донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.11.2011 р. справа №19/90-63
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Кододова О.В.
СуддівАзарової З.П.
Гези Т.Д.
при секретарі: Коломієць С.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача - не з»явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФілії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»у м. Маріуполі
на ухвалу господарського судуДонецької області
від31.10.2011року
у справі№19/90-63 (суддя Демідова П.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ
до
проТовариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс», м. Маріуполь
стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.02.2007року №77507К2, кредитним договором від 13.08.2007року №77507К8 та за кредитним договором від 24.07.2008року №77508К5 в загальній сумі, з урахуванням гривневого еквіваленту валютної заборгованості, 146200392,71грн., в тому числі за кредитним договором від 23.02.2007року №77507К2 в сумі 53639896,32грн., за кредитним договором від 13.08.2007року №77507К8 в сумі 71285039,84грн., за кредитним договором від 24.07.2008року №77508К5 в сумі 21275456,55грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс», м. Маріуполь про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.02.2007року №77507К2, кредитним договором від 13.08.2007року №77507К8 та за кредитним договором від 24.07.2008року №77508К5 в загальній сумі, з урахуванням гривневого еквіваленту валютної заборгованості, 146200392,71грн., в тому числі за кредитним договором від 23.02.2007року №77507К2 в сумі 53639896,32грн., за кредитним договором від 13.08.2007року №77507К8 в сумі 71285039,84грн., за кредитним договором від 24.07.2008року №77508К5 в сумі 21275456,55грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.10.2011року по справі №19/90-63 повернуто позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс», м. Маріуполь про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.02.2007року №77507К2, кредитним договором від 13.08.2007року №77507К8 та за кредитним договором від 24.07.2008року №77508К5 в загальній сумі, з урахуванням гривневого еквіваленту валютної заборгованості, 146200392,71грн., в тому числі за кредитним договором від 23.02.2007року №77507К2 в сумі 53639896,32грн., за кредитним договором від 13.08.2007року №77507К8 в сумі 71285039,84грн., за кредитним договором від 24.07.2008року №77508К5 в сумі 21275456,55грн., без розгляду.
Дана ухвала мотивована тим, що заявлена до стягнення загальна сума грошових коштів в розмірі 146200392,71грн. складається як з кредитної заборгованості, так і штрафних санкцій за невиконання умов кредитних договорів , отже докази, якими позивач має доводити обґрунтованість заявлених вимог, з урахуванням ст.34 ГПК України, не носять спільного характеру.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Донецької області від 31.10.2011р. у справі №19/90-63 Філією ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»у м. Маріуполі подано до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу та матеріали справи № 19/90-63 передати на розгляд до господарського суду Донецької області.
В обґрунтування апеляційної скарги Філія ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»у м. Маріуполі вказує на те, що підставою виникнення вимог позивача до ТОВ «Марвей Марін Сервіс»є саме договір поруки від 24.12.2008року №77508Р4, а не кредитні договори, укладені між АТ «Укрексімбанк»та ТОВ «Марвей», як помилково вважає суд.
Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
28 жовтня 2011року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ звернулось з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс», м. Маріуполь про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.02.2007року №77507К2, кредитним договором від 13.08.2007року №77507К8 та за кредитним договором від 24.07.2008року №77508К5 в загальній сумі, з урахуванням гривневого еквіваленту валютної заборгованості, 146200392,71грн., в тому числі за кредитним договором від 23.02.2007року №77507К2 в сумі 53639896,32грн., за кредитним договором від 13.08.2007року №77507К8 в сумі 71285039,84грн., за кредитним договором від 24.07.2008року №77508К5 в сумі 21275456,55грн.
Підставою для звернення з позовною заявою, як зазначає позивач, є те, що між позивачем по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марвей»були укладені кредитні договори від 23.02.2007року №77507К2, від 13.08.2007року №77507К8 та від 24.07.2008року №77508К5.
Вимоги Банку до ТОВ «Марвей», що випливають з кредитних договорів забезпечуються порукою ТОВ «Марвей Марін Сервіс»відповідно до договору поруки від 24.12.2008року №77508Р4.
Неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитними договорами та відмова відповідача виконати зобов»язання за договором поруки призвело до виникнення заборгованості. У позові позивач також зазначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, ст.554 ЦК України.
Господарський суд Донецької області помилково повернув позовну заяву на підставі п.5 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстави позову –це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, які необхідні для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій.
Відповідно до ст.58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об`єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Суддя має право об`єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, в одній позовній заяві може бути об»єднано кілька вимог. Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом об»єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права.
Дозволяється об`єднувати вимоги, які пов»язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Вимоги, повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується ці вимоги.
Отже, можна об`єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами. Позивач має право об»єднати в одній позовній заяві не лише вимоги до одного відповідача, а й вимоги до кількох відпвідачів за умови, що ці вимоги пов»язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Тлумачення п.5 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України дає можливість дійти висновку, що не допускається об»єднання в одній позовній заяві кількох вимог до одного чи кількох відповідачів, якщо сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з»ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Позивачем при подачі позову не були порушені вимоги ст.54, ст.58 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать матеріали позовної заяви. Із них вбачається, що підставою виникнення спору є стягнення заборгованості за кредитними договорами від 23.02.2007року №77507К2, від 13.08.2007року №77507К8 та від 24.07.2008року №77508К5 у забезпечення яких укладений договір поруки від 24.12.2008року №77508Р4, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс»(поручитель), відповідно до умов якого поручитель зобов’язується перед кредитором у випадку невиконання позичальником основного зобов’язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов’язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.
Тобто позивач по справі просить стягнути заборгованість з ТОВ «Марвей Марін Сервіс»за договором поруки у забезпечення зобов’язань за кредитними договорами від 23.02.2007року №77507К2, від 13.08.2007року №77507К8 та від 24.07.2008року №77508К5.
Як вбачається з позовних матеріалів вищезазначені кредитні договори були укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марвей», яке не визначався позивачем як відповідач у справі.
Позивач звернувся до суду з вимогою щодо виконання зобов’язань за кредитними договорами від 23.02.2007року №77507К2, від 13.08.2007року №77507К8 та від 24.07.2008року №77508К5 з боку поручителя на підставі договору поруки від 24.12.2008року №77508Р4 .
Відтак предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поруки укладеним у забезпечення виконання кредитних договорів.
Отже, позовні вимоги пов`язані між собою і підставою виникнення і поданими доказами, що цілком відповідає вимогам ст.58 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, господарський судом Донецької області невірно застосовані норми п.5 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до незаконного повернення позовної заяви без розгляду.
Відтак ухвала господарського суду не відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»у м. Маріуполі на ухвалу господарського сулу Донецької області від 31.10.2011р. у справі №19/90-63 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 31.10.2011р. у справі №19/90-63 - скасувати.
Справу №19/90-63 передати на розгляд до господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Кододова О.В.
Судді: Азарова З.П.
Геза Т.Д.
Надруковано 6 екз.: 2-позивачу, 1-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО