Справа №127/35610/21

Провадження №1-кп/127/1181/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року                                        м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

колегіально у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 31.08.2021 за № 22021020000000065, за обвинуваченням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 332-1 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 332-1 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , зазначивши, що ризики передбачені ст. 177 КПК України не відпали, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 обраний правильно, підстав для його зміни, скасування немає, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків та вчиняти нові злочини, а отже підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому не має, а обраний запобіжний захід є обґрунтованим

У судовому засіданні захисник – адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечувала, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, в обвинуваченого є родина, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків. немає наміру переховуватися від суду, впливати на свідків.

Обвинувачений ОСОБА_5 при вирішенні клопотання прокурора покладався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2021 до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який вподальшому був продовжений.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2021 продовжено строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В подальшому строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою неодноразово продовжувався судом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується, серед іншого, у вчиненні особливо тяжких злочинів, офіційно не працює, зареєстрований та проживаючий, до затримання, на території Луганської області, у нього відсутні постійне місце проживання в м. Вінниці та Вінницькій області, соціально стримуючі фактори та міцні соціальні зв`язки, що свідчить про те, що перебуваючи на волі, усвідомлюючи можливе покарання за вчинене, ОСОБА_5 може не з`являтися на виклики суду, продовжити вчинення інкримінованих злочинів або вчинити інше кримінальне правопорушення та в подальшому уникати відповідальності. Вказане доводить існування ризиків у кримінальному провадженні, визначених ст. 177 КПК України.

Що стосується ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 332-1 Кримінального кодексу України, обставини кримінальних правопорушень, а саме те, що ОСОБА_5 інкримінуються вчинення злочинів проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, відсутність у обвинуваченого постійного місця проживання на території України та постійного джерела доходу, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.

В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.

Що стосується ризику незаконно впливати на свідків, суд, оцінюючи наявність такого ризику, враховує, що свідки на даний час судом не допитані, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до дослідження показань свідків безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив.

Відносно ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не мав постійного джерела доходу, вважає такі ризики доведеними.

Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Також суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

При цьому, позицію сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду.

Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід слід відмовити.

Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважає за недоцільне при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначати розмір застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 194 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 09.04.2025 до 07.06.2025 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3