Справа № 159/8245/24

Провадження № 2/159/350/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря судових засідань Конашук М.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Горошко В.П.,

представника відповідача Мельник Л.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковеля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2024 року позивач звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України 50 000, 00 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог зазначив, що 18.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д.н.п. Піша) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_1 ) лейтенантом ОСОБА_3 відносно позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 102946, згідно з якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 202 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1275, 00 грн. В постанові зазначено, що 18.08.2024 о 18 год 30 хв на території залізничного вокзалу «Ковель - Пасажирський» в м.Ковель Волинської області було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який порушив прикордонний режим, а саме перебував в межах контрольованого прикордонного району без документів, що посвідчують особу, чим порушив вимоги п.8 Положення про прикордонний режим затвердженого постановою КМУ № 1147 від 27.07.1998. Того ж дня 18.08.2024, іншою службовою особою ДПС України помічником коменданта - начальником групи ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д.н.п. Світязь) лейтенантом ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №247131 за ч.1 ст. 185-10 КУпАП, в якому зазначено, що 18.08.2024 о 18 год 30 хв на території залізничного вокзалу «Ковель - Пасажирський» в м.Ковель Волинської області ОСОБА_1 не виконав законну вимогу щодо припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень ДПСУ стосовно перевірки документів, що посвідчують особу в контрольованому прикордонному районі.

В подальшому, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2024 у справі № 159/5483/24 скасовано постанову № 102946 від 18.08.2024. Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16.09.2024 у справі № 159/5439/24, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.1 ст. 185-10 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В позовній заяві позивач зазначає, що вказані вище судові рішення свідчать про безпідставність проваджень, щодо вчинення ним адміністративних правопорушень та протиправне притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає, що незаконні дії службових осіб ДПС України супроводжувались протиправним обмеженням свободи пересування та місцезнаходження позивача, які гарантовані ст. 33 Конституції України. Обидва провадження вимагали вжиття позивачем активних дій щодо захисту його інтересів та прав в суді, він був вимушений звертатись за правовою допомогою до фахівців, збирати необхідні для захисту в суді документи та відеозаписи тощо, відповідно це змусило його змінити свій звичайний спосіб життя та побуту, нести додаткові фінансові витрати. Отримані в ході розгляду адміністративних справ переживання також вплинули на стан його здоров`я, оскільки він є особою з інвалідністю третьої групи. Причина - інсулінозалежний цукровий діабет. Дана хвороба зумовлює необхідність дотримання ним щоденного графіку прийому необхідних ліків (інсулін чотири рази на день), проте через незаконне адміністративне затримання був порушений звичний графік прийому ліків, що в подальшому стало причиною підвищення рівня цукру в крові позивача. Крім того, у зв`язку з скеруванням постанови для примусового виконання, в результаті чого було заблоковано рахунки позивача, нараховано виконавчий збір, та витрати виконавчого провадження, в позивача виникла додаткова емоційна напруга та тривога, адже значна частина його щомісячного доходу йде на придбання необхідних ліків.

Позивач вважає, що через вищенаведені протиправні дії та рішення службових осіб ДПС України, обмеження та зміни в способі життя, він переніс негативні емоції та переживання, що потягло за собою сильні душевні страждання, внаслідок чого і погіршення загального стану його здоров`я.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

30.12.2024 до суду надійшов відзив представниці відповідача Мельник Л.Є. на позовну заяву. У відзиві остання просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди не підтверджено жодними доказами, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою посадових осіб та шкодою, що настала. Крім того, зазначила, що розмір відшкодування шкоди має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинен призводити до збагачення позивача за рахунок держави.

01.01.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_4 на позовну заяву. У відзиві останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що Адміністрація Держприкордонслужби є неналежним відповідачем у цій справі. Вважає, що позивачем не наведено конкретних проявів пережитих ним хвилювань, а тому розмір шкоди є необґрунтованим та неправомірним.

10.01.2025 до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначив, що Адміністрація Держприкордонслужби є належним відповідачем у цій справі, а вказані у позовній заяві судові рішення свідчать про те, що внаслідок протиправних дій службових осіб ДПС України на нього складено прокол та постанову про адміністративне правопорушення. Позивач вважає, що вищенаведені протиправні дії та рішення службових осіб ДПС зумовили  обмеження  та  зміни  в  способі  його  життя,  стали   наслідком перенесення  ним негативних емоцій та переживань, що потягло за собою сильні душевні страждання, внаслідок чого і погіршення загального стану здоров`я. Зазначив, що мотиви та доводи наведені ним у позовній заяві, у відповідності з положеннями ст. 23 ЦК України дають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав позивач та протиправних дій щодо нього.

15.01.2025 підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці.

05.02.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про заміну неналежного відповідача.

07.02.2025 підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Горошко В.П. позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представниця відповідача Мельник Л.Є. позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та врахувавши, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 16 ЦК України та ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Положеннями ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Водночас, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

В судовому засіданні встановлено, що 18.08.2024 відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д.н.п. Піща) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_1 ) лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №247129 за ч. 1 ст. 202 КупАП. Відповідно до даного протоколу ОСОБА_1 порушив прикордонний режим, а саме перебував в межах контрольованого прикордонного району без документів, що посвідчують особу.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д.н.п. Піща) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_1 ) лейтенанта ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення № 102946 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАп з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 1275, 00 гривень.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2024 постанову про накладення адміністративного стягнення № 102946 скасовано, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП - закрито.

18.08.2024 відносно ОСОБА_1 помічником коменданта - начальником групи ІНФОРМАЦІЯ_3 ) лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №247131 за ч. 1 ст. 185-10 КупАП. Відповідно до даного протоколу ОСОБА_1 здійснив непокору законній вимозі військовослужбовців ДПСУ під час виконання ними службових обов`язків.

Крім того, 18.08.2024 начальником 3-го відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонної застави ( з м.д.н.п. Піща )лейтенантом ОСОБА_5 , відносно ОСОБА_1 було складено протокол адміністративного затримання з метою установлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16.09.2024 провадження по справі про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 185-10 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

11.09.2024 головним державним виконавцем Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Маточкіною І.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76014054 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 2550, 00 гривень.

Крім того, в даному виконавчому провадженні 11.09.2024 винесено постанови: про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Як вбачається з доводів позовної заяви, протиправні дії та рішення службових осіб ДПС зумовили  обмеження  та  зміни   в  способі  життя позивача,  стали   наслідком перенесення  ним негативних емоцій та переживань, що потягло за собою сильні душевні страждання, внаслідок чого і погіршення загального стану здоров`я, таким чином йому завдано моральну шкоду, яку останній оцінює у розмірі 50 000,00 грн.

За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 вказаного Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Разом з тим, дана норма закону не вказує на те, що закриття справи про адміністративне правопорушення створює безумовну підставу для стягнення моральної шкоди, чи право на відшкодування такої, за цих обставин, є абсолютним.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки і завдавала шкоди, отже доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Суд звертає увагу, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З висновків ВС, викладених у постанові від 25.05.2022 №487/6970/20, завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що звертаючись до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади (посадової особи), позивач зобов`язаний довести наявність шкоди, спричиненої стражданнями чи приниженнями, та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, яких саме втрат немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав,та яке саме їх матеріальне вираження. Недоведеність позивачем зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження порушення особистих немайнових чи процесуальних прав позивача, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. Тобто матеріали справи не містять доказів достатніх для доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого можна було б встановити наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди.

Так, позивачем, не тільки не доведено, але й не наведено, у чому полягали душевні переживання та страждання, тим самим не розкрито змісту емоцій, що позбавляє суд можливості визнати такі стражданнями чи приниженнями.

Одночасно, на доведення обставин погіршення стану здоров`я, позивачем додано копії результатів імунологічних досліджень про підвищення рівня цукру в крові, проте суд звертає увагу на те, що ці дослідження датовані 2023 та 2024 роками, тобто до складення протоколу та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, в позовній заяві позивач вказує та на підтвердження надає копії відповідних документів, що він є інвалідом третьої групи, діагноз: інсулінозалежний цукровий діабет, а тому підвищення рівня цукру в крові позивача могли бути спричинені саме через його хворобу, а не через дії військовослужбовців ДПС України.

Щодо порушення звичайного ритму життя та його зміни у зв`язку із необхідністю захисту своїх прав та інтересів в суді, звернення за правовою допомогою, збору необхідних доказів, що потягли додаткові фінансові витрати, то суд звертає увагу, що позивачем не долучено документів, що свідчили б про вжиті заходи із пошуку захисника чи понесення матеріальних витрат з даного приводу.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сам по собі факт складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення та факт наявності рішення суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, сам по собі факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності з подальшим скасуванням постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, не свідчить про безумовну підставу для відшкодування моральної шкоди.

Так, належними та допустимими доказами позивач не довів, що йому було спричинено моральну шкоду, що знаходяться у прямому причинному зв`язку із вчиненням відповідачем неправомірних дій, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди – відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: Горблюк Роман Васильович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1008 від 16.03.2018, адреса: вул. Незалежності 129 м. Ковель Волинська область.

Відповідач: адміністрація Державної прикордонної служби України, місцезнаходження: вул. Володимирська, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034039.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження  , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.04.2025.

Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ