< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 листопада 2011 року Справа № 20-5/471-12/264
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Балюкової К.Г.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін -
позивача - ОСОБА_1., довіреність № 6430/0/2-11 від 14.04.2011 (публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго");
відповідача - не з'явився (закрите акціонерне товариство "Рябіна-90");
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Рябіна-90" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 15 лютого 2011 року у справі № 20-5/471-12/264
за позовом публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, місто Севастополь, 99040)
до закритого акціонерного товариства "Рябіна-90" (пр. Перемоги, 50, місто Севастополь, 99046)
про стягнення заборгованості в розмірі 57870,94 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач –відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до закритого акціонерного товариства “Рябіна –90”, з посиланням на статті 525, 526, 552, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 230 Господарського кодексу України, Закон України “Про електроенергетику”, про стягнення заборгованості в розмірі 57870,94 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач не сплатив суму заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, за активну електричну енергію, а також пеню, 3% річних та інфляційне відшкодування.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 57870,94 грн., у тому числі за активну електроенергію –27499,28 грн., за перевищення договірної величини споживання –26452,46 грн., пеню –2170,10 грн., 3% річних –576,30 грн., інфляційне відшкодування –1172,80 грн. (т.1 а.с. 131-132).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15 лютого 2011 року у справі № 20-5/471-12/264 (суддя І.А. Харченко) позов відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до закритого акціонерного товариства "Рябіна - 90" про стягнення заборгованості в розмірі 57870,94 грн. задоволено.
Стягнуто з закритого акціонерного товариства “Рябіна-90” на користь відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" суму заборгованості за активну електроенергію - 27499,28грн., за перевищення договірної величини споживання - 26452,46 грн.
Стягнуто з закритого акціонерного товариства “Рябіна-90” на користь відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" пеню у сумі 2170,10 грн., 3% річних - 576,30 грн., інфляційне відшкодування - 1172,80 грн., державне мито у розмірі 578,71 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у встановлені строки відповідач взяті на себе за договором зобов’язання щодо оплати електроенергії не виконав, і тому з нього підлягає стягненню заборгованість у сумі 57870,94 грн.
Не погодившись з рішенням суду, закрите акціонерне товариство “Рябіна-90” звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 15 лютого 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити відкритому акціонерному товариству “Енергетична компанія „Севастопольенерго" в задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на порушення господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, а також вказується на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом не прийнято до уваги той факт, що прокуратурою Гагарінського району міста Севастополя порушено кримінальну справу № 970753 за фактом підробки службовими особами відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія „Севастопольенерго" акту про порушення відповідачем Правил користування електричною енергією від 20 вересня 2006 року за № 0091902 та акту перевірки технічного стану електрогосподарства від 20 вересня 2006 року.
Апелянт зазначив, що дана кримінальна справа знаходиться на стадії дізнання, та по ній проводяться усі необхідні слідчі дії і тому у господарського суду міста Севастополя не було достатніх підстав для поновлення провадження у справі та розгляду її по суті.
Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 березня 2011 року у справі № 20-5/471-12/264 апеляційна скарга закритого акціонерного товариства “Рябіна-90” була прийнята до апеляційного провадження.
Відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України позивачем подано відзив на апеляційну скаргу та документи, що підтверджують заперечення проти скарги.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року у справі № 20-5/471-12/264 продовжено строк розгляду апеляційної скарги закритого акціонерного товариства “Рябіна-90”.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2011 року у справі № 20-5/471-12/264 здійснено заміну позивача - відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго" його правонаступником - публічним акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго".
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 червня 2011 року провадження у справі № 20-5/471-12/264 було зупинено та призначено судову інженерно-технічну експертизу.
Листом від 17 червня 2011 року за вих. № 5038-30975 справа № 20-5/471-12/264 повернута до Севастопольського апеляційного господарського суду без проведення експертизи, у зв'язку з відсутністю в штаті Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим спеціалісту в області інженерно-технічної експертизи.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 липня 2011 року поновлено провадження у справі № 20-5/471-12/264 та продовжено строк розгляду апеляційної скарги закритого акціонерного товариства “Рябіна-90”.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2011 року провадження у справі № 20-5/471-12/264 було зупинено та повторно призначено судову інженерно-технічну експертизу.
Листом від 25 жовтня 2011 року за вих. № 8865 справа № 20-5/471-12/264 повернута до Севастопольського апеляційного господарського суду без проведення експертизи у зв'язку з тим, що наявних матеріалів недостатньо для надання висновку судового експерта. Додаткові дані за клопотанням експерта від 05 вересня 2011 року сторонами не надані.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року поновлено провадження у справі № 20-5/471-12/264.
У судове засіданні 21 листопада 2011 року представник відповідача не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України – це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та розгляд справи неодноразово відкладався, колегія вважає за можливе здійснювати апеляційне провадження за відсутності представника відповідача.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2004 року між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (далі - постачальник) та закритим акціонерним товариством «Рябина-90» (далі - споживач) був укладений договір № 1736 на поставку електричної енергії (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього договору та додатків до нього (пункт 1 договору) (т. 1 а.с. 9-13).
Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язався, поставляти споживачу електричну енергію, як різновид товару в об'ємах, визначених у відповідності з розділом 5 та з урахуванням умов, передбачених розділами 6, 7, 8 договору (Додаток №1 до договору "Об'єми поставки електричної енергії").
Згідно з пунктом 2.2.2 договору споживач зобов'язався дотримуватися режимів споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору.
Споживач зобов'язався щомісячно в установлений договором строк подавати постачальнику звіт про обсяги поставленої електроенергії за розрахунковий період; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 "Перелік місць установки розрахункових приборів обліку та тарифів, що застосовуються, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію" та №4 - "Розрахунок втрат в мережах споживача" відповідно до умов, що оговорені в розділі 8 договору (пункти 2.2.3-2.2.4).
Пунктом 5.1 передбачений порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії.
Згідно з пунктом 8.1 договору розрахунковим вважається період з 17 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.
Розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку.
За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівкових коштів у касу постачальника. Всі рахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися платником протягом 5 банківських днів з дня виписки рахунку.
Пунктом 8.3 договору встановлено, що споживач щомісячно 17 числа подає постачальнику звіт щодо об'ємів поставленої електроенергії за розрахунковий період за формою, передбаченою додатком № 6. Якщо дата подання звіту приходиться на вихідний або святковий день, звіт подасться протягом першого робочого дня після встановленої дати.
Згідно пункту 8.4 договору оплата спожитої електричної енергії здійснюється плановими платежами у наступному порядку:
- в строк до 2 числа розрахункового місяця 50% від договірної величини електроспоживання;
Остаточний розрахунок - 22 числа календарного місяця.
Споживач самостійно розраховує суму планованого платежу шляхом умноження діючого в розрахунковому періоді рівня тарифу на об'єм електроенергії, заявленої на поточний розрахунковий період з урахуванням відсотку планового платежу.
У відповідності з фактичним об'ємом споживання електроенергії постачальник визначає величину необхідної доплати у випадку перевищення фактичного об'єму понад заявленого та виписує споживачу рахунок для здійснення остаточного розрахунку (пункт 8.5 договору).
Також, пунктом 4.2.1 договору передбачена відповідальність споживача за недотримання строків платежів, передбачених пунктами 2.2.4, 2.2.5 договору, вказаних в додатку «Порядок розрахунків», а саме, споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Сума пені нараховується споживачу до дня ліквідації заборгованості та включається до платіжної вимоги окремим рядком.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2004 року та вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менше ніж за 30 днів до закінчення його дії.
Листом від 21 листопада 2005 року позивач повідомив відповідача, що у відповідності до пункту 5.1 договору довів споживачу встановлені їм об'єми поставки електроенергії за місяцями на 2006 рік у зв'язку з не поданням закритим акціонерним товариством “Рябіна –90” відомостей про розмір припущеного споживання електроенергії на 2006 рік (т. 1 а.с. 16).
Як вбачається з акта про використання електроенергії станом на 17 жовтня 2006 року, у жовтні 2006 року відповідачем було перевищене договірну величину споживання електроенергії на 88426 кВт/ч. Відповідно до рахунку №48579 від 17 жовтня 2006 року нарахована плата за перевищення договірної величини споживання у розмірі 26452,46 грн. (т. 1 а.с. 42).
Даний рахунок закритим акціонерним товариством “Рябіна –90” не сплачено.
Крім того, на виконання умов договору від 17 серпня 2004 року споживачу постачальником були виставлені наступні рахунки-акти виконаних робіт за надану активну електроенергію (т. 1 а.с. 31-40): - № 48577 від 17.10.2006 за період з 18.09.2006 по 17.10.2006 на суму 32460,86 грн.; - № 54116 від 17.11.2006 за період з 17.10.2006 по 17.11.2006 на суму 1052,95 грн.; - № 60045 від 18.12.2006 за період з 17.11.2006 по 18.12.2006 на суму 773,66 грн.; - № 3282 від 17.01.2007 за період з 18.12.2006 по 17.01.2007 на суму 838,70 грн.; - № 8664 від 16.02.2007 за період з 17.01.2007 по 16.02.2007 на суму 761,04 грн.; - № 13839 від 15.03.2007 за період з 16.02.2007 по 15.03.2007 на суму 598,94 грн.; - № 19638 від 17.04.2007 за період з 15.03.2007 по 17.04.2007 на суму 916,16 грн.; - № 25160 від 17.05.2007 за період з 17.04.2007 по 17.05.2007 на суму 1025,54 грн.; - № 30547 від 18.06.2007 за період з 17.05.2007 по 18.06.2007 на суму 1245,13 грн.; - № 35474 від 17.07.2007 за період з 18.06.2007 по 17.07.2007 на суму 2115,83 грн.;
Проте, закритим акціонерним товариством “Рябіна –90” сума заборгованості за активну електроенергію за виставленими постачальником рахунками не погашена, і тому заборгованість відповідача по оплаті за активну електроенергію складає 27499,28 грн.
Отже, споживач свої зобов'язання за договором № 1736 на поставку електричної енергії від 17 серпня 2004 року належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на теперішній час відповідачем не погашена.
Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідача про стягнення сум заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційного відшкодування.
Дослідивши всі обставини справи, встановивши предмет доказування у даній справі, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2004 року між сторонами був укладений договір № 1736 на поставку електричної енергії, який за своєю правовою природою є договором постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором передбачений обов'язок споживача дотримуватися режимів споживання електричної енергії та договірних величин електроспоживання.
Частиною 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику" передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Як підтверджується матеріалами справи відповідачем було перевищено договірну величину споживання електричної енергії на 88426 кВт/ч у зв’язку з чим йому було нарахована плата за перевищення договірної величини споживання у сумі 26452,46 грн., що підтверджується рахунком № 48579 від 17 жовтня 2006 року.
На теперішній час вищезазначена сума заборгованості не оплачена, і тому судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для її стягнення.
Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті себе за договором зобов’язання щодо оплати електроенергії не виконав, доказів оплати заборгованості у сумі 27499,28 грн. не представив.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 27499,28 грн. заборгованості за активну електроенергію підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як було вищезазначене договором № 1736 (пункт 4.2.1) передбачена відповідальність споживача за недотримання строків платежів, передбачених пунктами 2.2.4, 2.2.5 договору, а саме, споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Сума пені нараховується споживачу до дня ліквідації заборгованості та включається до платіжної вимоги окремим рядком.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 № 543/96 (зі змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, на підставі наведених положень договору та закону, колегія вважає, що позивачем правомірно нарахована пеня.
Перевіривши наданий позивач розрахунок суми пені (т.1 а.с. 43) судова колегія вважає його вірними. А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 2170,10 грн. підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” у своєму позові просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування у сумі 1172,80 грн. та 3% річних у загальній сумі 576,30 грн. відповідно до наданих розрахунків (т. 1 а.с. 44-45).
Перевіривши правильність розрахунків інфляційних витрат та 3% річних судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.
Стосовно посилання відповідача на те, що у господарського суду міста Севастополя не було законних підстав для поновлення провадження у справі № 20-5/471-12/264, так як в Нахімовському РВ УМВС України на стадії дізнання знаходиться кримінальна справа № 970753 за фактом підробки службовими особами відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія „Севастопольенерго" акту про порушення відповідачем Правил користування електричною енергією від 20 вересня 2006 року за № 0091902 та акту перевірки технічного стану електрогосподарства від 20 вересня 2006 року судова колегія зазначає наступне.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції.
Так як Нахімовський РВ УМВС України в місті Севастополі не входить в судову систему України та встановлені законом підстави для припинення провадження у справі № 20-5/471-12/264 були відсутні, судова колегія вважає, що господарський суд міста Севастополя обґрунтовано поновив провадження по даній справі ухвалою від 19 січня 2011 року (т.1 а.с. 122).
Крім того, акт № 0091902 від 20 вересня 2006 року про порушення Правил користування електричною енергією, що розглядається в рамках кримінальної справи № 970753 по факту підробки документів, не є предметом спору у справі № 20-5/471-12/264.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів сплати суми заборгованості за договором не надав.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв’язку з чим вона задоволенню не підлягає.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України з правильним встановленням всіх обставин справи.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Рябіна –90” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 15 лютого 2011 року у справі № 20-5/471-12/264 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді К.Г. Балюкова
К.В. Волков
Розсилка:
1. ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, місто Севастополь, 99040)
2. ЗАТ "Рябіна-90" (пр. Перемоги, 50, місто Севастополь, 99046)
3. до господарського суду
4. у справу