СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 грудня 2011 року Справа № 5002-28/3015-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Остапової К.А.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_1, на підставі угоди за №б/н від 01.09.2006 р.,( Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший")
відповідача, ОСОБА_2 на підставі довіреності за №922/02-29 від 26.06.2011 р.,(Євпаторійська міська рада Автономної Республіки Крим)
розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 10 жовтня 2011 року у справі № 5002-28/3015-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший" (вул. Бр. Буслаєвих, 6,Євпаторія,97400)
до Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим(пр-т Леніна, 2,Євпаторія,97400)
про визнання незаконним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
ТОВ „Перший” звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Євпаторійської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Євпаторійської міської ради від 26.11.2010 р. № 6-2/12 «Про протест прокурора на рішення міської ради від 27.08.2010 р. № 5-63/169 «Про дозвіл ТОВ «Перший»на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Євпаторія, вул. Поповича, 1, для реконструкції та обслуговування не житлових будівель під спортивно-готельний комплекс, з наступною передачею в оренду».
Позивні вимоги мотивовані тим, що рішення Євпаторійської міської ради № 6-2/12 про протест прокурора на рішення міської ради від 27.08.2010 р. № 5-63/169 прийнято необґрунтовано та незаконно, оскільки чинним законодавством встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України).
Таким чином, позивач вважає, що відповідачем 27.08.2010 року було прийнято законне рішення, а рішення Євпаторійської міської ради від 26.11.2010г., яким скасовано рішення від 27.08.2010 року є необґрунтованим, протиправним і підлягає скасуванню, оскільки винесено з порушенням прав ТОВ «Перший», передбачених Законом.
Також, ТОВ «Перший»вважає, що оспорюване рішення Євпаторійською міською радою було прийнято протиправно в порушення статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з якої випливає, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам Україна визнаються незаконними в судовому порядку, а оскільки рішенням відповідача від 26.11.2010 р. було порушено право позивача, як власника об’єкта нерухомого майна, на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, на якій розташоване належне на праві власності нерухоме майно, воно є незаконним.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2011 року у справі № 5002-28/3015-2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший" (далі-ТОВ"Перший") до Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Євпаторійської міської ради від 26.11.2010 р. № 6-2/12 «Про протест прокурора на рішення міської ради від 27.08.2010 р. № 5-63/169 «Про дозвіл Товариству з обмеженої відповідальності «Перший»на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Євпаторія, вул. Поповича, 1, для реконструкції та обслуговування не житлових будівель під спортивно-готельний комплекс, з наступною передачею в оренду».
Стягнуто з Євпаторійської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший»державне мито у розмірі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду мотивоване тим що, Євпаторійська міська рада не мала повноважень на скасування рішення від 27.08.2010 №5-63/169, а щодо порушення позивачем положень статей 24 Закону України «Про планування та забудову територій», статті 5 Закону України «Про основи містобудування» в контексті вимог протесту прокурора міста Євпаторії від 06.09.2010р. № 2419 исх/10, суд дійшов висновку, що розробка містобудівного обґрунтування щодо земельної ділянки, не передбачена чинним законодавством, а положення статті 24 Закону України «Про планування та забудову територій»взагалі не поширюється на позивача, оскільки на момент ухвалення рішення Євпаторійської міської ради від 27.08.2010 №5-63/169 позивач не мав статусу власника земельної ділянки або землекористувача, а лише порушив питання щодо надання земельної ділянки.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Євпаторійська міська рада Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення , яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Заявник апеляційної скарги зазначає, що на момент прийняття рішення Євпаторійської міської ради від 27.08.2010 №5-63/167 відбулися зміни до ст..123, 151 Земельного кодексу України, відповідно до яких висновок про погодження місця розташування об’єкта або відмова в погодженні за результатами розгляду клопотань осіб, зацікавлених в отриманні земельних ділянок із земель комунальної та державної власності з доданими матеріалами було віднесено до повноважень Комісії по розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації по землеустрою, але ці зміни у законодавстві Євпаторійською міською радою Автономної Республіки Крим не були враховані при прийнятті скасованого рішення, яким було дозволено позивачу здійснювати розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки.
До вищевикладеного заявником апеляційної скарги додатково зазначено, що на момент прийняття рішення Євпаторійською міською радою Автономної Республіки Крим від 26.11.2011 р. позивачем не було розроблено та погоджено проект відводу земельної ділянки, та не укладений договір на розробку проекту відводу з відповідною організацією, тобто ним не реалізовано суб’єктивного права, яке могло порушити оскаржене рішення відповідача від 26.11.2011 року.
Крім того відповідачем зазначено, що судом першої інстанції не враховане положень Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» від 17.03.2011 №3159-УІ яким введено мораторій на зміну цільового призначення земельних ділянок об’єктів фізичної культури.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Ухвалою 18 листопада 2011 року Севастопольський апеляційний господарський суд відновив Євпаторійській міській раді Автономної Республіки Крим строк на подання апеляційної скарги, остання прийнята до провадження та справа призначена до розгляду на 07 грудня 2011 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Сікорська Н.І., судді –Остапова К.А. та Ткаченко М.І.
У судовому засіданні 07 грудня 2011 року були присутні представники обох сторін, які підтримали правові позиції які викладені у позовній заяві –з боку позивача, апеляційній скарзі - з боку відповідача.
Додаткових доказів та пояснень сторонами суду не надано, а тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
19 лютого 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший»(покупець) та ОСОБА_3 (продавець) укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, що розташовані по вул. Поповича за номером 1 в м. Євпаторії АР Крим, та складаються з: літ. В - убиральні, літ. Ж - гаражу, літ. К - стрілецького тиру, літ. И - частки бігової доріжки, частки огорожі, які розташовані на земельній ділянці розміром 3300 кв.м, що знаходиться у власності територіальної громади міста Євпаторії, відноситься до земель житлової та суспільної забудови, та надана під реконструкцію стадіону «Авангард»згідно Державного акта на право постійного користування землею, виданого Євпаторійською міською радою 20.06.1995 р. за № 5. Цільове призначення земельної ділянки - рекреаційне. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 1139 (а. с. 12).
Право власності позивача на придбану нерухомість зареєстровано в державному реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію № 17866549 від 25.02.2008 р. (а. с. 13).
27 серпня 2010 р. на 63 сесії 5 скликання Євпаторійською міською радою прийнято рішення № 5-63/169 «Про дозвіл ТОВ «Перший»на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Євпаторія, вул. Поповича, 1, для реконструкції та обслуговування нежитлових будівель під спортивно-готельний комплекс, з наступною передачею в оренду», відповідно до якого позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,3300 га (а. с. 50).
06 вересня 2010 р. прокуратурою м. Євпаторії подано протест № 2419 исх/10 на рішення Євпаторійської міської ради від 27.08.2010 р. № 5-63/169 «Про дозвіл ТОВ «Перший»на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Євпаторія, вул. Поповича, 1, для реконструкції та обслуговування нежитлових будівель під спортивно-готельний комплекс, з наступною передачею в оренду», яким прокурор вимагає скасувати зазначене рішення Євпаторійської міської ради (а. с. 52-53).
Протест прокурора мотивований тим, що міська рада при прийнятті вказаного рішення повинна була керуватись Законом України «Про планування і забудову територій»від 20 квітня 2000р. №1699-111, зі змінами та доповненнями, внесеними на підставі Закону України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо сприяння будівництву»від 16.09.2008р. №509-УІ. Вважає, що Євпаторійська міська рада надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції та обслуговування комплексу під спортивно-торговельно-розважальний центр, з наступною передачею в оренду без врахування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, тобто за відсутності вихідних даних для розробки землевпорядної документації. Внаслідок прийняття зазначеного рішення без посилання на затверджену містобудівну документацію, прокурор вважає, що встановити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам діючого законодавства, не має можливості.
26 листопада 2010р. рішенням 2 сесії 6 скликання Євпаторійської міської ради № 6-2/12 «Про протест прокурора на рішення міської ради від 27.08.2010 р. № 5-63/169 «Про дозвіл ТОВ «Перший»на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Євпаторія, вул. Поповича, 1, для реконструкції та обслуговування нежитлових будівель під спортивно-готельний комплекс, з наступною передачею в оренду»задоволено протест прокурора від 06.09.2010 р. на рішення Євпаторійської міської ради від 27.08.2010 р. № 5-63/169, а зазначене рішення –скасовано ( а.с.51).
Саме прийняття Євпаторійською міською радою рішення від 26.11.2010 року, яким скасовано рішення від 27.08.2010 і стало причиною для звернення ТОВ «Перший»з позовом до господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , заслухавши пояснення учасників судового розгляду, наданих 07.12.2011 р., судова колегія вважає, що рішення суду прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального закону, тому відсутні підстави для його скасування, виходячи з наступного.
Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення про скасування іншого рішення Євпаторійської міської ради, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Пунктом 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Крім того, способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки передбачені ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України. Згідно до якої, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997р.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 за №7-рп/2009 встановлено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування України»).
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Системний аналіз конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV «Перехідні положення»Конституції України передбачає, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України «Про прокуратуру», прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і встановлює порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України.
Статтею 21 Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої ст.59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України «Про прокуратуру»порядку з одночасним зверненням до суду.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2010р. у справі № 2-22/493-2010.
Таким чином, суд першої інстанції правильно зробив висновок, з яким погоджується колегія суддів, щодо відсутності у Євпаторійській міській раді повноважень на скасування рішення від 27.08.2010 №5-63/169, оскільки прокурор міста Євпаторія повинен був одночасно звернутись до суду із відповідним позовом. Поряд зазначеним вище, слід виходити з того, що Євпаторійською міською радою скасовано рішення від 27.08.2010 №5-63/169, яке за своєю природою є індивідуальним правовим актом, який адресований конкретній особі - ТОВ «Перший»та розрахований на одноразове застосування.
Крім того, колегія суддів вважає, що підстави, з якими звернувся прокурор з протестом для скасування акту органу місцевого самоврядування, а також підстави скасування самого рішення Євпаторійської міської ради є необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про планування та забудову територій»в редакції станом на момент прийняття рішення 27.08.2010р. № 5-63/169, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.
Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані перед проектні роботи.
Орган місцевого самоврядування визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації.
У разі якщо зазначені в заяві (клопотанні) наміри належать до переважного чи допустимих видів забудови відповідної території, орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, встановлені місцевими правилами забудови населеного пункту.
У разі якщо наміри забудови земельної ділянки не відповідають вимогам містобудівної документації та видам використання території, встановленим місцевими правилами забудови, державними нормами, орган місцевого самоврядування протягом місяця з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику висновок щодо цієї невідповідності та рекомендації стосовно можливої зміни намірів забудови земельної ділянки.
У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта.
У разі якщо органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування мають намір забудови з власної ініціативи або з урахуванням пропозицій щодо намірів забудови вільних від забудови територій, внесених фізичними чи юридичними особами, вони вправі доручити відповідному органу земельних ресурсів і органу містобудування та архітектури внести пропозиції щодо добору земельних ділянок відповідно до земельного законодавства.
Добір земельних ділянок здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. У разі намірів будівництва з ініціативи органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за межами населених пунктів та за відсутності місцевих правил забудови вони можуть доручити відповідному органу містобудування та архітектури виконувати функції замовника з розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, що підлягає громадському обговоренню.
Містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного.
Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування.
Замовник, який має наміри забудови, що не відповідають містобудівним умовам і обмеженням, встановленим для земельної ділянки, що перебуває у його власності або користуванні, може звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з додатковими пропозиціями та обґрунтуваннями цих намірів.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у п'ятиденний строк з дня реєстрації такого звернення направляє його разом з матеріалами обґрунтувань на розгляд відповідного органу містобудування та архітектури, який за участю органів земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів у двотижневий строк готує і подає до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування висновок, який містить пропозиції щодо доцільності (недоцільності) внесення змін до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, місцевих правил забудови, містобудівної документації. У разі розгляду пропозицій щодо будівництва екологічно небезпечних об'єктів, комплексів будинків і споруд різного призначення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування може бути продовжено строк підготовки такого висновку, але не більше ніж на два тижні.
На підставі зазначених у висновку пропозицій орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про відмову у внесенні змін до містобудівної документації, місцевих правил забудови або про надання згоди на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта із застосуванням процедури проведення громадського обговорення.
За результатами громадського обговорення містобудівного обґрунтування, на підставі пропозицій стосовно внесення змін до містобудівної документації, місцевих правил забудови, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає відповідне рішення.
Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, отримані відповідно до частини четвертої цієї статті або затверджені рішенням відповідної місцевої ради, є підставою для отримання інших вихідних даних для проектування об'єкту (об'єктів) забудови земельної ділянки та здійснення цього проектування.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про основи містобудування»при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
З аналізу протесту прокурора міста Євпаторія від 06.09.2010 №2419 исх/10 вбачається, що протиправність дій Євпаторійської міської ради полягає у тому, що орган місцевого самоврядування надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без врахування та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
Згідно статті 1 Закону України «Про планування та забудову територій»містобудівне обґрунтування - вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об'єкта будівництва), обов'язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об'єкта.
Згідно пункту 4 Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, затвердженого постановою КМУ №489 від 20.05.2009р. містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, розташованої у межах населеного пункту, встановлюються місцевими правилами його забудови.
У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірі забудови земельної ділянки за межами населеного пункту містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню.
До містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки не можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень об'єкта архітектури, його внутрішнього оздоблення, інші умови і вимоги, якщо вони не встановлені законодавством, містобудівною документацією, не зумовлені необхідністю збереження існуючої забудови, довкілля і охорони пам'яток історії та культури.
Вимоги до змісту та форми містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки визначаються Мінрегіонбудом.
Таким чином, щодо доводів відповідача про порушення позивачем положень статей 24 Закону України «Про планування та забудову територій», статті 5 Закону України «Про основи містобудування», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розробка містобудівного обґрунтування щодо земельної ділянки, яку просить надати позивач не передбачена чинним законодавством, оскільки містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки закріплені в чинних правилах забудови та використання території міста Євпаторії, а положення статті 24 Закону України «Про планування та забудову територій»взагалі не поширюється на позивача, оскільки на момент ухвалення рішення Євпаторійської міської ради від 27.08.2010 №5-63/169 позивач не мав статусу власника земельної ділянки або землекористувача, а лише порушив питання щодо надання земельної ділянки.
Крім того, судом встановлено, що договір купівлі-продажу, на підставі якого позивач придбав не житлові будівлі, що розташовані по вул. Поповича за номером 1 в м. Євпаторії АР Крим, та складаються з: літ. В -убиральні, літ. Ж - гаражу, літ. К - стрілецького тиру, літ. И - частки бігової доріжки, частки огорожі, - не розривався, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.
Право власності позивача зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.08.2008р.
Згідно зі ст. 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Стаття 377 ЦК України передбачає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Порядок надання органами місцевого самоврядування земельних ділянок із земель комунальної власності у власність або користування , передбачений ст.ст. 122-123 Земельного Кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Як убачається з матеріалів справи, рішення 63 сесії V скликання Євпаторійської міської Ради АР Крим від 27.08.2010 року № 5-63/169 було прийняте відповідно до п. 34 ч. 1, ст.. 26, ст.. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12,120,123,124 Земельного кодексу України та на підставі договору купівлі продажу не житлових приміщень від 19.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованого у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 25.02.2008 року, заяви директора ТОВ "Перший" від 17.06.2009 року з наданими документами. (а.с.50).
Отже, позивач звертався до Євпаторійської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки з наступною передачею її в оренду, тому посилення суду першої інстанції у мотивувальній частині судового рішення на правові норми, які регулюють відносини, що виникають з договору суперфіцію, суд вважає зайвими та такими, що підлягають виключенню.
Щодо доводів Євпаторійської міської ради про зауваження органу земельних ресурсів та органу архітектури та містобудівництва, колегія суддів зазначає, що ці зауваження не були покладені в основу оспорюваного рішення №6-2/11 від 26.11.2010, а крім того, зазначення про те, що висновок Євпаторійського міського управління земельних ресурсів від 30.06.2009 №61/26 про можливість відведення земельної ділянки втратив чинність у зв'язку із змінами в земельного законодавстві не ґрунтується на нормах закону.
Зміни до статті 123 Земельного кодексу України, яка визначає порядок відведення земельних ділянок були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю»від 05.11.2009 №1702-УІ, однак вказаний закон не має зворотної дії у часі та одночасно, не містить положень які б визнавали раніше видані погодження та висновки органів земельних ресурсів не чинними.
Також слід враховувати, що зауваження начальника управління архітектури та містобудівництва про можливість розгляду питання про надання земельної ділянки обґрунтовані тільки посиленням на статті 24 Закону України «Про планування та забудову територій», одночасно категоричні заперечення щодо можливості надання земельної ділянки з боку органу містобудівництва та архітектури відсутні.
Щодо посилання відповідача на норми Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах»від 17.03.2011 №3159-УІ, суд звертає увагу відповідача на те, що положення цього закону під час оцінки законності рішення Євпаторійської міської ради не можуть бути взяти до уваги, оскільки закон набув чинності лише 13.04.2011.
При цьому суд першої інстанції правильно врахував відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б свідчили, що внаслідок реконструкції та обслуговування не житлових будівель під спортивно-готельним комплексом, розташованим за адресою: м. Євпаторія, вул. Поповича, 1, відбудеться зміна цільового призначення спірної земельної ділянки. Відповідно до планувальної схеми М 1:500, затвердженої начальником управління архітектури та містобудування, реконструкція стадіону «Авангард»передбачає створення: спортивного клубу, торгового комплексу, кафетерію, офісних приміщень, спортивного ядра, трибун, роздягалень, спортивних приміщень, готельних номерів, трибун, госприміщень, готельного комплексу, існуючий торговий комплекс, магазин, літній майданчик, що у свою чергу відповідає генеральному плану м. Євпаторія, якій передбачає, знаходження на спірній земельній ділянці готелю (а. с. 97-100).
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Євпаторійської міської ради № 5-63/169 від 27.08.2010 р. ТОВ "Перший" надано лише право здійснити ряд підготовчих дій, передбачених чинним законодавством, а саме статтею 123 Земельного кодексу України, надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою, тобто таке рішення не породжувало для відповідача та інших осіб будь –яких негативних наслідків і не позбавляло будь-кого права користування земельною ділянкою, як і не надавало ТОВ "Перший" такого права, а розробка та перевірка проекту землеустрою спрямовані на більш детальне дослідження земельної ділянки та наступного вирішення питання щодо можливості передачі її у власність чи користування.
Отже, доводи, викладені в апеляційної скарзі не знайшли свого підтвердження під час повторного розгляду апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміні чи скасуванню судовою колегією апеляційного суду таке рішення не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Євпаторійської міської Ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2011 року у справі № 5002-28/3015-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > Н.І. Сікорська
Судді < Підпис > К.А. Остапова
< Підпис > М.І. Ткаченко
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший" (просп. Леніна, 17 а,Євпаторія,97400)
2. Євпаторійська міська рада (пр-т Леніна, 2,Євпаторія,97400)