донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.12.2011 р. справа №6/153/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Зубченко І.В.,
Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.
За участю представників:
від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 17.11.2010р.
від відповідача:ОСОБА_2 за довіреністю №01-026-1021 від 16.05.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротех Інжинірінг», м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Луганської області
від13.10.2011р. (повний текст підписано 18.10.2011р.)
у справі№6/153/2011 (суддя Василенко Т.А.)
за позовомУкраїнсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротех Інжинірінг», м. Дніпропетровськ
доПублічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ, Луганська область
простягнення боргу у сумі 48842,17грн., 3% річних у сумі 17590,24грн., інфляційних втрат у сумі 4395,66грн.
В С Т А Н О В И В:
Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю «Гідротех Інжинірінг», м. Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ, Луганська область, про стягнення боргу у сумі 48842,17грн., 3% річних у сумі 17590,24грн., інфляційних втрат у сумі 4395,66грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2011р. (повний текст підписано 18.10.2011р.) у справі №6/153/2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем був пропущений строк позовної давності для пред’явлення вимог про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 33032,17грн., відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, а позивачем не наведено поважних причин їх пропущення, тому в позовних вимогах про стягнення заборгованості у сумі 33032,17грн., 3% річних у сумі 3000,05грн., інфляційних нарахувань у сумі 12056,74грн. відмовлено, у зв’язку з пропуском строку позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України; умовами договору №018/655 від 20.03.2008р. передбачено, що у вартість виконаних робіт включається і вартість реагентів та насосів дозаторів, втім поставка продукції, прийнята за видатковою накладною №0000001719 від 13.08.2008р. у сумі 15810грн., умовами договору не передбачена, зазначена накладна не містить посилань на договір №018/655 від 20.03.2008р. та в накладній зазначено умови продажу – передплата? тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 15810грн., 3% річних у сумі 1395,61грн., інфляційних нарахувань у сумі 5533,50грн. визнані судом необґрунтованими та недоведеними матеріалами справи, тому в їх задоволенні відмовлено.
Позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у позові щодо стягнення 48088,96грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача 33032,17грн. основного боргу, 12056,74грн. інфляційного збільшення суми боргу, 3000,05грн. 3% річних, в решті позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до порушення прав позивача. В апеляційній скарзі заявник зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги приписи ст.3 Господарського процесуального кодексу України та ст.21 Закону України «Про мови в Українській РСР»з огляду на те, що відзив відповідача, в якому заявлено про застосування строків позовної давності, складений російською мовою, тому не може бути належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України.
Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2011р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2011р. порушено апеляційне провадження у справі №6/153/2011.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що ст.59 ГПК України не містить вимоги щодо надання відзиву тільки українською мовою та клопотання про переклад відзиву на українську мову позивач не заявляв, тому норми процесуального права судом першої інстанції не порушено.
Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2011р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 33032,17грн. основного боргу, 12056,74грн. інфляційного збільшення суми боргу, 3000,05грн. 3% річних.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2011р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Між Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат»(замовник) та Українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ»(підрядник) був укладений договір №018/655 від 20.03.2008р., за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає на себе зобов’язання з виконання робіт (надання послуг) із обстеження і технічного супроводу водно-хімічного режиму котлів середнього тиску, організації хімічного контролю за водним режимом теплоенергетичного обладнання ТЕЦ ПВС (пункт 1.1. договору).
У пункті 1.2. договору визначено, що в об’єм робіт увійшли: дослідження існуючого водного режиму котлів ТЕЦ ПВС; розробка методів підвищення якісних показників перегрітої пари та зниження швидкості корозії пароводяного тракту ТЕЦ; поставка реагентів інгібіторів корозії та накипоутворення в кількості, згідно специфікації (додаток №1); поставка насосів-дозаторів для дозування реагентів в поживний тракт ТЕЦ та в барабан котла, згідно специфікації (додаток №2); технічна допомога при введенні в експлуатацію установки для коригувальної обробки споживчої та котлової води; технічний супровід водного режиму агрегатів ТЕЦ ПВС, складання звіту за результатами робіт; розробка технологічної інструкції по водно-хімічному режиму котлів ТЕЦ ПВС.
Пунктом 1.4. передбачено, що після закінчення робіт підрядник передає у власність замовнику насоси-дозатори для дозування реагентів в поживний тракт ТЕЦ ПВС та в барабан котла, згідно специфікації (додаток 2) по акту прийому-передачі обладнання, технічний звіт по результатам робіт та технологічну інструкцію по водно-хімічному режиму котлів середнього тиску ТЕЦ ПВС.
Згідно пункту 2.1. договору загальна вартість робіт за договором складає 117667,20грн., в т.ч. ПДВ 20% - 19611,20грн. і включає вартість: робіт за кошторисом (додаток 3) у сумі 29182,80грн. з ПДВ, реагентів для коригувальної обробки поживної та котлової води по специфікації (додаток 1) у сумі 59640грн. з ПДВ, насосів-дозаторів по специфікації (додаток 2) у сумі 28844,40грн. з ПДВ.
Вартість робіт за договором узгоджується протоколом погодження договірної ціни (додаток 4), який є невід’ємною частиною договору (пункт 2.2. договору).
Відповідно до пункту 2.3. договору, оплата робіт здійснюється згідно наданих актів прийомки-здачі виконаних робіт (форма Р-2 або інших актів прийомки робіт) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок підрядника в строк до 15 числа місяця наступного за звітним.
Згідно пункту 3.1. договору підрядник зобов’язався виконати роботи в об’ємі визначеному у п.п.1.2. та відповідно доданого до договору кошторису.
Замовник зобов’язався прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх вартість у відповідності з актами прийомки-здачі в строки, встановлені для банківських розрахунків або не перевищуючи 30-ти календарних днів з дня прийомки виконаного об’єму робіт (пункт 3.2. договору).
Підрядник зобов’язався компенсувати замовнику суму повернення у розмірі 6% вартості виконаних робіт в актах форми ФКБ-2в (пункт 3.3. договору).
Відповідно до пункту 7.1. договору, він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008р.
До договору сторони підписали специфікацію на поставку реагентів (додаток №1), специфікацію на поставку насосів дозаторів (додаток №2), локальний кошторис (додаток №3), протокол узгодження договірної ціни (додаток №4).
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України) та правила поставки (статті 712 ЦК України та статей 264-271 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
На виконання умов договору позивач виконав роботи з дослідження водного режиму котлів на суму 10130грн., технічного супроводу водного режиму ТЕЦ ПВС при впровадженні реагенту для коригувальної обробки поживної та котлової води на суму 2930грн., організації хімічного контролю за водним режимом теплоенергетичного обладнання на суму 7695грн., складання інструкції по водно-хімічному режиму котлів на суму 3564грн., всього на суму 29182,80грн. з ПДВ, а також передав відповідачу насоси та реагенти відповідно до додатків №№ 1, 2 до договору на суму 88484грн. з ПДВ, що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт №1 за травень 2008 року на суму 82884,06грн. (з ПДВ та вирахування 6% повернення), №2 за липень 2008 року на суму 33032,17грн. (з ПДВ та вирахуванням 6% повернення), які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов‘язань за договором щодо виконання робіт та поставки обладнання належним чином.
Виходячи з положень пунктів 2.3., 3.2. договору та, оскільки акт №2 був підписаний за липень 2008 року, то оплата виконаних робіт та за поставлені насоси та реагенти повинна бути здійснена відповідачем до 15 серпня 2008 року. Відповідачем оплата за цим актом у визначений строк здійснена не була.
Таким чином з 16.08.2008р. за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 33032,17грн., яку він не сплатив всупереч ст.ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості у сумі 33032,17грн., 3% річних у сумі 3000,05грн., інфляційних нарахувань у сумі 12056,74грн.
Під час розгляду справи відповідач звертався до суду із письмовою заявою, в якій просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову (відзив на позовну заяву №026-98исп/11 від 28.09.2011р., а.с.26-27).
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно п.5 цієї статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно із ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності, в якому він вказує на те, що позов було подано через 29 днів після спливу позовної давності, але відповідно до умов договору роботи виконувалися із матеріалів позивача і їх вартість визначалась у договорі окремо і вказані матеріали передавалися відповідачу після закінчення виконання робіт. Таким чином роботи були виконані у липні 2008 року, а матеріали, що використані у роботах були передані у серпні 2008 року. Отже, оскільки матеріали, що увійшли у склад робіт за липень 2008 року передані і прийняті відповідачем у серпні 2008 року то звітним місяцем є серпень. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що строк позовної давності спливає 15.09.2011р., тобто через 2 дні після подання позову.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов поданий до суду після закінчення строку позовної давності, оскільки позовна заява подана до господарського суду Луганської області 13.09.2011р., про що свідчить відмітка на першому аркуші позову, а право на пред’явлення вимог щодо стягнення боргу за актом №2 за липень 2008 року у позивача виникло 16.08.2008р.
Судом першої інстанції правомірно відхилено посилання позивача на той факт, що останнім не пропущений строк позовної давності у зв’язку з тим, що роботи були виконані у липні 2008 року, а матеріали, які використані у роботах були передані у серпні 2008 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи виконані роботи, насоси та реагенти були передані за актом №2 за липень 2008 року, в якому відсутні відмітки щодо домовленості сторін про передачу яких-небудь матеріалів у серпні 2008 року, а також позивачем не надано доказів передачі у серпні 2008 року матеріалів, використаних в роботах, переданих за актом №2 за липень 2008 року.
Отже, як вбачається з матеріалів справи строк позовної давності не переривався та був пропущений позивачем. Доказів наявності поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем ані місцевому, ані апеляційному суду також не надано.
Враховуючи викладене, виходячи з того, що позивачем пропущено встановлений строк позовної давності, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 33032,17грн. за договором №018/655 від 20.03.2008р. підлягають залишенню без задоволення.
Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3000,05грн., інфляційних нарахувань у сумі 12056,74грн. також підлягають залишенню без задоволення.
Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 15810грн., то як вірно встановлено судом першої інстанції, у вартість виконаних робіт включається і вартість реагентів і насосів дозаторів. Позивачем до стягнення заявлена сума за поставлену станцію дозування реагенту (в комплекті насос MAGDOS DX 8 230V PVC –2 шт.) згідно видаткової накладної №0000001719 від 13.08.2008р. у сумі 15810грн., але умовами договору поставка цієї продукції не передбачена. Зазначена накладна не містить посилань на договір №018/655 від 20.03.2008р., також за накладною зазначено умови продажу –передплата. Умовами договору не передбачалася як поставка продукції, так і оплата окремо поставленої продукції. Між тим, враховуючи доводи позивача, що поставка продукції була здійснена без передплати, в матеріалах справи відсутні докази того, що момент платежу за товар, поставлений за цією накладною, настав. У зв’язку з чим, доводи позивача є необґрунтованими та правомірно відхилені судом першої інстанції як такі, що недоведені матеріалами справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 15810грн. за договором №018/655 від 20.03.2008р. підлягають залишенню без задоволення.
Враховуючи висновки суду про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов`язків щодо сплати товару, тобто за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1395,61грн., інфляційних нарахувань у сумі 5533,50грн. підлягають залишенню без задоволення.
Правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватись лише у тих випадках, в яких буде доведено факт порушення або оспорювання права. Отже, якщо є інші підстави для відмови у позові ніж застосування судом спливу строків позовної давності, то суд відмовляє у позові з тих підстав.
Доводи апеляційної скарги позивача не є переконливими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Так, з приводу доводів скаржника, що відзив відповідача, в якому заявлено про застосування строків позовної давності, складений російською мовою, тому він не може бути належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України, слід зазначити, що відповідно до пункту 30 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»№01-08/530 від 29.09.2009р., заява сторони про застосування позовної давності повинна мати ясний і однозначний характер; доцільно, щоб вона викладалася в письмовій формі (наприклад, у відповідному клопотанні, відзиві на позовну заяву тощо); як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення.
За приписами ч.1 ст.59 ГПК України відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву. Відзив - процесуальний документ, у якому відповідач викладає свої заперечення проти позову та їх матеріально-правові й процесуальні підстави.
Статтею 3 ГПК України передбачено, що мова судочинства визначається статтею 21 Закону України "Про мови в Українській РСР", якою встановлено, що арбітражне провадження у справах з участю сторін, які знаходяться на території Української РСР, здійснюється українською мовою.
Статтею 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»передбачено, що судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. У судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" в порядку, встановленому процесуальним законом. Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Конституції України та рішень Конституційного Суду України органи судової влади при здійснені правосуддя повинні користуватися державною мовою - українською.
Втім, Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" (пункт "б" статті 4) передбачає застосування регіональних мов та мов меншин у кримінальному, адміністративному та цивільному судочинстві в Україні в частині надання дозволу на подання документів і доказів регіональними мовами або мовами меншин.
Згідно підпункту а (і, іі) ст.1 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, підписаної від імені України 2 травня 1996 року в м. Страсбурзі, термін "регіональні мови або мови меншин" означає мови, які: традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави; та відрізняються від офіційної мови (мов) цієї держави; він не включає діалекти офіційної мови (мов) держави або мови мігрантів.
Статтею 2 Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" встановлено, що положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було заявлено клопотання про переклад відзиву відповідача на українську мову. Разом з тим, позивачем не доведено, що у представника відповідача відсутнє право надати відзив російською мовою.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення з’ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2011р. (повний текст підписано 18.10.2011р.) у справі №6/153/2011 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротех Інжинірінг», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2011р. (повний текст підписано 18.10.2011р.) у справі №6/153/2011 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2011р. (повний текст підписано 18.10.2011р.) у справі №6/153/2011 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді: Н.О. Мартюхіна
В.М. Татенко
Надруковано 6 примірників: 2–позивачу; 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –АГС, 1 –ГС