ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2011 р. Справа № 5023/5603/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1
1-го відповідача –не з’явився
2-го відповідача –не з’явився
третьої особи –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ " ВТБ Банк", м. Київ (вх. №4472Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.11 р. по справі № 5023/5603/11
за позовом ПАТ " ВТБ Банк", м. Київ
до 1. ТОВ "Ювіс+", м. Харків
2. ПП "Вілена", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - ПАТ "ВТБ Банк", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідачів - ТОВ "Ювіс+", м. Харків та ПП "Вілена", м. Харків 3253291,72 грн. заборгованості за кредитними договорами № 15.21-09/07-СК від 20.08.07р., № 15.22-09/07-СК від 20.08.07р. та № 15.22-09/07-СК від 08.04.08р., укладеними між позивачем та громадянином ОСОБА_2, виконання зобов’язань за якими було забезпечено порукою згідно з договорами поруки № 15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07р. та № 15.24-09/08-ДП01 від 08.04.08р. укладеним між ПАТ "ВТБ Банк", м. Київ та ПП "Вілена" (2-й відповідач) і № 15.21-09/07-ДП02 від 20.08.07 р. та № 15.24-09/08-ДП02 від 08.04.08 р. укладеним між ПАТ "ВТБ Банк", м. Київ та ТОВ "Ювіс+", м. Харків (1-й відповідач).
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Суярко Т.Д.) від 21.09.2011 р. по справі № 5023/5603/11 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване з посиланням на безпідставність заявлених позивачем позовних вимог.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що господарський суд при винесенні рішення невірно застосував до спірних правовідносин ст. 555, ч. 1 ст. 559 та ст. 530 ЦК України.
Крім того, суд, на думку відповідача, також безпідставно зазначив про наявність ліміту відповідальності боржника за договорами поруки № 15.21-09/07-ДП01 та № 15.21.-09/07-ДП02, незважаючи на те, що п. 1 зазначених договорів передбачено, що поручителі відповідають перед банком за виконання в повному обсязі зобов’язань позичальника як за генеральною угодою та додатками до неї а також і за кредитними договорами які укладені на підставі Генеральної угоди та додатками до них.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.
Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання своїх представників з невідомих причин не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
З метою надання відповідачам та третій особі можливості реалізувати свої процесуальні права, в т.ч. надати відзив на апеляційну скаргу та направити в судове засідання своїх представників, колегія суддів неодноразово відкладала розгляд апеляційної скарги.
Проте, останні зазначеними процесуальними правами не скористалися.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів та третьої особи.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 20.08.07 р. між ВАТ «ВТБ Банк»(правонаступником якого є позивач –ПАТ «ВТБ Банк») –Банк та третьою особою –ОСОБА_2 –Клієнт було укладено Генеральну угоду № 09 від 20.08.07р., відповідно до умов якої Банк зобов’язався на положеннях та умовах цієї Угоди надавати Клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультвалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії (Кредитні договори), укладених в рамках цієї Угоди і які є її невід’ємними частинами.
Загальний розмір позичкової заборгованості Клієнта за наданими в рамках цієї Угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 300000,00 доларів США за офіційним курсом на дату надання кредиту. Термін дії Угоди до 18.08.17р. включно. (п.1.2., 1.3 Угоди).
Договором № 1 від 08.04.08 р. про внесення змін та доповнень до Генеральної угоди № 09 від 20.08.07 р., до Угоди було внесено зміни, а саме - збільшено загальний розмір позичкової заборгованості Клієнта за наданими в рамках Угоди кредитами до 550000,00 доларів США за офіційним курсом на дату надання кредиту.
На підставі Генеральної угоди №9 від 20.08.07р. між ВАТ «ВТБ Банк»(правонаступником якого є позивач –ПАТ «ВТБ Банк») –Банк та третьою особою –ОСОБА_2 –Позичальник було укладено низку кредитних договорів, а саме:
20.08.07р. між Банком та Позичальником укладено кредитний договір № 15.21-09/07-СК, відповідно до умов якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит у сумі 132142,00 долара США на строк до 19.08.14 р., зі сплатою 13,0% річних.
20.08.07р. між Банком та Позичальником укладено кредитний договір №15.22-09/07-СК, відповідно до умов якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит у сумі 112858,00 доларів США на строк до 19.08.14р., зі сплатою 13,0% річних.
08.04.08р. між Банком та Позичальником укладено кредитний договір №15.24-09/07-СК, відповідно до умов якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит у сумі 379000,00 грн. на строк до 05.04.13р., зі сплатою 16,5% річних.
Згідно з п. 2.1. Кредитних договорів, кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника.
Погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюються в порядку та строки, згідно Графіка повернення кредиту і сплати процентів, який є невід’ємною частиною Кредитних договорів (п. 3.1. Кредитних договорів).
З метою забезпечення виконання Позичальником (ОСОБА_2) зобов’язань за Генеральною угодою № 9 від 20.08.07 р., та кредитними договорами, які укладені на підставі Генеральної угоди, та будь-якими додатковими угодами до них, між Банком (позивач), Позичальником (третя особа) та Поручителем - ТОВ "Ювіс+" (1-й відповідач) було укладено договір поруки № 15.21-09/07-ДП02 від 20.08.07 р., відповідно до умов якого Поручитель поручився перед Банком за виконання в повному обсязі зобов’язань Позичальника за Генеральною угодою № 9 від 20.08.07 р., згідно з якою Банк надав Позичальнику ліміт в сумі 300000,00 грн. доларів США зі строком повернення до 18.08.17 р.
З 2-м відповідачем (ПП "Вілена") - Поручитель та Банком (позивач) і Позичальником (третя особа) також було укладено договір поруки № 15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07 р., відповідно до умов якого Поручитель поручився перед Банком за виконання в повному обсязі зобов’язань Позичальника за Генеральною угодою №9 від 20.08.07р., згідно з якою Банк надав Позичальнику ліміт в сумі 300000,00 грн. доларів США зі строком повернення до 18.08.17 р.
Крім того, з метою забезпечення виконання Позичальником (ОСОБА_2) зобов’язань за кредитним договором № 15.24-09/08-СК від 08.04.08р. та будь-якими додатковими угодами до нього , між Банком (позивач), Позичальником (третя особа) та Поручителем - ТОВ "Ювіс+" (1-й відповідач) було укладено договір поруки №15.24-09/08-ДП02 від 08.04.08р., відповідно до умов якого Поручитель поручився перед Банком за виконання в повному обсязі зобов’язань Позичальника за кредитним договором №15.24-09/08-СК від 08.04.08р, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 379000,00 грн. зі строком повернення до 05.04.13 р.
З 2-м відповідачем (ПП "Вілена") - Поручитель та Банком (позивач) і Позичальником (третя особа) також було укладено договір поруки № 15.24-09/08-ДП01 від 08.04.08р., відповідно до умов якого Поручитель поручився перед Банком за виконання в повному обсязі зобов’язань Позичальника за кредитним договором № 15.24-09/08-СК від 08.04.08 р., згідно з яким Банк надав Позичальнику кредит в сумі 379000,00 грн. зі строком повернення до 05.04.13 р.
Мотивуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 3253291,72 грн., позивач при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі посилається на невиконання Позичальником - громадянином ОСОБА_2 зобов’язань за кредитними договорами № 15.21-09/07-СК від 20.08.07р., № 15.22-09/07-СК від 20.08.07р. та № 15.22-09/07-СК від 08.04.08 р. (укладених в рамках Генеральної угоди № 9 від 20.08.07 р.) щодо сплати кредиту та процентів за його користування, виконання яких було забезпечено порукою згідно договорів поруки № 15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07р., №15.21-09/07-ДП02 від 20.08.07р., №15.24-09/08-ДП02 від 08.04.08р. та №15.24-09/08-ДП01 від 08.04.08р. укладених з ТОВ "Ювіс+" - 1-й відповідач та ПП "Вілена" - 2-й відповідач. При цьому позивач стверджує, що ним було виконано обов’язок з надання Позичальнику –ОСОБА_2 кредиту в повному обсязі.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з наступного:
- позивач не надав суду доказів пред’явлення ним вимоги до поручителів –відповідачів по даній справі, про сплату заборгованості, яка виникла у позичальника (третьої особи), і зазначене свідчить про недоведеність позивачем факту порушення, оспорювання або невизнання його прав з боку поручителів (1-го та 2-го відповідачів);
- позивачем не надано доказів на підтвердження виконання ним зобов’язань щодо надання Позичальнику (ОСОБА_2) обумовленого кредиту за кредитними договорами № 15.21-09/07-СК від 20.08.07 р., № 15.22-09/07-СК від 20.08.07 р. та № 15.22-09/07-СК від 08.04.08 р. (укладених в рамках Генеральної угоди №9 від 20.08.07 р.).;
- порука за договорами поруки № 15.21-09/07-ДП02 від 20.08.07 р., № 15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07 р., №15.24-09/08-ДП02 від 08.04.08 р., та № 15.24-09/08-ДП01 від 08.04.08 р., якими було забезпечено виконання зобов’язань за Генеральною угодою №9 від 20.08.07р ., а також всіма договорами, укладеними в межах Генеральної угоди, зокрема, за кредитними договорами №15.24-09/08-СК від 08.04.08 р. та №15.24-09/08-СК від 08.04.08 р., (укладеними в межах Генеральної угоди № 9 від 20.08.07р.), припинилась, згідно з положеннями ст.559 ЦК України, оскільки Договором №1 від 08.04.08р. про внесення змін та доповнень до Генеральної угоди №09 від 20.08.07р., до Угоди було внесено зміни, а саме збільшено загальний розмір позичкової заборгованості Клієнта за наданими в рамках Угоди кредитами до 550000,00 доларів США за офіційним курсом на дату надання кредиту, замість раніше встановленого ліміту у 300000,00 доларів США, тобто збільшено розмір зобов’язання, забезпеченого порукою.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, господарський суд правомірно зазначив, що передумовою для здійснення судового захисту є порушення прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором (ст.. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Господарський суд правомірно встановив, що договорами поруки не встановлено строку, в який забезпечені порукою зобов’язання за Кредитними договорами мають бути виконані Поручителями (відповідачами).
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що поручителів (відповідачів) було повідомлено про порушення з боку Позичальника (третьої особи –ОСОБА_2) зобов’язань за забезпеченими порукою кредитними договорами, а також доказів пред’явлення позивачем вимоги про сплату заборгованості, яка виникла у позичальника (третьої особи).
Враховуючи викладене, висновки господарського суду про те, що позивачем не доведено факту порушення, оспорювання або невизнання його прав з боку поручителів (1-го та 2-го відповідачів), як обов’язкової передумови для судового захисту таких прав, є обґрунтованими, оскільки строк виконання зобов’язань поручителями за договорами поруки, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України не може вважатися таким, що настав. Зазначене свідчить про відсутність з боку поручителів порушень умов зазначених договорів.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для солідарного стягнення з згаданих осіб заборгованості, яка, за твердженнями позивача, утворилась внаслідок невиконання з боку громадянина ОСОБА_2 зобов’язань за кредитними договорами № 15.21-09/07-СК від 20.08.07 р., №15.22-09/07-СК від 20.08.07 р. та №15.22-09/07-СК від 08.04.08р. (укладених в рамках Генеральної угоди №9 від 20.08.07р.), про що правомірно зазначив господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення.
Судова колегія вважає безпідставними посилання позивача на той факт, що позичальник за кредитними договорами - гр. ОСОБА_2 є керівником підприємств відповідачів, а йому відомо про порушення зобов’язань за цими договорами, оскільки сам факт того, що гр. ОСОБА_2 є керівником підприємств відповідачів, в розумінні ст. 530 ЦК України, ст. 34 ГПК України, жодним чином не засвідчує настання у відповідачів обов’язку перед позивачами щодо сплати боргу за договорами поруки.
Не знайшли свого підтвердження, та в зв’язку з чим, підлягають відхиленню посилання відповідача на те, що ст. 555 ЦК України нібито встановлено право кредитора як направляти вимогу поручителю про виконання зобов’язань, так і відразу звернутися до суду з позовом про таке виконання. Даною статтею передбачено права поручителя в разі пред’явлення до нього вимоги кредитором, тоді як правовідносини щодо строку виконання зобов’язань встановлені ст. 530 ЦК України.
ПАТ «ВТБ Банк» не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх прав, проте суд, відповідно до Закону, захищає таке право в разі його порушення або безпідставного оспорювання, доказів чого ПАТ «ВТБ Банк» при зверненні до суду з позовом по даній справі не надав.
Разом з тим, господарський суд в оскаржуваному рішенні правомірно зазначив про ненадання позивачем в обґрунтування своїх вимог належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України доказів на підтвердження виконання ним зобов’язань щодо надання Позичальнику ОСОБА_2) обумовленого кредиту за кредитними договорами № 15.21-09/07-СК від 20.08.07 р., № 15.22-09/07-СК від 20.08.07 р. та № 15.22-09/07-СК від 08.04.08 р. (укладених в рамках Генеральної угоди №9 від 20.08.07 р.).;
Зокрема, як свідчать матеріали справи, позивач зазначаючи про виконання зі свого боку зобов’язань за кредитними договорами №15.21-09/07-СК від 20.08.07р., №15.22-09/07-СК від 20.08.07р. та №15.22-09/07-СК від 08.04.08 р. (укладених в рамках Генеральної угоди №9 від 20.08.07р.) щодо надання Позичальнику кредиту, посилається на те, що даний факт підтверджується випискою по особовому рахунку від 20.08.07 р. та меморіальним ордером №TR.11125.1 від 08.04.08 р., однак, а ні до позовної заяви, а ні в процесі розгляду справи позивачем вказаних документів не надано, як не надано й будь-яких інших доказів на підтвердження виконання ним зобов’язань щодо надання Позичальнику ОСОБА_2) обумовленого кредиту за зазначеними кредитними договорами укладених в рамках Генеральної угоди № 9 від 20.08.07 р.
Відповідні докази позивачу було запропоновано надати згідно з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р., проте, даних доказів позивач не надав.
Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідно до договорів поруки №15.21-09/07-ДП02 від 20.08.07 р. та №15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07р., Поручителі - ТОВ "Ювіс+" та ПП "Вілена" (відповідачі у справі) поручилися перед Банком - позивачем за виконання в повному обсязі зобов’язань Позичальника - третьої особи – ОСОБА_2 за Генеральною угодою № 9 від 20.08.07р., якою встановлено ліміт кредиту в сумі 300000,00 грн. доларів США, тобто сторони погодили загальний розмір зобов’язання (ліміт кредиту) за всіма кредитними договорами, що укладають в рамках Генеральної угоди № 9 від 20.08.07р., яке забезпечується порукою у сумі 300000,00 доларів США.
Договором № 1 від 08.04.08р. про внесення змін та доповнень до Генеральної угоди № 09 від 20.08.07р., до Угоди було внесено зміни, а саме збільшено загальний розмір позичкової заборгованості Клієнта за наданими в рамках Угоди кредитами до 550000,00 доларів США за офіційним курсом на дату надання кредиту, замість раніше встановленого ліміту у 300000,00 доларів США, тобто збільшено розмір зобов’язання, забезпеченого порукою.
Даний договір підписано Банком - позивачем (ВАТ "ВТБ Банк") та Клієнтом - третьою особою ОСОБА_2.
Позивачем не надано, а матеріали справи також не містять доказів наявності згоди Поручителів (відповідачів) на збільшення забезпеченого порукою зобов’язання.
Згідно зі ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Таким чином, приймаючи до уваги зміну зобов’язання (збільшення розміру ліміту кредиту), внаслідок якого збільшився обсяг відповідальності поручителів (відповідачів) без їх згоди, суд приходить до висновку, що порука за договорами поруки №15.21-09/07-ДП02 від 20.08.07р., № 15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07р., № 15.24-09/08-ДП02 від 08.04.08р., та № 15.24-09/08-ДП01 від 08.04.08 р., якими було забезпечено виконання зобов’язань за Генеральною угодою № 9 від 20.08.07 р., а також всіма договорами, укладеними в межах Генеральної угоди, зокрема, за кредитними договорами № 15.24-09/08-СК від 08.04.08 р. та № 15.24-09/08-СК від 08.04.08 р., (укладеними в межах Генеральної угоди № 9 від 20.08.07р.), в частині збільшення ліміту відповідальності припинилась, згідно з положеннями ст. 559 ЦК України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про безпідставність висновків суду першої інстанції стосовно припинення поруки за договорами поруки № 15.21-09/07-ДП02 від 20.08.07 р., № 15.21-09/07-ДП01 від 20.08.07 р., № 15.24-09/08-ДП02 від 08.04.08 р., та № 15.24-09/08-ДП01 від 08.04.08 р. через збільшення встановленого ліміту, в повному обсязі, оскільки такі висновки суперечать вимогам ст. 559 ЦК України, умовам зазначених договорів, та порушують права кредитора на задоволення його вимог в межах лімітів, встановлених договорами поруки.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що гр. ОСОБА_2 при підписанні Договору № 1 від 08.04.08р. про внесення змін та доповнень до Генеральної угоди №09 від 20.08.07 р. та збільшенні ліміту кредиту фактично надав згоду зі сторони відповідачів на таке збільшення, т. я. є керівником обох підприємств відповідачів, оскільки як свідчить зазначена угода, при її підписанні гр. ОСОБА_2 діяв від себе особисто. Посилань на наявність згоди і відповідачів також на збільшення лімітів ні згадана угода, ні будь-які інші матеріали справи, не містять.
Так само безпідставними колегія суддів вважає посилання позивача на те, що наявність згоди поручителів на збільшення кредитних лімітів передбачена у п. 1 зазначених договорів поруки в яких вказано, що поручителі відповідають перед банком за виконання в повному обсязі зобов’язань позичальника як за генеральною угодою та додатками до неї а також і за кредитними договорами які укладені на підставі Генеральної угоди та додатками до них.
Дійсно, в даному випадку така відповідальність поручителів передбачена, але в межах кредитних лімітів в рамках Генеральної угоди № 9 у сумі 300000,00 доларів США., який і забезпечено порукою.
З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача про скасування судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі, та вільним тлумаченням окремих положень договорів та Закону.
При цьому, висновки, які покладені в оскаржуваному рішенні відповідають як матеріалам справи, так і вимогам чинного законодавства, в зв’язку з чим, вказане рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ПАТ " ВТБ Банк", м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 21.09.11 р. по справі № 5023/5603/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Шутенко І.А.
судді Плахов О.В.
Бородіна Л.І.