< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2011 року Справа № 2-21/258-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Антонової І.В.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
прокурор не з'явився (Військового прокурора Сімферопольського гарнізону)
позивача не з'явився (Міністерства оборони України)
позивача не з'явився (Військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України)
відповідача не з'явився (Білогірської районної державної адміністрації)
третьої особи не з'явився (Зеленогірська сільська рада)
третьої особи не з'явився (ОСОБА_1)
розглянувши апеляційну скаргу Білогірської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 11 жовтня 2011 року у справі № 2-21/258-2010
за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (вул. Казанська, 27, місто Сімферополь, 95026)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, м. Київ 1, 01001)
Військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України (вул. Новосадова, 22, смт. Зуя, Білогірський р-н, 97630)
до Білогірської районної державної адміністрації (вул. Миру, 1, Білогірськ, 97600)
3-тя особа Зеленогірська сільська рада (вул. Леніна, 2, Зеленогірське, Білогірський р-н, 97640)
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про визнання недійсним та скасування розпорядження
ВСТАНОВИВ:
21 грудня 2009 року Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Військового радгоспу „Гурзуфський” Міністерства Оборони України до Білогірської районної державної адміністрації, у якому просить визнати недійсним розпорядження відповідача від 06 березня 2003 року № 188-4р „Про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, що проживають на території Зеленогірської сільської ради”, стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2010 року до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Зеленогірську сільську раду.
09 квітня 2010 року Військовим прокурором Сімферопольського гарнізону до матеріалів справи було надано заяву за № 807 від 09 квітня 2010 року про уточнення позовних вимог, у якій прокурор просить визнати недійсним розпорядження Білогірської районної державної адміністрації від 06 березня 2003 року № 133-4р „Про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, що проживають на території Зеленогірської сільської ради” (а. с. 57).
Відповідно до ухвали господарського суду від 13 квітня 2010 року з числа третіх осіб було виключено Остапченко Івана Опанасовича, та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 жовтня 2011 року позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження Білозірської районної державної адміністрації від 06 березня 2003 року №133-4р "Про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, що проживають на території Зеленогорської сільської ради" у частині надання у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,0 га на полі 6,2 га ділянка №3.
Рішення мотивоване тим, що рішенням Зелено гірської сільської ради було порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки.
Не погодившись з рішенням суду, Білогірська районна державна адміністрація звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог військового прокурора Сімферопольського гарнізону.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням норм матеріального права та неповним з’ясуванням усіх обставин справи, а саме судом не встановлена обставина, щодо порушення оспорюваним розпорядженням права користування земельною ділянкою радгоспу „Гурзуфський”.
Також, не було предметом дослідження питання відносно відповідності порядку встановлення цільового призначення землі оскаржуваним прокурором розпорядженням.
Крім того, на думку скаржника, судом помилково не застосовано до позовних вимог прокурора наслідки спливу позовної давності.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2011 року апеляційну скаргу Білогірської районної державної адміністрації прийнято до провадження у складі судової колегії: головуючого судді Котлярової О.Л., суддів Антонової І.В., Євдокімова І.В. та призначено до розгляду на 12 грудня 2011 року 2011 року.
12 грудня 2011 року від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по апеляційній скарзі, у яких підтримує доводи апеляційної скарги, просить рішення господарського суду скасувати, у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.
12 грудня 2011 року від Білогірської районної державної адміністрації надійшла заява про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю їх представника.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 грудня 2001 року рішенням 19 сесії 23 скликання Зеленогірської сільської ради „Про утворення земель запасу з земель радгоспу „Гурзуфський” було припинено право користування військового радгоспу „Гурзуфський” земельною ділянкою площею 34,2 га, розташованою на його території; прийнято до складу земель запасу Зеленогірської сільської ради 34,2 га з пустуючих земель військового радгоспу „Гурзуфський” для подальшого їх надання для ведення особистого підсобного господарства. (а.с. 11)
Відповідно акту приймання-передачі земель до запасу Зеленогірської сільської ради згідно наказу № 634 від 30 листопада 2001 року, № 104 від 21 листопада 2001 року та рішення № 57 19 сесії 23 скликання від 21 грудня 2001 року у запас земель Зеленогірської сільської ради прийнято 34,2 га землі, а саме: поле 6,9 га; поле 2,2 га –1,0 га; поле № 3 –7,5 га –7,5 га; поле № 4 –1,2 га –1,2 га; поле № 4 –1,2 га –1,2 га; поле № 4 –6,2 га –6,2 га; поле № 3 –9,1 га –2,0 га; поле № 3,1 –3,1 га; поле № 2,6 –2,6 га; поле № 1,2 –2,5 га.
06 березня 2003 року розпорядженням Білогірської районної державної адміністрації № 133-4р „Про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, що мешкають на території Зеленогірської сільської ради” передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з земель запасу Зеленогірської сільської ради ОСОБА_2 земельну ділянку в розмірі 1 га, поле № 6,2 га, ділянка НОМЕР_1 за угіддями нива. (а.с. 17)
Відповідно до перевірки Військової прокуратури Сімферопольського гарнізону проведеної щодо додержання посадовими особами військового радгоспу „Гурзуфський” Міністерства Оборони України вимог Земельного кодексу України та Закону України „”Про використання земель оборони”, встановлено що рішення 19 сесії 23 скликання Зеленогірської сільської ради від 01 грудня 2001 року „Про утворення земель запасу з земель радгоспу „Гурзуфський” яким було припинено право користування військового радгоспу „Гурзуфський” земельною ділянкою площею 34,2 га, є незаконним.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю будь-яких рішень уповноважених службових осіб Міністерства Оборони України щодо добровільної відмови або згоди на передачу вищезазначеної земельної ділянки до Зелено гірської сільської ради.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Повноваження щодо вирішення питань регулювання земельних відносин відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280/97 ВР від 21 травня 1997 року (зі змінами та доповненнями) віднесено до міських рад.
Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час прийняття сільською радою спірного рішення) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2011 року у справі № 5002-26/6139.1-2010, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 01 серпня 2011 року, було визнано недійсним рішення 19 сесії 23 скликання Зеленогірської сільської ради від 21 грудня 2001 року № 57 „Про створення земель запасу з земель радгоспу „Гурзуфський”.
Вищезазначеним рішенням господарського суду було встановлено, що вказана земельна ділянка віднесена до земель оборони.
Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КМ № 004022, також, підтверджуються зазначені обставини. (а.с. 13-14)
Згідно із статтею 77 Земельного кодексу України землі оборони перебувають у загальнодержавній власності.
Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі Україні, за винятком земель, переданих у комунальну і приватну власність.
Стаття 1 Закону України „Про використання земель оборони” визначає, що землями оборони визначаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Частиною 2 статті 14 Закону України „Про збройні сили” від 5 жовтня 2000 року, зазначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від плати усіх видів податків.
Відповідно до пункту 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва –начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Рішенням Зеленогірської сільської ради від 21 грудня 2001 року та розпорядженням Білогірської районної державної адміністрації № 133-4р фактично був порушений порядок зміни цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Приймаючи також до уваги, що рішення 19 сесії 23-го скликання Зеленогірської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2001 року № 57 „Про створення земель запасу з земель радгоспу „Гурзуфський” було визнано судом недійсним, а, отже, таким, що не відповідає діючому законодавству, подальше розпорядження земельною ділянкою на підставі рішення ради, що визнане незаконним, також не можна вважати відповідним діючому земельному законодавству.
Відповідно до статті 7 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній республіці Крим –також рішеннями та постановами Верховної ради Автономної Республіки Крим, рішенням Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.
Стаття 155 Земельного кодексу України встановлює, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Як слід з пояснень сільської ради та наданої, належно засвідченої копії спірного розпорядження, номер розпорядження визначений як №133-4р (а.с. 15, 147)
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання розпорядження Білогірської районної державної адміністрації від 06 березня 2003 року № 133-4р „Про передачу у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, що проживають на території Зеленогірської сільської ради»у частині надання у власність гр.. ОСОБА_2 (спадкоємцем якого є ОСОБА_1) для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,0 га на полі 6,2 га, ділянка НОМЕР_1, недійсним.
Доводи скаржника, щодо незастосування судом першої інстанції строків позовної давності є необґрунтованими, оскільки пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність не розповсюджується на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Білогірської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2011 року у справі № 2-21/258-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > О.Л. Котлярова
Судді < Підпис > І.В. Антонова
< Підпис > І.В. Євдокімов
Розсилка:
1. Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (вул. Казанська, 27, місто Сімферополь, 95026)
(вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)
2. Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)
3. Військового радгоспу "Гурзуфський" Міністерства оборони України (вул. Новосадова, 22, смт. Зуя, Білогірський р-н, 97630)
4. Білогірської районної державної адміністрації (вул. Миру, 1,Білогірськ,97600)
5. Зеленогірська сільська рада (вул. Леніна, 2,Зеленогірське, Білогірський р-н,97640)
6. ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)