донецький апеляційний господарський суд
09.12.2011
Постанова
Іменем України
06.12.2011 р. справа №28/126пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Калантай М.В.
суддів:Богатиря К.В.
Дучал Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача:не з’явився
від відповідача:ОСОБА_1. –дов. від 27.04.11.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Титан" м. Макіївка
на рішення господарського суду Донецької області
від28.09.2011 року
у справі№28/126пд
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Титан" м. Макіївка
до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Київ
провизнання недійсним кредитного договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2011 року у справі №28/126пд (суддя Курило Г.Є) відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Титан" м. Макіївка до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" м. Київ про визнання недійсним кредитного договору №0037/08/19-KL від 18.09.2008 року.
Рішення господарського суду мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Титан" м. Макіївка, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків обставинам справи та з порушенням норм матеріального права. В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що п.5.1 спірного договору, який передбачає право банку при дотриманні умов договору збільшити в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитним договором є нікчемним. Скаржник стверджує про те, що посилання суду на статтю 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" як на підставу правомірності договірного списання коштів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Заявник скарги наполягає на невідповідності п. 3.1.2 кредитного договору вимогам статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п.3.3.4 вимогам статті 19 Закону України "Про господарські товариства". Позивач просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Скаржник свого представника до засідання суду жодного разу не направив, причин неявки суду не повідомив. Про час та місце судового засідання сторони були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" м. Київ, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач наполягає на необґрунтованості та безпідставності мотивів, з яких подана апеляційна скарга. Банк стверджує про відповідність оспорюваного кредитного договору вимогам чинного законодавства. Відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Зважаючи на нез’явлення в судове засідання представника заявника скарги, достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача, що прибув в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Акціонерним комерційним банком "Форум" (далі –банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Титан" (далі –позичальник) 18.09.2008 року був підписаний кредитний договір №0037/08/19-КL (договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поповнення обігових коштів у сумі 300000,00 доларів США (кредитні кошти) (п. 1.1 договору). Кредитні кошти надаються строком по 17.09.2009 року (п. 1.2. договору).
У пункті 1.3 договору сторони визначили, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13% річних. У разі ненадання банку у строк, зазначений в п. 2.1.2. цього договору, додаткового забезпечення, зазначеного в п.2.1.2 цього договору, а також у разі невиконання умов, передбачених п. 2.1.1 цього договору стосовно внесення змін до діючого договору забезпечення, процентна ставка за кредитом збільшується на 2%, до 15% річних.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 7.3 договору).
Сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, підписали та приступили до виконання взятих на себе зобов’язань відповідно до умов договору.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається із матеріалів справи позивач пред’явив вимоги про визнання недійсним кредитного договору.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору або будь-якого його положення, позивач має довести наявність тих обставин, з якими пов’язується визнання недійсним договору або окремих його положень.
Згідно зі статтею 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 627 цього ж кодексу встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається із змісту п.5.1. договору зміна процентної ставки за користування кредитними коштами за ініціативою банку здійснюється шляхом направлення позичальнику повідомлення, де зазначається новий розмір процентної ставки та дата з якої вона вводиться. Позичальник протягом 30 днів з моменту відправлення банком такого повідомлення повідомляє про свою згоду із запропонованими змінами процентної ставки. У випадку незгоди із запропонованою процентною ставкою, позичальник повідомляє про це банк та повертає кредитні кошти не пізніше ніж до настання дати з якої вона вводиться та сплачує нараховані проценти.
У випадку неотримання банком відповіді протягом 30 днів з моменту відправлення повідомлення про зміну процентної ставки, вона вважається зміненою і погодженою сторонами та починаючи з дати, зазначеної в повідомленні нараховуються за вказаним розміром.
У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
В свою чергу п. 5.1. кредитного договору сторони узгодили порядок зміни відсоткової ставки, що відповідає вимогам означеної статті Цивільного кодексу України.
Щодо тверджень заявника скарги про невідповідність вказаного пункту кредитного договору вимогам ст.1056-1 Цивільного кодексу України, то судова колегія зазначає наступне.
За приписами цієї статті Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Спірний кредитний договір 0037/08/19-КL укладений сторонами 18.09.2008 року, а Цивільний кодекс України був доповнений статтею 1056-1 згідно із Законом N 661-VI від 12.12.2008р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку".
Враховуючи, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли ще до набрання чинності ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, тому, у відповідності до приписів чинного законодавства, до них не можуть бути застосовані ці приписи, як підстави для визнання спірного договору недійсним.
Щодо посилання позивача на невідповідність п.3.1.2. кредитного договору приписам ст. 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" слід зазначити таке.
Як вбачається із п. 3.1.2 кредитного договору, сторонами передбачено, що банк зобов’язаний не розголошувати третім особам інформацію про позичальника, що містить банківську таємницю, за виключенням випадків, коли розголошення такої інформації є обов’язковим для банку у відповідності з чинним законодавством України або необхідно банку для захисту своїх прав та інтересів при зверненні стягнення заявлене на майно, здійснені фінансового моніторингу, примусовому списанні коштів та/або арешті коштів на рахунку позичальника, а позичальник надає банку дозвіл на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації, яка складає кредитну історію позичальника (п. 3.1.2. Договору).
За приписами ст. 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків. Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону. Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації.
Тобто при підписанні кредитного договору позивач погодився на збір, зберігання, використання та поширення інформації, яка складає кредитну історію позичальника, що відповідає нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Крім того, відповідно до п.п. 3.2.4., 3.2.7 кредитного договору, банк має право видати наказ про примусову оплату боргового зобов’язання у разі несвоєчасного повернення кредитних коштів або несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами; на договірне списання коштів з поточного рахунку позичальника для виконання зобов’язань позичальника за цим договором. Позичальник надає банку право на договірне списання. Таке право може бути реалізоване банком за умови настання строку виконання позичальником своїх зобов’язань щодо погашення кредитних коштів та/або сплати процентів за їх користування, з моменту настання такого строку і в сумі, яка дорівнює сумі заборгованості позичальника перед банком (а в випадку недостатності коштів для повного виконання зобов’язань позичальника за цим договором –в наявній (доступній сумі). Здійснюючи на підставі цього договору договірне списання коштів з поточного рахунку позичальника, банк оформлює відповідний меморіальний ордер. Банк є отримувачем коштів по вказаному договірному списанню. Договірне списання може здійснюватися з будь якого поточного рахунку позичальника, реквізити якого відомі сторонам.
Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачена можливість договірного списання коштів, яким є списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом (пункт 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
Тобто, договірне списання –це передбачене чинним законодавством доручення клієнта банку списати кошти з його рахунку.
За приписами ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою, що відповідає п. 3.2.4. кредитного договору.
Щодо невідповідності п. 3.3.4 оспорюваного договору приписам ст. 19 Закону України "Про господарські товариства", - пунктом 3.3.4 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов’язаний не здійснювати припинення (реорганізацію, ліквідацію) без попередньої письмової згоди банку. У випадку зміни юридичного статусу, юридичної адреси, фактичного місця знаходження, платіжних реквізитів, складу засновників, керівника та/або головного бухгалтера, зміни основних видів (напрямків) діяльності, тощо, протягом трьох днів повідомити про це банк у письмовій формі.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що сторони є вільними у визначенні умов договору, а встановлення у договорі зобов’язання позивача не вчинять певних дій без згоди, не суперечить вимогам чинного законодавства, то наведені мотиви не можуть бути підставою для визнання даного договору недійсним.
Таким чином позивачем вимоги не доведені, тому господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись статтями 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма "Титан" м. Макіївка на рішення господарського суду Донецької області від28.09.2011року у справі №28/126пд –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011 року у справі №28/126пд –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови підписаний 09.12.11.
Головуючий М.В.Калантай
Суддя К.В.Богатир
Суддя Н.М.Дучал
Надруковано 6 прим.:
1 прим. – у справу;
2 прим. - сторонам;
1 прим. –ГСДО;
2 прим. –ДАГС