СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 листопада 2011 року Справа № 5020-1653/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Проценко О.І.,
суддів Фенько Т.П.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
кредитора:ОСОБА_2, довіреність № 1851 від 16.11.11, ОСОБА_1;
кредитора: не з'явився, ОСОБА_4;
боржника: не з'явився, , товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель";
арбітражний керуючий: Котлов Володимир Вікторович (повноваження перевірені), паспорт ВЕ НОМЕР_1 від 05.01.02, ОСОБА_5;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 19 жовтня 2011 року у справі № 5020-1653/2011
за заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,,98435)
ОСОБА_4 (АДРЕСА_3,98400)
до боржника товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (Фіолентовське шосе, 8,Севастополь,99014)
арбітражний керуючий: Котлов Володимир Вікторович (АДРЕСА_1,Севастополь,99704)
про порушення справи про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
17 жовтня 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 звернулися до господарського суду міста Севастополя із заявою про порушення справи про банкрутство, відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" та призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Котлова Володимира Вікторовича.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 19 жовтня 2011 року у справі №5020-1653/2011 прийнято заяву до розгляду та порушено провадження у справі.
Введено процедуру розпорядження майном боржника –товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель".
Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Котлова Володимира Вікторовича.
Не погодившись з ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції, в частині призначення арбітражного керуючого Котлова Володимира Вікторовича.
Так заявник апеляційної скарги стверджує, що судом першої інстанції при винесенні ухвали, порушені вимоги Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме пункту 8 статті 7 цього закону, відповідно до якого, до заяви про порушення справи про банкрутства необхідно додавати рішення суду, який розглядав вимоги до боржника, на що суд першої інстанції не звернув уваги та прийняв заяву.
Також судом не враховані положення пункту 10 статті 13 вказаного закону, згідно з яким, при здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов’язаний діяти добросовісно, розумно з урахуванням інтересів боржника та кредиторів. Проте, як вбачається з рішень третейського суду міста Сніжне Донецької області, відповідно до яких, міським судом загальної юрисдикції міста Сніжне Донецької області були постановлені ухвали про видачу виконавчих листів на ім’я кредиторів, представником кредиторів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у судових засіданнях третейського суду був Котлов В.В., також Котлов В.В. представляє інтереси колишнього генерального директора боржника ОСОБА_4 в інших господарських справах. Вказане підтверджує той факт, що Котлов В.В. є заінтересованою особою у даній справі, що у відповідності із вищевказаним законом виключає можливість останнього бути розпорядником майна у даній справі.
Крім цього, є неправомірним порушення судом першої інстанції, справи про банкрутство до спливу трьох місяців, з дня відкриття виконавчого провадження. Оскільки з постанови від 14.07.2011р. про відкриття виконавчого провадження вбачається, що боржнику встановлений 7-мі денний строк на виконання рішення, тобто трьох місячній термін повинен відраховуватись з 22 липня 2011 року. Таким чином встановлений 3-х місячний строк для погашення заборгованості перед кредиторами мав сплинути 23 жовтня 2011 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2011 року апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 16 листопада 2011 року у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Проценко О.І. судді: Фенько Т.П., Ткаченко М.І.
15 листопада 2011 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги та про відкладення її розгляду, у зв’язку із неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2011 року, у зв’язку із задоволенням вищевказаного клопотання, строк розгляду апеляційної скарги був продовжений та розгляд справи відкладений на 30 листопада 2011 року.
28 листопада від товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду знову надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв’язку з перебуванням представника останнього в іншому судовому засіданні, проте судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
У клопотанні про відкладення розгляду апеляційної скарги представник боржника зазначив, що він зайнятий в іншому судовому засіданні, в якості доказів викладеного ним додана повістка про виклик до іншого суду.
Проте судова колегія не вважає вказану судову повістку, як належним доказом поважності причин неявки в судове засідання, оскільки її наявність не підтверджує факт перебування представника боржника в іншому судовому засіданні. Крім того, заявником не визначено, яким саме чином його неявка у судове засідання унеможливлює розгляд скарги по суті.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, крім цього спливає строк розгляду апеляційної скарги передбачений Господарським процесуальним кодексом України, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
В судовому засіданні 30 листопада 2011 року представник ОСОБА_3 та арбітражний керуючий Котлов В.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Також арбітражний керуючий Котлов В.В. зазначив, що николи не знаходився у робочих стосунках з боржником не є його учасником та не має родинних стосунків із кредиторами, у підтвердження своїх заперечень ним, у судовому засіданні для огляду колегії була надана трудова книжка, зі змісту якої вбачається, що Котлов В.В. николи у трудових відносинах не перебував та ніяким чином не відносився до боржника у розумінні вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Інші учасники провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
З врахування наявних в матеріалах справи доказів, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників сторін.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, є Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до частини 1 статті 5 вказаного Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Так відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, арбітражний керуючий фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Згідно з цим Законом, одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заінтересованими особами стосовно боржника є юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи, в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 статті 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, арбітражними керуючими не можуть бути призначені, зокрема, особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими та особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до частини 10 статті 13 Закону при здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний, діючи добросовісно і розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.
Із системного аналізу викладених норм вбачається, що не можуть бути призначені арбітражними керуючими ті особи, які вважаються заінтересованими саме відповідно до норм Закону про банкрутство, а не будь-яких інших нормативних актів та саме стосовно боржника, а не іншої особи (у тому числі той, якій боржник підпорядковується).
Так заявник апеляційної скарги зазначає, що розпорядник майна Котлов В.В. є заінтересованою особою, оскільки представляв інтереси обох кредиторів в третейському суді, який прийняв рішення відносно стягнення грошової заборгованості з боржника, а також в інших господарських справах, а тому це виключає можливість останнього бути розпорядником майна, який може добросовісно діяти в інтересах боржника.
Проте судова колегія не може прийняти вказані доводи, як належні докази заінтересованості розпорядника майна у розумінні вищевказаного закону та вважає за необхідне зазначити.
Заінтересованість осіб стосовно боржника викладеними положеннями ст. 1 Закону про банкрутство пов'язується безпосередньо із діяльністю таких осіб саме на підприємстві боржника, а не на підприємстві (в організації), яка в силу закону або статуту боржника мала безпосередні (опосередковані) контакти з боржником або здійснювала стосовно нього будь-які функції контролюючого або управлінського характеру тощо. Також заінтересованість осіб стосовно боржника в силу викладених положень ст. 1 Закону про банкрутство пов'язується із наявністю передбачених вказаними нормами Закону про банкрутство родинних стосунків із особою, яка виконувала певну, передбачену згаданою статтею, діяльність на підприємстві боржника.
Діяльність же особи на іншому підприємстві (в організації), що мала безпосередні (опосередковані) контакти з боржником або здійснювала стосовно нього будь-які функції контролюючого або управлінського характеру тощо, не пов'язується законодавцем в ст. 1 Закону про банкрутство із заінтересованістю такої особи стосовно боржника.
Крім цього, слід зазначити, що представництво інтересів в інших справах, які не пов’язані із справою про банкрутства боржника, не може розглядатися у відповідності із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як докази недобросовісності та заінтересованості розпорядника майна, а тому не може слугувати підставою для припинення діяльності останнього.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що арбітражний керуючий Котлов В.В. не має визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ознак заінтересованої особи відносно боржника, а саме: не є юридичною особою, створеною за участю боржника, протягом року до порушення провадження у справі N 8/26-08 не входив до складу органів управління боржника, не був головним бухгалтером боржника та не знаходився у родинних стосунках із зазначеними вище особами, а також не здійснював раніше управління боржником.
Стосовно доводів апелянта про те, що судом першої інстанції при винесенні ухвали порушені вимоги Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме пункту 8 статті 7 цього закону, відповідно якого до заяви про порушення справи про банкрутства необхідно додавати рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, останнім були витребувані у кредиторів відповідно до вимог пункту 8 статті 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ухвали Сніжнянського міського суду Донецької області (арк. с. 2).
Крім цього, судова колегія звертає увагу на тому, що відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі апеляційного чи касаційного оскарження ухвал про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи, призначення судового засідання, витребування необхідних для розгляду справи документів, поновлення провадження у справі та інших ухвал, які лише забезпечують рух судового процесу, судам апеляційної та касаційної інстанцій слід відмовляти у прийнятті таких скарг, оскільки вони подані на судові акти, що не підлягають оскарженню.
З цього вбачається, що доводи заявника апеляційної скарги, стосовно не надання кредиторами копії рішення суду до заяви про порушення справи про банкрутство, не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції в частині призначення розпорядника майна, оскільки вказані доводи ніяким чином не впливають на призначення судом останнього.
Також судова колегія зазначає, що доводи представника боржника про те, що судом першої інстанції раніше ніж у визначений Законом трьохмісячний строк, порушено справу про банкрутство, судова колегія вважає неспроможними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанов про відкриття виконавчого провадження, щодо стягнення в примусовому порядку суми заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель", вони датовані 14.07.2011р., а звернення кредиторів до суду із вимогами про порушення справи про банкрутства ТОВ "Созидатель" датовано 17.10.2011р., тобто зі спливом трьохмісячного терміну для звернення із відповідними вимогами.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель" всупереч статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено та не надано належних доказів у підтвердження своїх вимог, які викладені в апеляційній скарзі, а тому вона задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 19 жовтня 2011 року у справі № 5020-1653/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > О.І. Проценко
Судді < Підпис > Т.П. Фенько
< Підпис > М.І. Ткаченко
Розсилка:
1. ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,,98435)
2. ОСОБА_4 (АДРЕСА_3,98400)
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (Фіолентовське шосе, 8,Севастополь,99014)
4.Арбітражний керуючий Котлов Володимир Вікторович (АДРЕСА_1,Севастополь,99704)
5.Відділ з питань банкрутства Головного Управління Юстиції в АР Крим (м.Сімферополь, вул.Довгоруківська, 16,95006)
6.Міністерство Юстиції України (01001 м.Київ, вул.Городецького, 13)
7.Державний реєстратор в Гагарінському районі м. Севастополя (пр.Жовтневої Революції, 8,Севастополь,99038)
8.Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції м. Севастополя (пр. Жовтн. Революції, 8,Севастополь,99038)