КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2011                                                                                           № 2/234

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Авдеєва  П.В.

суддів:             

За участю представників сторін:

Від  прокуратури:  Лелиця В.В. – прокурор відділу прокуратури м. Києва.

Від позивача: представник – ОСОБА_1. – за довіреністю.

Від відповідача: представник – ОСОБА_2. – за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва

на рішення Господарського суду  м. Києва від 28.07.2009 року

у справі   № 2/234  (суддя: Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспецсервіс»

до  Київської міської ради

про визнання незаконним п. 4.6. рішення

В С Т А Н О В И В :

      У липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будспецсервіс» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним п. 4.6. рішення Київради від 23.12.2004р. № 924/2334 та визнання недійсним та виключення абзац пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005р. №85-6-00315.  

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004р. № 924/2334 має бути визнаний незаконним та скасований, а вищевказаний абзац пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 16.09.2005р. №85-6-00315 недійсним та виключеним оскільки вони суперечать нормам Закону України „Про планування і забудову територій".

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2009р. позовні вимоги задоволено, а саме:

– визнано незаконним та скасовано п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004р. № 924/2334 щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради  (Київської міської державної адміністрації)  10 % загальної площі будинків (крім службової), як такий, що суперечить нормам Закону України „Про планування і забудову територій".

– визнано недійсним та виключено абзац тринадцятий пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу

Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової) від 16.09.2005р. №82-6-00315, як такий, що суперечить нормам Закону України „Про планування і забудову територій".

 Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Заступник прокурора м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що позивач підписуючи договір оренди земельної ділянки від 16.09.2005р. № 85-6-00315 фактично погодився із передбаченими даним договором умовами оренди земельної ділянки.

  Крім того, апелянт вважає, що місцевим господарським судом помилково застосовано ч. 3 ст. 5 ЦК України.

23.11.2011р. Прокуратурою м. Києва до суду апеляційної інстанції було надано заяву про відмову від апеляційної скарги. Судовою колегією дана заява була відхилена, оскільки Київська міська рада заперечувала щодо задоволення зазначеної заяви.

         Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги з огляду на наступне.

  Матеріали справи свідчать про те, що на підставі рішення Київради від 23.12.2004р. № 924/2334 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будспецсервіс" укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового кварталу з об'єктами соціально-громадського призначення на вул. Професора Підвисоцького (на території військового містечка №2) у Печерському районі м. Києва, що зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005р. №85-6-00315 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Одним з абзаців пункту 8.4 вказаного договору оренди земельної ділянки передбачено, що орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю „Будспецсервіс") зобов'язаний передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової) на підставі п.41 рішення Київради від 18.12.2003р. №267/1142 „Про бюджет м. Києва на 2004 рік".

Однак, Законом України від 25.12.2008р. „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" до частини 8 статті 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій" в частині передачі забудовниками житлових приміщень органам місцевого самоврядування внесено доповнення, відповідно до якого частиною 8 статтею 27-1 Закону України „Про планування і забудову територій" передбачено, що органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Будспецсервіс" з метою приведення рішення Київради та договору оренди у відповідність до Закону України „Про планування і забудову територій" звернулось до Київради з листом про скасування п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004р. №924/2334 та виключення абзацу пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки (щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової), який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу

Київради (Київської міської державної адміністрації) 16.09.2005р. №85-6-00315.

За приписами ч. 2, ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Проте, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), за дорученням заступника міського голови - секретаря Київради від 29.05.2009р. № 21162, своїм листом повідомило про те, що рішення Київради про скасування п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004р. №924/2334 та виключення абзацу пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки (щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової) від 16.09.2005р. №85-6-00315 не приймалось.

Жодних заперечень до пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю „Будспецсервіс" щодо скасування п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004р. №924/2334 та виключення абзацу пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 16.09.2005р. №85-6-00315 Київрадою надано не було.

Як передбачено ч. 5, ст. 46 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше, ніж один раз на місяць.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Київрада порушила терміни розгляду питання щодо скасування п.4.6 рішення Київради від 23.12.2004р. №924/2334 та виключення абзацу пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки (щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинків (крім службової) від 16.09.2005р. №85-6-00315 та приведення вказаного договору та рішення Київради у відповідність до Закону України „Про планування і забудову територій", що призводить до порушення прав позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Частиною 1 ст. 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на Товариство з обмеженою відповідальністю „Будспецсервіс" розповсюджується дія ч. 2 ст. 5 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За таких обставин, судова колегія вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом помилково застосовано ч. 3 ст. 5 ЦК України.

Як встановлено ч. 1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

       На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача до Київської міської ради та не приймає до уваги твердження апелянта про те, що позивач підписуючи договір оренди земельної ділянки від 16.09.2005р. № 85-6-00315 фактично погодився із передбаченими даним договором умовами оренди земельної ділянки.

        В силу положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

        Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

  Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

    Враховуючи встановлене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

    Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

                                      П О С Т А Н О В И В :

        1.  Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2009 р. у справі № 2/234 – залишити без задоволення.

        2.   Рішення Господарського м. Києва від 28.07.2009 р. у справі № 2/234 залишити без змін.

        3.   Матеріали справи № 2/234  повернути до Господарського суду м. Києва.

          Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.11.11 (відправлено)