ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 рокуСправа №160/1014/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 047250023780 від 23.12.2024 року Головного управління Пенсійного фонду в Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Львівській області вчинити певні дії, а саме: зарахувати до пенсії за віком на пільгових умовах роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 затверджених Кабінетом Міністрів України, період з 03.08.1992 по 17.03.2020 року, з можливістю отримання пенсії з 18.12.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в період з 03.08.1992 по 17.03.2020 роки, на різних посадах в Нікопольському районному вузлі Електрозв`язку РВЕЗ Нікопольрайтелеком «Дніпротелеком» та Дніпропетровській філії Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ», які підпадають до списку №2 відповідних постанов Кабінету Міністрів України. 18.12.2024 року позивач звернулася з заявою про призначення/перерахунком пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено у призначенні пенсії, оскільки пільговий стаж особи не підтверджений, відсутня довідка, яка підтверджує пільговий характер робіт. Однак, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1992 року, в період з 03.08.1992 по 17.03.2020 роки, ОСОБА_1 працювала на посадах електромеханіком лінійних споруд електрозв`язку та абонентських пристроїв, що в свою чергу підпадає до списку №2 відповідних постанов Кабінету Міністрів України на зазначений період. Вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка від 18.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та пакетом документів. На підставі вказаної постанови, за принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії № 047250023780 від 23.12.2024 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (18.12.2024) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла 54 роки 09 місяців 27 днів. Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.12.2024, страховий стаж позивачки становив 34 роки 11 місяців 13 днів, пільговий стаж роботи не підтверджено. Згідно рішення про відмову від 23.12.2024 пільговий стаж не підтверджений, оскільки відсутня довідка, яка підтверджує пільговий характер робіт. За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди роботи. Станом на дату звернення (18.12.2024) право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивачки відсутнє. Позивачка просить зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 03.08.1992 по 17.03.2020, однак згідно трудової книжки позивачка працювала старшим електромеханіком електрозв`язку. Згідно Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах посада «електромеханік зв`язку» відсутня. Також позивачкою для призначення пенсії була долучена відповідь Акціонерного товариства «Укртелеком» Дніпропетровської філії в якій зазначено, що професія, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах «електромеханік зв`язку» відсутня (копія відповіді додається). Згідно “Індивідуальних відомостей про застраховану особу” Форми ОК-5 ОСОБА_1 , також відсутній «спеціальний стаж». Отже, вказаний періоди не підтверджений пільговими довідками та результатами атестації робочого місця, а трудова книжка не містить необхідної інформації, яка підтверджує пільговий характер роботи. Однак дані періоди зараховані до загального стажу. Відповідно до поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058 у позивачки відсутнє.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

18.12.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням ПФУ у Львівській області та прийнято рішення від 23.12.2024 року №047250023780 про відмову у призначенні пенсії.

Так, в рішенні від 23.12.2024 року №047250023780 зазначено зокрема наступне.

Вік заявниці 54 роки 09 місяців 27 днів.

Страховий стаж становить 34 роки 11 місяців 13 днів.

Пільговий стаж не підтверджено, оскільки відсутня довідка, яка підтверджує пільговий характер робіт.

За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.1 та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутнє.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії та незарахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідна редакція статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення викладена на підставі Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII.

До вказаних змін пункт б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення було викладено у такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема статтю 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. (пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р.).

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., зокрема застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Так, згідно частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;.

Проте у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»).

Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).

Згідно статті 150-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (стаття 152 Конституції України).

Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 вказано, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Вказано, що Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

Велика Палата Верховного Суду не вважає можливим надавати оцінку положенням Закону № 1058-IV щодо їх відповідності чи невідповідності Конституції України в межах цієї справи, оскільки, як зазначено вище, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській  області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №047250023780 від 23.12.2024 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 2, у зв`язку із відсутністю пільгового стажу. Пільговий стаж не підтверджений, оскільки відсутня довідка, яка підтверджує пільговий характер робіт.

Щодо незарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 03.08.1992 по 17.03.2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 10.08.1992 року, у спірний період  з 03.08.1992 по 17.03.2020 року працювала:

- 03.08.1992 - прийнята старшим електромеханіком автоматичної телефонної станції №2 (наказ 760к від 31.07.1992);

- 11.03.1993 - звільнено по переведенню (наказ 97к від 11.03.1996);

- 12.03.1996 - прийнято по переведенню старшим електромеханіком автоматичної телефонної станції №2 (наказ 20к від 12.03.1996);

- 01.07.1998 - призначено в цех технічної експлуатації №35 дільниці технічної експлуатації станційних споруд АТС-2 електромеханіком електрозв`язку старшим" (наказ 2/6к від 01.07.1998);

- 01.10.1999 - переведено на посаду старшого електромеханіка електрозв`язку в цех електрозв`язку №18 в дільницю технічної експлуатації станційних споруд (наказ 431 від 01.10.1999);

- 01.09.2001 - переведено в цех електрозв`язку №18 (м.Нікополь) електромеханіком електрозв`язку 1 категорії АТС-2 (наказ 345 від 31.08.2001);

- 01.10.2007 - переведено на посаду електромеханіка електрозв`язку 1 категорії АТС-2 цеху технічної експлуатації станційних споруд (наказ 368 від 01.10.2007);

- 15.07.2009 - переведено інженером електрозв`язку ІІ категорії АТС-2 цеху технічної експлуатації станційних споруд (наказ 390 від 15.07.2009);

- 03.11.2014 - переведено електромеханіком станційного устаткування електрозв`язку 1 категорії станційної дільниці №1 (м.Нікополь) комбінованого центру телекомунікацій №526 (м.Нікополь) Технічного департаменту (наказ 3023/вк від 03.11.2014);

- 10.10.2017 - переведено електромеханіком станційного устаткування електрозв`язку першої категорії станційної дільниці №1 м.Нікополь  комбінованого центру телекомунікацій №526 (м.Нікополь) Технічного департаменту (наказ 872/вк від 10.10.2017);

- 02.12.2019 - переведено на посаду електромеханіка електрозв`язку до дільниці транспортної мережі №143/5 м.Нікополь Цеху транспортної мережі 31 Регіонального центру транспортної мережі технічного департаменту (наказ 2295/вк від 02.12.2019);

- 17.03.2020 - звільненого за угодою сторін (наказ 264/вк від 13.03.2020).

Таким чином, з огляду на записи в трудовій книжці, судом встановлено, що у спірний період ОСОБА_1 працювала на посадах "старший електромеханік автоматичної телефонної станції", "електромеханік електрозв`язку старший", "старший електромеханік електрозв`язку", "електромеханік електрозв`язку", "інженер електрозв`язку", "електромеханік станційного устаткування електрозв`язку".

Також судом встановлено, що в трудовій книжці відсутні будь-які відомості щодо проведення атестації робочих місць.

Відповідно до списку №2 виробництв, робіт професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994 року відповідно до класифікації: 2010100а-19827 є електромонтери лінійних споруд телефонного зв`язку і радіофікації, монтери зв`язку по експлуатаційно-технічному обслуговуванню і ремонту лінійно-абонентських споруд радіофікації і внутрішнього зв`язку, електромонтери телефонного зв`язку і сигналізації, електромонтери по радіоустановках, зайняті у кар`єрах, розрізах і на відвалах; 20101006-25410 є електромеханіки; 20101006-22177 є інженери, зайняті в змінах на виробничих дільницях.

Таким чином, професія позивача, згідно записів у трудовій книжці, не віднесена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р. (приклади у додатках 1, 2).

Також пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Як встановлено судом в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні записи щодо пільгового характеру роботи у спірний період з 03.08.1992 по 17.03.2020.

Позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії відповідної уточнюючої довідки, яка передбачена пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637. відповідачу надана не була, в матеріалах даної адміністративної справи також відсутня.

Згідно листа АТ "Укртелеком" Дніпровська філія від 15.11.2024 №23/5814, щодо надання довідки про пільговий стаж роботи за період з 03.08.1992 по 17.03.2020, ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з постановою КМУ від 11.03.1994 №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" в розділі ХХІХ "Зв`язок"  професія "електромеханік електрозв`язку" відсутня. В наказах за результатами атестації робочих місць за умовами праці посада "старший електромеханік електрозв`язку" відсутня.

Щодо долучених до позовної заяви копій документів: графік відпусток на 2009 рік; перелік виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота на яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, її тривалість; перелік професій і посад працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, які мають право на безкоштовне одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, норми їх видачі; журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці січень 2004р.; журнал обліку та огляду такелажних засобів, механізмів та пристосувань; інструкція з охорони праці №Р.01.0429-99; інструкція з охорони праці №Р.01.0849-99; інструкція з охорони праці №Р.01.1850-99; перелік професій робітників які повинні проходити спеціальне навчання та повірку знань з питань охорони праці періодично один раз на рік в процесі їх трудової діяльності 2008р.; посадова інструкція Зібрової І.Ю. від 12.01.2010;  посадова інструкція Зібрової І.Ю. від 01.04.2009, то зазначені документи на підтверджують пільговий характер роботи позивача у спірний період, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

З огляду на зазначене, відповідачем правомірно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №2 спірний період роботи з 03.08.1992 по 17.03.2020, а відтак оскаржуване рішення від 23.12.2024 року №047250023780 про відмову у призначенні пенсії у з причини відсутності пільгового стажу (пільговий стаж не підтверджено, оскільки відсутня довідка, яка підтверджує пільговий характер робіт) прийнято відповідачем правомірно, а відтак скасуванню не підлягає.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого ним рішення, а позивачем в свою чергу не доведено його протиправність.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, 79016, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок, 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                     Н.В. Турлакова