< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 листопада 2011 року Справа № 5002-22/3351-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євдокімова І.В.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_1, довіреність № 7 від 22.09.2010, Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим;
відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 1540 від 14.07.2011, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Кримського республіканського управління Публічне акціонерне товариство "Ощадбанк".
розглянувши апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 10.10.2011 у справі № 5002-22/3351-2011
за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. Довгоруківська, 3, Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Кримського республіканського управління Публічне акціонерне товариство "Ощадбанк" (вул. Київська, 55-А,Сімферополь,95000)
про стягнення 36755,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
< Текст >
Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»Кримське республіканське управління ПАТ «Ощадбанк», просить суд стягнути з відповідача спричинений збиток у розмірі 36755,28 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що бездіяльність відповідача призвела до отримання коштів, перерахованих позивачем на виплату пенсії ОСОБА_3, іншою особою, чим позивачу спричинений збиток у розмірі 36755,28 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2011 (суддя Калініченко А.А.) у справі № 5002-22/3351-2011 відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з постановленим судовим актом, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове про задоволення позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на порушення відповідачем вимог інструкції з виплати пенсії особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ „Ощадбанк”, затверджено постановою правління ВАТ „Ощадбанк” 28.12.2006 за № 129.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Автономній Республіки Крим в якості одержувача пенсії, призначеної відповідно до закону. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Однак, як вказує позивач, відповідачем пенсія ОСОБА_3 продовжувала виплачуватись довіреній особі на підстав довіреності, посвідченої нотаріально 12.03.2007 року, виданої на ім’я ОСОБА_4.
23.01.2009 року Головне управління було сповіщено ВАТ «Державний ощадний банк України»філія Сімферопольське міське відділення № 39 про те, що ОСОБА_3 є померлим.
За період з 01.11.2007 (місяцем, наступним за місяцем смерті ОСОБА_3) до 31.12.2009 - моменту зупинення позивачем виплати пенсії ОСОБА_3 утворилася переплата в сумі 36755,28 грн.
17.12.2010 Головним управлінням на адресу ВАТ «Державний ощадний банк України»- філія - Сімферопольське міське відділення № 39 було направлено розпорядження про повернення надмірно зарахованих коштів.
Листом від 29.12.2010 № 19-01/3036 відповідач повідомив позивача про те, що повернути витребувану суму не надається можливим, оскільки з особового рахунку ОСОБА_3 гроші були зняті довіреною особою.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 № 11-2 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.07.2022 за № 581/6869 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5) на головні управлення Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі покладені функції призначення (перерахунку) пенсій військовослужбовців, особам рядового і начальницького складу і іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і деяких інших осіб»(далі - Закон).
Статтею 52 Закону передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до цього Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи ВАТ «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, які оформляються органом Пенсійного фонду України.
На особовий рахунок № 19295, відкритий на ім'я громадянина ОСОБА_3, позивачем перераховувалася пенсія, що призначена згідно Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і деяких інших осіб»(далі - Закон).
З вищевказаного рахунку до 04.12.2008 року грошові кошти отримувались довіреною особою - ОСОБА_4 на підставі нотаріальної довіреності від 12.03.2007 за № 4-325.
Відповідно до пункту 1.22 Інструкції з виплати пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ «Ощадбанк», затвердженої постановою правління ВАТ «Ощадбанк»від 28.12.2006 № 129, за переплату пенсії, в разі відсутності інформації про смерть пенсіонера, установа Ощадбанку відповідальності не несе.
Пунктом 1.30 вищевказаної Інструкції передбачено, що якщо суми пенсії та грошових допоміг не одержуються з поточного, карткового рахунку більше як один календарний рік або одержуються за довіреністю, більше як один календарний рік, установа Ощадбанку повідомляє про це відповідний орган, що призначив пенсію, за станом на перше січня поточного року.
Відповідно до статті 53 Закону пенсія може виплачуватись за дорученням, порядок посвідчення і строк дії якої визначається законодавством.
Згідно з пунктом 8.11 Інструкції з виплати пенсії особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ «Ощадбанк», затвердженої постановою правління ВАТ «Ощадбанк»від 28 грудня 2006 № 129 (далі - Інструкція) пенсія може виплачуватись за дорученням, порядок оформлення та строк дії якої визначається законодавством України.
Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до її припинення.
Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності, за умови поновлення пенсіонером заяви про виплати пенсії за довіреністю через кожний рік її дії.
Саме на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої на ім’я ОСОБА_4 банк здійснював виплату пенсії, що відповідає вимогам чинного законодавства та не може кваліфікуватись як бездіяльність.
Крім того, позивач був повідомлений про смерть довірителя ще у січні 2009 року, більш того, позивач вказує та не заперечує, що отримання коштів здійснювалось третьою особою, тобто, ОСОБА_4.
Виплата пенсії здійснювалась відповідачем згідно Інструкції по виплати пенсії особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ «Ощадбанк», затвердженої постановою правління ВАТ «Ощадбанк»від 28.12.2006 за № 129.
Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що зазначена Інструкція є локальним (внутрішнім) документом, яким керуються структурні підрозділи АТ «Ощадбанк», та не є нормативним законодавчим документом, порушення норм якого надало позивачу право звернення до суду з даним позовом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зазначена стаття встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди.
Ці правила отримали назву «загальний (генеральний) делікт»та застосовуються до будь-яких випадків завдання шкоди.
Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди цієї статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Таким чином, лише наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Тобто, при відсутності хоча б одного з вищенаведених елементів складу правопорушення цивільно-правова відповідальність не наступає.
Отже, суд виходить з того, що в діях відповідача відсутні ознаки неправомірної поведінки з огляду на те, що виплата перерахованої пенсії здійснювалась відповідачем згідно Інструкції, яка за своєю правовою природою є внутрішнім локальним актом відповідача, та не є нормативно-правовим актом, за умови пред’явлення довіреною особою нотаріальної довіреності, що унеможливлює застосування судом приписів статті 1166 Цивільного кодексу України.
Більш того, позивач наголошує, що грошові кошти отримувались іншою особою, без достатніх на те підстав.
Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України до особи, яка фактично одержала пенсійні виплати без достатніх правових підстав.
З огляду на викладене, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, при повному дослідженні всіх обставин у справі, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
< Текст >
1. Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2011 у справі № 5002-22/3351-2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2011 у справі № 5002-22/3351-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Євдокімов
Судді І.В. Антонова
О.Л. Котлярова
< Список >
< Список > < Довідник >
Розсилка:
1. Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. Довгоруківська, 3,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
2. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" Кримське республіканське управління Публічне акціонерне товариство "Ощадбанк" (вул. Київська, 55-А,Сімферополь,95000; м. Сімферополь, пр. Кірова, 41)