить розглянути справу без участі представника відповідача. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що договір поставки № 22 від 13.03.2009 року, строк якого не був визначений, відповідно до положень ч.1 ст. 267 ГПК України діяв тільки 1 рік, тобто до 13.03.2010 року. Також, протягом наступного року по цьому договору між сторонами не відбулося жодної господарської дії чи обміну листами, направлення заявки згідно п.3.2. договору. Тобто вважає твердження позивача, що поставка за накладними здійснювалась по вищезазначеному договору, хибним. Крім того, зазначає, що самі накладні містять посилання на інший договір –договір № 000022 від 30.03.2009 року.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 06.12.2011 р. для надання сторонами додаткових доказів та пояснень по справі.
В судове засідання 06.12.2011 р. відповідач не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 019142.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду відповідачем на адресу Харківського апеляційного господарського суду не направлено, явку представників не визнано обов’язковою, колегія суддів визнає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 13 березня 2009 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “СТВ - Центр”, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Піраміда”, укладено договір поставки №22.
Згідно п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах договору.
Відповідно до п. 4.2 договору плата за партію товару може здійснюватися по узгодженню сторін з платежу на 7 календарних днів від дати поставки.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що на виконання договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 21166, 70 грн. за накладними № 02996 від 08.02.2011 р. на суму 16847,60 грн., № 03381 від 11.02.2011 р. на суму 4319,10 грн., що також підтверджено відповідачем у акті звірки розрахунків від 08.04.2011 року.
06.07.2011р. відповідач сплатив 1000,00 грн. за товар, одержаний по накладній № 03381 від 11.02.2011р., що підтверджується випискою банку з рахунку за 06.07.2011р.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано довіреності, за якою відповідач уповноважував свого представника на одержання вказаного у накладній № 02996 від 08.02.2011р. товару, доказів наступного схвалення відповідачем правочину з поставки товару за накладною № 02996 від 08.02.2011р. позивач суду не надав, відповідач факт одержання даного товару не підтвердив, акт звірки від 08.04.2011р. не є належним доказом визнання відповідачем поставки товару за вказаною накладною, оскільки даний акт не містить відомостей по яким саме правовідносинам його було складено, в ньому не зазначено накладних, заборгованість за якими підтверджено, не вказано прізвища осіб, що підписали даний акт. Суд першої інстанції встановив, що позивачем не доведено факту поставки товару саме відповідачу та приймання цього товару відповідачем за накладною № 02996 від 08.02.2011р. на загальну суму 16039,67 грн. А отже, й не доведено факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на вказану суму.
З огляду на викладене, суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 16847,60 грн. боргу з відповідача визнав необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, та у позові в частині стягнення 1043,12 грн. пені, 633,90 грн. інфляційних, 201,89 грн. - 3% річних, нарахованих на заборгованість за товар, поставлений за накладною № 02996 від 08.02.2011р., також відмовив, оскільки дані вимоги є похідними від вимог про стягнення основного боргу, правомірність яких не доведена позивачем.
Однак, суд першої інстанції в іншій частині позовних вимог, прийшов до висновку, що оскільки за товар, одержаний по накладній № 03381 від 11.02.2011р., відповідач сплатив 1000,00 грн., то таким чином він вчинив дії, що свідчать про наступне схвалення правочину з поставки товару за цією накладною на суму 4139,10 грн. шляхом проведення часткової оплати за вказаний товар.
Позовні вимоги в частині стягнення 3319,10 грн. боргу за товар, поставлений за накладною № 03381 від 11.02.2011р., судом першої інстанції визнані правомірними та задоволені, а також стягнуто 272,42 грн. пені, 172,76 грн. інфляційних, 52,72 грн. –річних. В іншій частині вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% - річних –відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2009 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “СТВ - Центр”, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Піраміда”, укладено договір поставки №22.
Згідно п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах договору.
Відповідно до ч.1 ст. 267 ГК України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Зі змісту договору вбачається, що сторони п. 10.1 передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх обов’язків за договором.
Таким чином, сторони не визначили строк дії договору і його відповідно до ч.1 ст. 267 ГК України слід вважати укладеним на 1 рік.
Тобто, строк дії договору № 22 від 13.03.2009 року, закінчився 13.03.2010 року. Також колегія суддів зазначає, що ніяких доказів того, що договір виконувався сторонами протягом зазначеного часу, позивач не надав.
Таким чином, посилання позивача на те, що поставки за накладними № 02996 від 08.02.2011 року та 03381 від 11.02.2011 року здійснювались у межах договору –є безпідставними. Зазначені накладні взагалі містять посилання на інший договір - № 000022 від 30.03.2009 року.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки в даному випадку зобов’язання відповідача сплатити за поставлений товар витікають із накладних № 02996 від 08.02.2011 року та 03381 від 11.02.2011 року, сторонами не визначено конкретний строк оплати товару, позивач має право вимагати виконання зобов’язання відповідача з оплати поставленого товару з моменту пред’явлення вимоги про таку оплату.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, з вимогою про сплату товару, поставленого за зазначеними накладними, позивач до відповідача не звертався, в зв’язку з чим на момент звернення позивача до господарського суду у відповідача не виникло зобов"язання з оплати отриманого товару, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3319,10 грн. боргу за товар, поставлений за накладною № 03381 від 11.02.2011р, 272,42 грн. пені, 172,76 грн. інфляційних, 52,72 грн. –річних не мають правових підстав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог та стягненню з відповідача 3319,10 грн. боргу за товар, поставлений за накладною № 03381 від 11.02.2011р, 272,42 грн. пені, 172,76 грн. інфляційних, 52,72 грн. –річних та прийняттям в цій частині нового рішення, яким в позові відмовити. В іншій частині рішення слід залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Центр", м. Полтава задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.11 р. у справі № 18/2084/11 в частині стягнення з відповідача 3319,10 грн. боргу , 272,42 грн. пені, 172,76 грн. інфляційних, 52,72 грн річних, 74,42 грн. державного мита та 77,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписано 12 грудня 2011 року