донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.11.2011 р. справа №19/96пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Кододова О.В.
суддівАзарова З.П.
Геза Т.Д.
при секретарі Коломієць С.О.
за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_4 (за довіреністю)
від відповідача –ОСОБА_5 (за довіреністю)
від третьої особи –не з»явився
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Путилівський рай», м. Донецьк
на рішення господарського судуДонецької області
від12.10.2011р. (повний текст складений та підписаний 14.10.2011року)
у справі№19/96пд (суддя Демідова П.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Путилівський рай», м. Донецьк
до
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
проПублічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», м. Донецьк
ОСОБА_6
визнання недійсним договору іпотеки №161-І від 25.12.2007року.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Путилівський рай», м. Донецьк звернулося з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», м. Донецьк про визнання недійсним договору іпотеки №161-І від 25.12.2007року.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.09.2011року порушено провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –ОСОБА_6.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.10.2011р. (повний текст складений та підписаний 14.10.2011року) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Путилівський рай», м. Донецьк відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що висловлена в протоколі від 23.12.2010року згода зборів засновників ТОВ «Путилівський рай»на внесення змін до іпотечного договору №161-І від 25.12.2007року підтверджує обізнаність зазначеного органу про укладення оспорюваного правочину та фактично свідчить про схвалення ним цього правочину в порядку, передбаченому ст.241 ЦК України.
Не погодившись з рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «Путилівський рай», м. Донецьк звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2011р. по справі №19/96пд.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що 07.10.2008року загальні збори учасників ТОВ «Путилівський рай»прийняли рішення про продаж об’єкту нерухомості –будівлі сховища літ. 0-1. При цьому у протоколі №4, яким оформлено зазначене рішення відсутнє посилання на спірний договір іпотеки, що є підтвердженням відсутності рішень зборів учасників позивача щодо надання його майна в іпотеку.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вхід.№02-16/19828 від 29.11.2011року) просить апеляційну скаргу ТОВ «Путилівский рай»залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Третя особа –ОСОБА_6 у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Між відкритим акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Капітал” (далі - банк) (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний-комерційний банк «Капітал») та фізичною особою ОСОБА_6 (далі –позичальник) 25 грудня 2007року був укладений договір про відкриття кредитної лінії №161, відповідно до умов п.1.1 якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі 2 050 000,00 дол. США строком з 25.12.2007р. по 24.12.2010р. зі сплатою 12% річних.
Згідно до п.2.1 кредитного договору, в забезпечення виконання позичальником умов даного договору банком прийнятий договір іпотеки №161-І від 25.12.2007р. та договір поруки №161-п від 25.12.2007р.
Відповідно до п.2.2 договору заборгованість позичальника по сплаті відсотків, пені, штрафів, кредиту за даним договором також забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення відповідно до чинного законодавства України.
Додатковою угодою від 30.10.2008року сторони зменшили ліміт кредитної лінії до 1 550 000,00 дол.США; додатковою угодою від 21.12.2010року строк дії кредитного договору пролонгований до 23.12.2010року.
Між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерно-комерційний банк „Капітал” (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Путилівський рай” (далі - іпотекодавець), що виступає майновим поручителем за ОСОБА_6, 25 грудня 2007року був укладений договір іпотеки №161-І (далі –іпотечний договір).
Відповідно до п.1.1 договору іпотеки, основним зобов'язанням за договором є зобов'язання позичальника, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії №161 від 25.12.2007р. та з усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, а також зобов'язання з даного договору, який укладено в забезпечення кредитного договору.
Пунктом 1.1.1 договору іпотеки передбачено, що позичальник за кредитним договором зобов’язаний повернути іпотекодержателю кредит у формі відновлюваної кредитної лінії у сумі 2050000,00 доларів США, наданої на строк з 25 грудня 2007року до 24 грудня 2010року; використати його за цільовим призначенням; сплатити іпотекодержателю відсотки за користування кредитом у розмірі та на умовах, визначених в п.п.1 Кредитного Договору; сплатити іпотекодержателю пеню у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, у разі порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом; сплатити іпотекодержателю штраф за комісію у розмірі та у випадках, передбачених умовами кредитного договору; належним чином виконувати інші кредитні зобов’язання , які регламентуються умовами кредитного договору та усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому. У разі невиконання позичальником умов кредитного договору, іпотекодержатель має право дострокового виконання основного зобов’язання зі сплатою штрафу позичальником у розмірі 10 відсотків від суми кредиту, повідомити про це позичальника за три дні.
Відповідно до п.2.1 предметом іпотеки є нерухоме майно – будівлі загальною площею 7 810,6 кв.м, розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Путилівський гай, 16а. Опис об’єкта: А-1 будівля гаражу загальною площею 125,4 кв.м, Б-1 будівля штабу загальною площею 262,2 кв.м, В-1 будівля сховища загальною площею 1 260,3 кв.м, Г-1 будівля сховища загальною площею 654,1 кв.м, Д-2 будівля казарми загальною площею 837,5 кв.м, Е-1 будівля продскладу загальною площею 1 232 кв.м, З-1 будівля складу загальною площею 407,7 кв.м, К-1 будівля сховища загальною площею 1 234,6 кв.м, Л-1 загальною площею 485,1 кв.м, М-1 будівля акумуляторної загальною площею 106 кв.м, Н-1 будівля складу ГСМ загальною площею 10 кв.м, Ж-1 будівля столярної майстерні загальною площею 56,8 кв.м, О-1 будівля сховища загальною площею 1 138,9 кв.м реєстраційний номер будівлі 12925269.
Пунктом 2.2 іпотечного договору передбачено, що заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін складає 10 140 325,51 грн.
За умовами п.2.3, іпотека здійснена без видачі заставної.
Частинами 4-5 визначено права та обов’язки сторін, що випливають з іпотечного договору.
Згідно до п.10.18 іпотечного договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
В п.10.12 іпотечного договору міститься третейське застереження, яким сторони погодили, що усі спори та суперечки, які виникають з правовідносин, встановлених даним договором, в тому числі щодо його дійсності, укладення, виконання, зміни та припинення договору, тлумачення його умов, визначення наслідків недійсності або порушення договору, стягнення заборгованості, а також збитків сторін, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням договору, підлягають розгляду постійно діючим третейським судом при асоціації „Юристи Донбасу”.
За змістом п.10.20, іпотечний договір відповідає намірам і домовленостям, що засвідчується підписами сторін, які діють у повній відповідності з наданими їм повноваженнями та повним розумінням предмета та змісту договору.
Іпотечний договір №161-І від 25.12.2007року підписано сторонами, скріплено печатками підприємств та посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №5278.
Договором про внесення змін №1 від 24.10.2008р. сторони виклали в новій редакції розділ 2 іпотечного договору, який стосується предмету іпотеки.
24 грудня 2010року сторонами укладений договір про внесення змін до іпотечного договору, в частині визначення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, та заставної вартості предмету іпотеки.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.
Якщо недійсність, правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За умовами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до умов ст. 18 Закону України "Про іпотеку", іпотечний договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
В змісті іпотечного договору, зазначені всі істотні умови, що передбачені чинним законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи спірний договір іпотеки від 25.12.2007року, договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Путилівський рай” підписано директором ОСОБА_6, повноваження останнього як директора підтверджено протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Путилівський рай»від 05 січня 2006року та наказом товариства про призначення ОСОБА_6 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Путилівський рай».
Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Путилівський рай”, затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства від 25.10.2006року (в редакції, в редакції яка діяла на момент укладання спірного договору), позивач є юридичною особою та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України.
Згідно до ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Пунктом 5.16 Статуту передбачено, що керування поточною діяльністю Товариства здійснює виконавчий орган товариства – Директор. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених законодавством та установчими документами, має право без довіреності вчиняти дії від імені товариства (п.п.5.18, 5.22 Статуту).
Відповідно п.5.23.2 Статуту, директор на підставі і відповідно до рішень зборів учасників товариства, цього статуту і чинного законодавства укладає та підписує без довіреності від імені товариства угоди з юридичними або фізичними особами та забезпечує їх виконання, крім передбачених у п.5.5.6 цього Статуту.
Пунктом 5.5.6 Статуту обмежено повноваження директора, що прийняття рішень про укладання угод, ціна за якими перевищує 100 000,00 грн., прийняття рішень про залучення кредитів, займів, надання майна товариства під заставу віднесено до виключної компетенції Зборів учасників.
Таким чином укладання договору іпотеки від 25.12.2007року віднесено до виключної компетенції зборів учасників позивача відповідно до статуту Товариства.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що договір іпотеки був укладений директором ТОВ „Путилівський рай” з перевищенням повноважень, що свідчить про відсутність в нього обсягу цивільної дієздатності, необхідного для вчинення правочину про передання майна товариства у заставу, та є підставою для визнання спірного договору недійсним відповідно до ст.215 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов’язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України ).
Статтею 58 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Компетенція загальних зборів товариства визначена статтями 41 та 59 вказаного закону.
Як вже зазначалося пунктом 5.5.6 Статуту позивача обмежено повноваження директора, що прийняття рішень про укладання угод, ціна за якими перевищує 100 000,00 грн., прийняття рішень про залучення кредитів, займів, надання майна товариства під заставу віднесено до виключної компетенції Зборів учасників
Статтею 62 Закону України «Про господарські товариства» передбачено створення виконавчого органу – дирекції або директора до повноважень якого відноситься вирішення усіх питань діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень.
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Частиною 1 статті 98 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Як свідчить протокол загальних зборів позивача від 23.12.2010 року, вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю (загальні збори учасників), скористався наданим йому вищевказаним нормативним актом правом приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, та прийняв рішення про підписання договору про внесення змін до договору іпотеки №161-І, посвідченого 25.12.2007р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №5278, та наділити директора ТОВ „Путилівський рай” ОСОБА_6 повноваженнями на підписання зазначеної угоди.
Отже, особа, яка від імені позивача, а саме директор ТОВ «Путилівський рай» уклала договір іпотеки, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, як цього вимагає пункт 2 статті 203 Цивільного кодексу України.
Таким чином протокол загальних зборів засновників ТОВ «Путилівський рай» від 23.12.2010року свідчить про обізнаність про укладення спірного договору іпотеки та надання згоди з боку товариства на внесення змін до іпотечного договору №161-І від 25.12.2007року в особі Директора товариства ОСОБА_6
У пункті 10.20 спірного договору, зазначається, що цей договір відповідає намірам та досягнути домовленостям сторін, що засвідчується підписами сторін, які діють у відповідності з наданими їм повноваженнями та повним розумінням предмета та змісту договору. Як вже зазначалося договір був нотаріально посвідчений відповідно ст. 18 Закону України "Про іпотеку".
Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду (ч. 5 ст. 98 Цивільного кодексу України).
Сторонами до матеріалами справи не надано доказів, що протокол загальних зборів засновників ТОВ «Путилівський рай» від 23.12.2010року скасований або визнаний у судовому порядку недійсним.
Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання скаржника у позові та у апеляційній скарзі на незаконність протоколу загальних зборів від 23.12.2010р., оскільки за наявності присутніх учасників ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, він підписаний лише двома останніми учасниками ТОВ „Путилівський рай”, яку в сукупності володіють 40% частки у статутному капіталі товариства, за тих підстав, що предметом справи №19/96пд не є встановлення відповідності протоколу загальних зборів вимогам чинного законодавства. На даний час як вже зазначалося протокол є дійсним, докази його скасування у матеріалах справи відсутні. Питання щодо повноважності загальних зборів повинно розглядатися в межах корпоративного спору.
Також помилковими є твердження апелянта, що ОСОБА_6 вказаний протокол підписаний в якості директора товариства, оскільки законодавством не обмежено права учасника одночасно бути і директором товариства, та оскільки ОСОБА_6 був присутній на загальних зборах, відтак і частка його була зазначена та врахована при прийнятті рішення.
Посилання скаржника у апеляційній скарзі на те, що 07.10.2008року загальні збори учасників ТОВ «Путилівський рай»прийняли рішення про продаж об’єкту нерухомості –будівля сховища літ. 0-1, колегією суддів не приймається, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виконання цього рішення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що недоведеність позивачем належними доказами обставин з якими закон пов'язує недійсність укладеного договору іпотеки.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності перешкод вирішення спору про визнання недійсним договору іпотеки №161-І від 25.12.2007року у порядку господарського судочинства за наступних підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, Закону України „Про судоустрій і статус суддів” судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, до яких віднесені також господарські суди.
Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції. З аналізу положень Закону України „Про третейські суди” випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Рішенням у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) від 10.01.2008 № 1-рп/2008 Конституційний Суд України чітко зазначає, що третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції. Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України
Вірним є висновок місцевого суду, що укладення до виникнення спірних правовідносин третейської угоди у вигляді третейського застереження у договорі або у вигляді окремої письмової угоди зумовлює виникнення у зацікавленої сторони права на звернення до третейського суду у випадку виникнення спору. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що посилання позивача на невідповідність спірного договору чинному законодавству, спростовуються матеріалами справи, тому вимоги викладені у апеляційній скарзі є такими, що не підлягають задоволенню. Відтак рішення суду першої інстанції є законним та ґрунтується на чинному законодавстві.
Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Путилівський рай»на рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2011р. (повний текст складений та підписаний 14.10.2011року) по справі №19/96пд – залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2011р. (повний текст складений та підписаний 14.10.2011року) по справі №19/96пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Кододова О.В.
Судді: Азарова З.П.
Геза Т.Д.
Надруковано 6 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу, 1- третій особі, 1- у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО .