донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.11.2011 р.           справа №4/266

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача (скаржника):

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

ОСОБА_1 –юрисконсульт (довіреність № 240 від 18.01.2011р.)

Не з’явився

Товариства з обмеженою відповідальністю „Адамс Девелопмент Груп” м. Донецьк

на рішення

господарського суду Донецької області

від 28.09.2011р.

у справі № 4/266 (суддя С.Ю.Гринько)

за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” м. Донецьк

до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю „Адамс Девелопмент Груп” м. Донецьк

простягнення 81469,47грн.

ВСТАНОВИВ:

        У серпні 2011 року комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Адамс Девелопмент Груп” м. Донецьк  про стягнення 81469,47грн., з яких: сума заборгованості за поставлену теплову енергію у період з 05.10.2010р. по 18.04.2011р. за договором на відпуск теплової енергії № 78012 від 25.06.2008р.  в сумі 71814,34грн., 3%річних - 1136,17грн., індекс інфляції - 3521,87грн. та  4997,09грн. –пеня.

       Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2011р. позовні вимоги комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Адамс Девелопмент Груп” м. Донецьк  про стягнення 81469,47грн., з яких: сума заборгованості за поставлену теплову енергію у період з 05.10.2010р. по 18.04.2011р. за договором на відпуск теплової енергії № 78012 від 25.06.2008р.  в сумі 71814,34грн., 3%річних - 1136,17грн., індекс інфляції - 3521,87грн. та  4997,09грн. –пеня, були задоволені у повному обсязі.

        Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2011р. у справі № 4/266,  відповідач - ТОВ „Адамс Девелопмент Груп”,  подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить  рішення суду від 28.09.2011р. у справі № 4/266 скасувати, як таке що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 17.10.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було  порушено апеляційне провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2011р. надав відзив на апеляційну скаргу (вих. № 102/юр від 29.11.2011р.) у якому вимоги апеляційної скарги відповідача просить залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011р. у справі № 4/266 – без змін.

У судовому засіданні представник позивача усно повідомив, що заявлена до стягнення сума по даній справі відповідачем сплачена у повному обсязі.

Проте, вказані твердження позивач жодним чином  документально не підтвердив, а тому колегія суддів дані твердження позивача до уваги не приймає, оскільки не вбачає підтавав для надання їм жодної юридичної оцінки.

        В судове засідання Донецького апеляційного господарського суду 30.11.2011р. представник відповідача не з’явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на зворотному боці ухвали Донецького  апеляційного господарського суду від 17.10.2011р.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причини у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

         Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

        Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги  і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом Донецької області, 25.06.2008р. між ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»(Підприємство) та ТОВ„Адамс Девелопмент Груп”  (Абонент) був укладений договір на відпуск теплової енергії № 78012, згідно умов якого Підприємство зобов’язується поставляти теплову енергію до електронного вузла, вказаного володільцем будинку, а Абонент зобов’язується прийняти та провести оплату за використану теплову енергію (п. 1.1., п. 1.2.).

        Згідно п.1.3 договору теплова енергія, що поставляється за даним договором, використовується абонентом виключно для теплопостачання приміщень, згідно дислокації.             

       Облік відпущеної теплової енергії здійснюється за приборами обліку, встановленими на тепловому вводі абонентом (п.2.2 договору).

        При відсутності приборів обліку або при виході їх зі строю оплата здійснюється згідно затвердженим тарифам (п.2.3 договору).

        Згідно п.5.2.2 при установці прибору обліку теплової енергії на декількох абонентів теплова енергія нараховується пропорційно площ, які займаються.

        Пунктом 2.6 договору встановлені наступні об’єми теплоспоживання абонента: загальна площа 892,00кв.м.

         Початок та закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами та встановлюються на підставі рішень місцевих або інших органів влади (п.2.7 договору).

        Пунктом 2.8 договору встановлена сума оплати за теплопостачання в місяць (грн..): опалення S,кв.м*Тариф=652,2,кв.м*9,03,грн..=5889,37грн. Всього до оплати (в місяць): 7067,24+нарахування за приборами обліку (Гурова,20).

         За умовами п. 3.2., п. 3.4.  договору сторонами встановлений порядок та умови оплати, а саме: поставка теплової енергії здійснюється абоненту при умові 100% передплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно встановленим тарифам. Оплата здійснена абонентом, буде зарахована, як попередня оплата, за умови відсутності заборгованості за даним договором.

        Пунктом 3.5. договору встановлені тарифи, які на момент підписання договору складають: а) за 1кв.м площі, що опалюється 10,84грн. в місяць з ПДВ (в опалювальний період); б) за 1куб.м гарячої води –21,55грн. в місяць з ПДВ; в) за 1Гкал відпущеної теплової енергії –372,98грн. в місяць з ПДВ.

        В залежності від цін на енергоносії, встановлені Кабінетом міністрів України, іншими органами влади або постачальниками енергоносіїв, тариф може змінюватись в більшу або меншу сторону без узгодження з абонентом.

З 01.03.2009р. рішенням Донецької міської ради № 28/4 від 20.02.2009р. тариф затверджений на опалення для усіх споживачів (крім населення) –у розмірі  14,36грн. за 1 кв.м. без ПДВ, при  наявності приладів обліку споживання теплової енергії -  у розмірі 494,2грн. за 1 Гкал без ПДВ.

         На виконання умов договору, позивач, у період з 05.10.2010р. по 18.04.2011р. надавав  послуги з поставки теплової енергії відповідачу.

         Факт надання послуг з теплопостачання підтверджується наявними  в матеріалах справи, підписаними  без заперечень та зауважень з боку відповідача, актам на подачу теплопостачання від 05.10.2010р. та відключення опалення від 18.04.2011р.

         Матеріали справи свідчать, що позивачем відповідачу були виставлені рахунки: №78012 від 30.10.2010р. на суму 10424,80грн., №78012 від 30.11.2010р. на суму 11977,64грн., №78012 від 17.12.2010р. на суму 12997,24грн., №78012 від 31.01.2011р. на суму 13111,14грн., № 78012 від 17.02.2011р. на суму 8743,81грн., №78012 від 21.03.2011р. на суму 8702,41грн., №78012 від 26.04.2011р. на суму 5857,30грн, всього на загальну суму 71814,34грн.

           Рахунки були виставлені відповідачу з урахуванням рішення Донецької міської ради №28/4 від 20.02.2009р. та наказу ККП ДМР „Донецькміськтепломережа” м. Донецьк №138 від 01.03.2011р. „Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання”, якими встановлені тарифи на послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

        Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

         До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

        Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

        В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов’язання за договором по оплаті вартості теплової енергії не виконав, внаслідок чого за відповідачем  виникла заборгованість  у сумі 71 814,34грн.

         Відтак, наявність за відповідачем суми  боргу у розмірі 71 814,34грн. кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України,               

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

         Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

  Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

  У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

   Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування.

Зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання  мало бути виконано.

Пунктами  4.1.,  4.4. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань по даному договору сторони несуть відповідальність, згідно діючому законодавству, зокрема, пеня в сумі 0,75% за кожен день прострочення від суми боргу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, нараховується Підприємством на протязі 1 року, з моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

           Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 4.4. договору  нарахував  пеню в розмірі 4997,09грн.

           Розрахунок пені здійснено позивачем  з дотриманням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та граничного терміну нарахування передбаченого  ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, щодо задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.

  Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

          З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач  нарахував відповідачу  3% річних за період з 11.11.2010 по 10.08.2011 у розмірі 1 136грн.17коп. та індекс інфляції за період листопад 2010р. червень 2011р.  у сумі 3 521грн.87коп.

 Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено, розрахунок є вірним, а тому вимоги  в цій частині також підлягають задоволенню.

          Доводи апеляційної скарги відповідача судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи (ухвала від 06.09.2011р. та ухвала від 20.09.2011р.), втім, відповідачем  вмотивованого відзиву на позовну заяву надано не було.

         Заява відповідача про відкладення  та продовження розгляду справи не містить відомостей щодо наявності будь –якого виняткового випадку  для продовження строку розгляду справи, а тому не є підставою для продовження строків розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

         Обставини для відкладення розгляду справи передбачені ст. 77 ГПК, якою зокрема встановлено, що господарський суд відкладає розгляд справи у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні.

         Втім, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач не зазначив, які саме докази, що впливають на розмір заборгованості ним будуть додані.

         До того ж, до апеляційної скарги позивачем також не надано жодного додаткового  доказу, як і  не заявлено жодного клопотання про їх витребування.

         Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

         Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, тому господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 71814,34грн., 3% річних  в сумі 1136,17грн., індекс інфляції в сумі  3521,87грн. та пені в сумі  4997,09грн.

         Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011р. у справі № 4/266 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

         Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись статями  43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

         Апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю „Адамс Девелопмент Груп” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011р. у справі № 4/266 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011р. у справі № 4/266 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          І.А.Бойко

Судді                                                                                                        І.В.Зубченко

                                                                                                                 Н.О.Мартюхіна

                                                                                                                                                                  Надруковано: 4 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- у справу

          1 -ДАГС