донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2011 р.           справа №18/189

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача

від відповідача:

(скаржника):

від третьої особи:

розглянувши апеляційну  скаргу Лебеденко В.В.

ОСОБА_5 –адвокат (довіреність б/н від 11.08.2011р.)

ОСОБА_6 -  підприємець (свідоцтво НОМЕР_1 від 01.06.2006р., паспорт серії ВА 073209, виданий 31.01.1996р. Новоазовським РВ УМВС України в Донецькій області), ОСОБА_7 – представник (довіреність  № 7032 від 06.12.2011р.)

ОСОБА_8 –представник (довіреність № 136 від 04.07.2011р.)

Фізичної особи  - підприємця ОСОБА_6  м. Красноармійськ Донецької області

на рішення

господарського суду Донецької області

від 06.10.2011р. (повний текст складено та підписано 12.10.2011р.)

у справі № 18/189 (суддя О.В.Овсяннікова)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія»м. Димитров Донецької області

до відповідача

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача:

проФізичної особи  - підприємця ОСОБА_6  м. Красноармійськ Донецької області

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»м. Донецьк в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації м. Красноармійськ Донецької області

стягнення 82 540,00грн.  

                                                                У судовому засіданні 07.12.2011р.                                                                                              оголошувалась перерва до 14.12.2011р.                                                                                                  до 11год.10хвил.

ВСТАНОВИВ:

        У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія»м. Димитров Донецької області звернулося  до господарського суду Донецької  області з позовною заявою до фізичної особи  - підприємця ОСОБА_6  м. Красноармійськ Донецької області про стягнення вартості оплачених, але невиконаних за договором № 55 від 10.12.2007р. робіт в сумі 82 540,00грн.

        В процесі розгляду справи  судом першої інстанції, позивач заявою про уточнення позовних вимог (вих. № 201-Ю-11 від 03.10.2011р.) просив стягнути з відповідача збитки  в сумі 82 540,00грн.

        Рішенням господарського суду Донецької області від 06.10.2011р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія»м. Димитров Донецької області до фізичної особи  - підприємця ОСОБА_6  м. Красноармійськ Донецької області про стягнення  збитків в сумі 82 540,00грн., були задоволені у повному обсязі.

        Не погоджуючись з рішенням господарського суду  Донецької області від 06.10.2011р. у справі № 18/189, відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить  рішення суду від 06.10.2011р. у справі № 18/189 скасувати, як таке що прийняте не з повним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти  нове рішення про задоволення позовних вимог.

        Ухвалою від 08.11.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження та залучено до участі у справі, у якості третьої осби, яка не заявляє самостійних вимог на предме6т спору з боку відповідача - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»м. Донецьк в особі Красноармійського управління по газопостачанню та газифікації м. Красноармійськ Донецької області.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вих. № 219/Ю-11 від 30.11.2011р.) в якій просить  апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2011р. у справі № 18/189 –без змін.

        Відповідач (апелянт) подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  - Інспекцію державного архітектурно –будівельного контролю в Донецькій області.

         Клопотання відповідача (апелянта) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  - Інспекцію державного архітектурно – будівельного контролю в Донецькій області судова колегія залишає без задоволення, оскільки  додані до даного клопотання належним чином засвідчені копії документів, а зокрема –протокол про правопорушення у сфері містобудування Інспекції державного архітектурно –будівельної інспекції у Донецькій області від 28.10.2008р. містять відомості  про виготовлення проектної документації по торгівельному  комплексу на м-н „Світлий” у м. Димитров фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6 А тому, відсутні підстави для додаткових пояснень з цього приводу.

         У судовому засіданні 07.12.2011р. було оголошено перерву до 14.12.2011р. до 11год.10хвил.

          08.12.2011р. відповідачем через канцелярію суду надані доповнення до апеляційної скарги, у яких посилаючись на здійснення виконання робіт за договором № 55 від 10.12.2007р., підтвердження позивачем факту виконання робіт шляхом здійснення за них частковою оплатою та листом № 89/1 від 10.03.2011р.,  вимоги апеляційної скарги  підтримав.

        14.12.2011р. судове засідання продовжено.

        Сторони підтримали попередні доводи.                   

        Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

        Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги  і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга  підлягає  задоволенню з огляду на наступне.  

        Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

        Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

        Підстави та предмет позову викладені позивачем в позовній заяві.

        Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням  відповідачем  умов договору № 55 від 10.12.2007 р. щодо виконання робочого проекту торгового комплексу.

       Предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача –стягнення заборгованості, яка  складається з суми 72 540,50 грн. попередньої оплати робочого проекту перерахованої відповідачу за платіжним дорученням № 335 та суми часткової оплати по договору № 55 від  10.12.2007р. за виконані роботи у розмірі 10 000,00грн. перерахованої платіжним дорученням № 2253 від 14.03.2011р.

         Втім, заявою про уточнення позовних вимог (вих. № 201-Ю-11 від 03.10.2011р.) позивач змінив предмет позову та просив стягнути з відповідача  збитки  в сумі 82 540,00грн.

         Судом першої інстанції вказана заява прийнята до розгляду, з посиланням на те, що вона позивачем подана в порядку ст. 22 ГПК України.

         Отже, вимоги розглядаються виходячи з предмету позову - стягнення збитків, які  складаються з суми 72 540,50 грн. попередньої оплати робочого проекту перерахованої відповідачу за платіжним дорученням № 335 та суми часткової оплати по договору № 55 від  10.12.2007р. за виконані роботи у розмірі 10 000,00грн. перерахованої платіжним дорученням № 2253 від 14.03.2011р.

          Колегія суддів також зазначає, що за своєю правовою природою, позивач первино заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував з посиланням  на ст. 612 ЦК України та ст. 220 ГК України, тобто правом кредитора вимагати саме  відшкодування збитків.

         Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2007р. між фізичною особою  - підприємцем ОСОБА_6 (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія»(Замовник) був укладений договір № 55, відповідно до п. 1.1. якого на підставі затвердженого Замовником завдання на проектування, що є невід’ємною частиною договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання з виконання робочого проекту торгового комплексу на м-н „Світлий” у м. Димитров.

       У п. 2.2.1. договору сторони встановили, що до початку проектування здійснюється попередня оплата у розмірі 50 % вартості проектних робіт, що становить 72 540,50 грн.

         Всього за виконану роботу Замовник зобов’язався перерахувати Виконавцю відповідно з кошторисом № 1 до договору 145 081,00 грн.

        На виконання п. 2.2.1. договору позивачем було перераховано відповідачу за платіжним дорученнями № 335 від 21.01.2008 р. суму попередньої оплати робочого проекту у розмірі 72 540,50 грн.

          Крім того, 14.03.201р. за платіжним дорученням № 2253 позивач перерахував відповідачу часткову оплату по договору № 55 від  10.12.2007р. за виконані роботи в сумі 10 000,00грн.

 Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

 Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

 Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

 Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

         Відповідно з п. 6.1. строк дії договору встановлений: початок –10.12.2007 р. (перерахування авансу, надання вихідних даних), закінчення –до 10.06.2011 р. (до повного розрахунку Замовника).

          Матеріали справи свідчать, що позивач 12.04.2011 р. звернувся до відповідача з вимогою в якій посилаючись на ст. 530 Цивільного кодексу України, просив виконати зобов’язання за договором № 55 від 10.12.2007 р. щодо виконання робочого проекту торгового комплексу.

          Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

         Оскільки п. 6.1. договору встановлює його кінцевий строк дії, а предметом договору є саме виконання відповідачем  робочого проекту торгового комплексу на м-н „Світлий” у м. Димитров, колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду, щодо відсутності  визначеного строку виконання робіт,оскільки кінцевим строком виконання робіт є саме строк закінчення дії договору – 10.06.2011р.

        А отже, позивач з вимогою (вих. № 139 від 12.04.2011р.) про виконання робочого проекту торгового комплексу звернувся до відповідача до закінчення терміну виконання даних робіт відповідачем.

        Частиною 3 статті  612 ЦК України унормовано, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

        Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 220 ГК України.

        Як вже зазначалося, позивач звернувся з вимогою до відповідача до спливу терміну виконання даних робіт відповідачем, а отже боржник не є таким що прострочив в силу вимог ст. 612 ЦК України та ст. 220 ГК України.

         Сума у розмірі  82 540,00грн. складається з сплаченої позивачем  на виконання п. 2.2.1. договору суми попередньої оплати  робочого проекту у розмірі 72 540,50 грн. перерахованої відповідачу за платіжним дорученням № 335 та суми часткової оплати по договору № 55 від  10.12.2007р. за виконані роботи у розмірі 10 000,00грн. перерахованої платіжним дорученням № 2253 від 14.03.2011р.

         В матеріалах справи також наявний лист позивача (вих. № 89/1 від 10.03.2011р., а.с. 25) адресований відповідачу з проханням скласти додаткову угоду до договору № 55  від  10.12.2007р. на кінцевий розрахунок по виконаній документації по об’єкту «Торговий комплекс  на мікрорайоні Світлий в м. Димитров».

         А отже, зважаючи на звернення з вимогою до відповідача до спливу терміну виконання даних робіт відповідачем, лист позивача (вих. № 89/1 від 10.03.2011р., а.с. 25) з проханням скласти додаткову угоду до договору № 55  від  10.12.2007р. на кінцевий розрахунок по виконаній документації та здійснення позивачем 14.03.2011р. часткової оплати за виконані за договором № 55 від  10.12.2007р. роботи, колегія суддів не вбачає підстав вважати відповідача боржником що прострочив.

         Втім, колегія суддів апеляційної інстанції  зазначає, що для застосування положень ч. 3 ст. 612 ЦК України та ч. 2 ст. 220 ГК України у будь-якому випадку слід застосовувати загальні правила відшкодування збитків, визначені нормами чинного законодавства.

        Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

         При цьому, збитками є: 1. втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням  речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права  (реальні збитки); 2. доходи , які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Стаття 614 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

          Пунктом 1 статті 224 ГК України також передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

          До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відповідно до ст. 225 ГК України, включаються:  додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

         При цьому,обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача.

         З огляду на зазначені приписи чинного законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для кваліфікації заявлених до стягнення сум в якості збитків, а  відповідно, відсутні і підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

          Позивач, в силу вищенаведених норм законодавства, не довів належними, письмовими доказами причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та  вини відповідача, а отже відсутні підстави для стягнення збитків.

         Окрім того, матеріалами справи, а зокрема, протокол про правопорушення у сфері містобудування Інспекції державного архітектурно –будівельної інспекції у Донецькій області від 28.10.2008р. та лист № 10/1363 від 24.10.2011р. Красноармійського управління по газопостачанню та  газифікації містять відомості  про виготовлення проектної документації  по торгівельному комплексу на м-н „Світлий” у м. Димитров фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6

         Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2011р. у справі № 18/189  є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

         Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись статями  43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

        Апеляційну скаргу фізичної особи  - підприємця ОСОБА_6  м. Красноармійськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2011р. у справі № 18/189   –  задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2011р. у справі № 18/189  –скасувати.

         У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія»м. Димитров Донецької області до фізичної особи  - підприємця ОСОБА_6  м. Красноармійськ Донецької області про стягнення  збитків в сумі 82 540,00грн. –відмовити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія»м. Димитров Донецької області на користь фізичної особи  - підприємця ОСОБА_6  м. Красноармійськ Донецької області витрати зі сплати держмита за подання апеляційної скарги  до суду в сумі 412,70грн.

         Зобов’язати господарський суд Донецької області видати відповідний наказ згідно з вимогами ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          І.А.Бойко

Судді:                                                                                                       І.В.Зубченко

          Н.О.Мартюхіна

                                                                                                                                                                   Надруковано: 5 прим.

          1 - позивачу

          1 –відповідачу

                                                                                                                                                                   1- третій особі

                                                                                                                                                                   1- у справу

          1 - ДАГС