донецький апеляційний господарський суд
08.12.2011
Постанова
Іменем України
06.12.2011 р. справа №18/182
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівБойченка К.І., Діброви Г.І.
від позивача:ОСОБА_4 –адвокат
ОСОБА_5 - підприємець
від відповідача:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, с. Курахівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від02.11.2011 року
у справі№18/182 (суддя Овсяннікова О.В.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, с. Курахівка Донецької області
до відповідача
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Новогродівка Донецької області
пророзірвання договору №181 від 11.06.2010р. та стягнення збитків в розмірі 39 152,42грн., витрат на послуги адвокату в розмірі 8000грн.
ВСТАНОВИВ:
У 2011 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, с. Курахівка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Новогродівка Донецької області про розірвання договору №181 від 11.06.2010р. та стягнення збитків в розмірі 39 152,42грн., витрат на послуги адвокату в розмірі 8000грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.11.2011р. у задоволенні позовних вимог було Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, с. Курахівка Донецької області було відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що позивач не довів порушення відповідачем умов договору, а тому і правові підстави для розірвання договору та стягнення збитків відсутні.
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, с. Курахівка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права, неповним з»ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 02.11.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції порушені вимоги ст. ст. 651, 653, 849 Цивільного кодексу України.
Позивач в судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Новогродівка Донецької області до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 25.11.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, ухвалою від 21.11.2011р. явка сторін не була визнана обов»язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду за мотивами, викладеними апеляційною інстанцією, відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2010р. між сторонами був підписаний договір на виконання ремонтно-будівельних робіт та закупівлю матеріалів №181 ( далі по тексту –договір), відповідно до п.2 якого замовник доручає виконавцю здійснити закупівлю та зборку павильйону розмірами 3*4 кв.м та встановлення за адресою: п. Курахівка, Селидівський район.
Згідно п. 4 договору, розрахунки між виконавцеи та замвоником можуть здійснюватися за готівковий та безготівковий рахунок шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей і зауважень.
Між сторонами також підписаний акт узгодження закупівлі матеріалів до договору, в якому узгоджено закіпівлю матеріалів на суму 14 932,10грн.
Позивачем здійснено оплату суми в розмірі 27581грн. на будівництво павильйону відповідно до квитанції №106141142 від 01.11.2010р., платіжного доручення №1 від 26.10.2010р. та договору.
На думку позивача, відповідачем зобов»язання з виконання робіт по будівництву павильйону та надання фінансової звітності по використанню коштів не виконані, тому позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 12.05.2011р., яка залишена останнім без задоволення. В зв»язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору №181 від 11.06.2010р. та стягнення збитків в розмірі 39 152,42грн.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ( ст. 837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1-3 ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. 2. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. 3. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Частинами 1-3 ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Водночас, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем дійсно не надано належних та допустимих доказів виконання згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, підрядних робіт з будівництва та встановлення павильйону за адресою: п. Курахівка, Селидівський район, Донецька область, а також відсутні докази здійснення закупівлі будь-яких будівельних матеріалів.
У відповідності до ч. 2-3 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Проаналізувавши умови договору, судова колегія дійшла висновку, що даний договір не містить всіх істотних умов, а саме: порядку та строків виконання робіт, ціну та порядку оплати виконаних робіт, строку дії договору.
Отже, сторонами не були узгоджені всі істотні умови договору відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, тому судова колегія вважає, що договір №181 від 11.06.2010р. є неукладеним та таким, що не породжує ніяких правових наслідків. При цьому, підписання акту, в якому узгоджувався перелік матеріалів на закупівлю не є кошторисом на виконання робіт у розумінні ст. 844 Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору та стягнення збитків в розміві 39 152,42грн., які складаються із суми передплати, суми орендної плати приміщення, суми, які сплачені за оформлення дозвільної документації на розташування павильйону, суми на поштове відправлення претензії.
Враховуючи, що договір №181 від 11.06.2010р. є неукладеним та таким, що не породжує ніяких правових наслідків, а тому і його розірвання відповідно до ст. ст. 651, 652, 653 Цивільного кодексу України не вимагається, в зв»язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимог про розірвання договору №181 від 11.06.2010р.
Щодо стягнення збитків в розмірі 39 152,42грн., то приймаючи до уваги відсутність між сторонами договору, стягнення даної суми згідно вимог ст.ст. 849, 853, 854 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки дані норми закону застосовуються при наявності укладеного між сторонами договору. В даному випадку, перерахована відповідачу сума в розмірі 27 581грн. є такою, що отримана ним без достатніх правових підстав.
Позивачем ні заяв, ні клопотань відповідно до ч. 4 ст. 22, п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не надано, а суд не може самостійно виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, порушення відповідачем будь-яких зобов»язань з виконання робіт у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а тому і заподіяння відповідачем йому збитків саме на суму 39 152,42грн. та причинно-наслідкового зв»язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками, в зв»язку з чим судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 39 152,42грн.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати на послуги адвокату, які всключені до складу судових витрат також не підлягають стягненню з відповідача.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2011 року у справі №18/182 за мотивами, викладеними апеляційною інстанцією, грунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, с. Курахівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2011 року у справі №18/182 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2011 року у справі №18/182 –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді К.І. Бойченко
Г.І. Діброва
Надрук. 5 прим: 1 –у справу; 2 –позивачу; 3 –відповідачу; 4 –ДАГС; 5–ГС Донец. обл.