донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.12.2011 р. справа №4/290
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойко І.А.
Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача (скаржника):
розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.
ОСОБА_1 –представник (довіреність № 03-60 від 30.12.2010р.), ОСОБА_2 –представник (довіреність № 03-61 від 30.12.2010р.)
ОСОБА_3 –представник (довіреність б/н від 19.10.2011р.)
Комунального підприємства «Велікан»м. Горлівка Донецької області
на рішення
господарського суду Донецької області
від 14.09.2011р.
у справі № 4/290 (суддя С.Ю.Гринько)
за позовом Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Горлівка Донецької області
до відповідача
Комунального підприємства „Велікан” м. Горлівка Донецької області
простягнення 24 342,91грн.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2011 року комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП „Компанія „Вода Донбасу” м. Горлівка Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до комунального підприємства „Велікан” м. Горлівка Донецької області про стягнення 24342,91грн. різниці між обсягами загальнобудинкових водомірів та сумарними обсягами індивідуальних квартирних водомірів та нормативних потреб за травень, червень 2010р. відповідно до п. 3.7 договору на забезпечення житлового фонду питної води та приймання стоків №247/1 від 01.01.2010р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2011р. позовні вимоги комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП „Компанія „Вода Донбасу” м. Горлівка Донецької області до комунального підприємства „Велікан” м. Горлівка Донецької області про стягнення 24342,91грн. різниці між обсягами загальнобудинкових водомірів та сумарними обсягами індивідуальних квартирних водомірів та нормативних потреб за травень, червень 2010р. відповідно до п. 3.7 договору на забезпечення житлового фонду питної води та приймання стоків №247/1 від 01.01.2010р., були задоволені у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2011р. у справі № 4/290, відповідач - КП „Велікан”, подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 14.09.2011р. у справі № 4/290 скасувати, як таке що прийняте з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 19.10.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було відновлено строк на апеляційне оскарження та порушено апеляційне провадження.
Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив, рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2011р. у справі № 4/290 просить залишити без змін.
Відповідач вимоги апеляційної скарги підтримав, надав доручення до матеріалів справи лист (вих. № 141 від 01.11.2011р.) та потову квитанцію № 2843 від 01.11.2011р.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом Донецької області, 01.01.2010р. між Горлівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП „Компанія „Вода Донбасу” (Постачальник) та КП „Велікан” (Виконавець) було підписано договір на забезпечення житлового фонду питної води та приймання стоків № 247/1 з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей від 10.02.2010р., за умовами якого Постачальник забезпечує подачу питної води в житловий фонд Виконавця для потреб населення цілодобово або згідно графіку, затвердженого місцевими органами виконавчої влади та приймає в комунальну каналізацію стічні води у відповідності з кількістю поданої води (п. 1.1. договору).
За приписами п. 1.3. договору Виконавець забезпечує розподіл питної води, яка подається постачальником в середині будинку, виконуючи при цьому технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж та обладнання у відповідності з „Правилами технічної експлуатації житлових будинків та споруд”.
Пункт 1.4. договору визначає, що сторони даного договору наділені правами та виконують обов’язки, передбачені даним договором , ЗУ«Про питну воду та питне водопостачання», ЗУ «Про житлово –комунальні послуги», «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства по питанням житлово –комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної води та водовідведення», затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р., а також іншими нормативно –правовими актами України.
Так, згідно п. 11 Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної води та водовідведення», затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р. встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.
Згідно п. 3.7 договору (в редакції узгодженої сторонами в протоколі регулювання розбіжностей від 10.02.2010р.) в разі встановлення будинкових приладів обліку води в багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними приладами обліку, споживач, який не має квартирних приладів обліку, сплачує послуги згідно показників загальнобудинкових приладів обліку, при цьому враховуються витрати води (ИТНИПВ) виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, які є власниками або орендарями приміщень в цьому будинку, та сумарних витрат води за показниками всіх квартирних приладів обліку. Різниця фактично розподіляється між мешканцями, які не мають квартирних приладів обліку. В разі, якщо відносно виконавця не затверджені ИТНИПВ –мешканці, які не мають квартирних приладів обліку, сплачують за послуги водопостачання та водовідведення не більше встановлених нормативів (норм) споживання. Різниця, яка виникла між показниками загальнобудинкового приладу обліку та розподіленим відповідно до цього пункту договору обсягів води, сплачується виконавцем до 10 числа місяця наступного за поточним виробнику. Дана різниця не стягується, в разі розрахунку ИТНИПВ виконавцем та надання його на затвердження Горлівській міській раді за умови письмової відмови органу місцевої влади у такому затвердженні, та надання письмової відмови постачальнику.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов п. 3.7 договору позивачем відповідачу направлені для оплати акти-рахунки №247/1 на суму 11392,91грн., №247/1 на суму 12950,00грн., всього на загальну суму 24342,91грн.
Вищенаведені акти –рахунки були рекомендованими листами направлені на адресу відповідача та отриманні останнім, про що свідчать наявні в матеріалах справи супровідні листи, поштові квитанції та поштові повідомлення (а.с. 23-24).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.
В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов’язання за договором по оплаті різниці між обсягами загальнобудинкових водомірів та сумарними обсягами індивідуальних квартирних водомірів та нормативних потреб за травень, червень 2010р. не виконав, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість у сумі 24 342,91грн.
Відтак, наявність за відповідачем суми боргу у розмірі 24 342,91грн. кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України,
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Доводи апеляційної скарги відповідача судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують та є неспроможними.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, тому господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача стягнення 24 342,91грн. –різниці між обсягами загальнобудинкових водомірів та сумарними обсягами індивідуальних квартирних водомірів та нормативних потреб за травень, червень 2010р. відповідно до п. 3.7 договору на забезпечення житлового фонду питної води та приймання стоків №247/1 від 01.01.2010р.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2011р. у справі № 4/290 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Велікан» м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2011р. у справі № 4/290 –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2011р. у справі № 4/290– залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.А.Бойко
Судді І.В.Зубченко
Н.О.Мартюхіна
Надруковано: 4 прим.
1- позивачу
1- відповідачу
1- у справу
1 -ДАГС