донецький апеляційний господарський суд

25.11.2011

Постанова

Іменем України

22.11.2011 р.           справа №35/106

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів :

Головуючого:Калантай М.В.

суддівБогатиря К.В.

Дучал Н.М.

за участю  представників сторін :

від позивача :не з’явився

від відповідача:ОСОБА_1. –дов. від 04.01.11.

від ВДВС:не з’явився

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" ДП "Макіїввугілля" м. Макіївка

на ухвалу господарського суду Донецької області

від04.10.2011 року

про розгляд скарги

на дії та бездіяльністьТовариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр гірничих машин"  м. Донецьк

Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції                м. Макіївка

у справі№35/106

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр гірничих машин"  м. Донецьк

доДержавного підприємства "Макіїввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" ДП "Макіїввугілля" м. Макіївка

простягнення 61786,92грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.10.2011 року у справі №35/106 (суддя Мальцев М.Ю.) задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр гірничих машин" м. Донецьк на дії та бездіяльність Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції.

Визнано неправомірною бездіяльність Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції щодо виконавчого провадження.

Визнано неправомірними дії Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції по зупиненню зведеного виконавчого провадження.

Зобов’язано Центрально-міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції м. Макіївка провести виконавчі дії та заходи по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області №35/106 від 23.06.2008 року.  

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції відповідач, Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" ДП "Макіїввугілля" м. Макіївка, звернувся з апеляційною скаргою про її скасування, оскільки вважає, що ухвала прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Заявник стверджує про те, що при прийнятті спірної ухвали судом першої інстанції неправильно застосовані приписи Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та Господарського процесуального кодексу України. Відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити, спірну ухвалу господарського суду –скасувати та відмовити у задоволенні скарги позивача повністю.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий центр гірничих машин" м. Донецьк, Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції м. Макіївка наданим їм правом не скористались, відзиву на апеляційну скаргу не надали, представників в судове засідання не направили. Про час та місце судового засідання сторони були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез’явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Крім того, частина 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Зважаючи на нез’явлення в судове засідання представників позивача та виконавчої служби, достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представника відповідача, який прибув в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2008 року у справі               №35/106 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий центр гірничих машин" м. Донецьк до Державного підприємства "Макіїввугілля" м. Макіївка в особі Відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" м. Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 61786,92грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 39780,00 грн. –основного боргу,          18956,39 грн. –суми інфляції, 3% річних –3050,53 грн., 617,87 грн. –витрати по сплаті державного мита, 118,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

На виконання рішення господарського суду Донецької області від 12.06.2008 р. був виданий наказ господарського суду Донецької області від 23.06.2008 р. у справі №35/106.

23.07.2008 року Центрально-Міським ВДВС Макіївського МУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 11.02.2011 року виконавче провадження було зупинене.

Стягувач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий центр гірничих машин"  м. Донецьк, звернувся зі скаргою на дії та бездіяльність виконавчої служби, в якій просив суд  визнати неправомірною бездіяльність Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції щодо виконавчого провадження №18202100; визнати неправомірними дії Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції по зупиненню зведеного виконавчого провадження №8 (яке стосується й виконавчого провадження №18202100 щодо ДП "Макіїввугілля), що розпочато 18.07.2003 року на підставі виданих виконавчих документів 1999-2010рр.; зобов’язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції усунути порушення, які були допущені у виконавчому провадженні №18202100 та вчинити всі необхідні дії, направлені на виконання судового наказу господарського суду Донецької області від 23.06.2008 року №35/106.

Господарський суд Донецької області скаргу позивача задовольнив, пославшись при цьому на неправомірність дій органу виконавчої служби щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу у справі №35/106 від 23.06.2008 року.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції та, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, дійшла висновку, що ухвала господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства  та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005р.      №2711-ІV (із змінами та доповненнями) (далі Закон №2711-ІV) він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Стаття 2 Закону №2711-ІV встановлює сферу його дії, а саме: цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Пунктом 1.3 статті 1 вказаного Закону до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядків коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Одночасно, відповідно до п.1.4 ч.1 ст.1 Закону №2711-ІV заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, відповідно до положень Закону його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб’єктів господарського діяльності, перелік яких визначено п.1.3 ст.1 щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

Із аналізу наведеного припису слід зробити висновок про те, що Законом №2711-ІV впроваджуються механізми погашення заборгованості саме за енергоносії.

При цьому, предметом позовних вимог у справі №35/106 було стягнення заборгованості за поставлену продукцію (насос шахтний).

Згідно п.15 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до п.3.4. ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року.

На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (п.3.7 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу").

За приписами ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно з мотивувальної частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009р., виконання всіма суб’єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Таким чином рішення суду у справі №35/106, яке набрало законної сили, є обов’язковим до виконання та має бути виконане.

За приписом ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено в Комюніке Секретаря Європейського суду з прав людини стосовно рішення у справах "Гавриленко проти України", "Дроботюк проти України", "Лупандін проти України", "Полонець проти України", "Трихліб проти України" від 20 вересня 2005р.: "Спираючись на ч.1 ст.6 Конвенції, заявники скаржились на невиконання упродовж тривалого строку судових рішень, ухвалених на їх користь. Окремі заявники стверджували про порушення ст.13 Конвенції."

Під час розгляду справ, виходячи зі свого прецедентного  права, суд дійшов висновку, що держава, не виконуючи судові рішення протягом 4 років та 4 місяців у справі Гавриленка, 6 років у справі Дроботюка і 3 місяців у справі Лупандіна, 2 років і 10 місяців у справі Полонця, 5 років і 4 місяців у справі Трихліба, істотним чином позбавила ч.1 ст.6 Конвенції корисного значення для них.

Таким чином, в ряді судових рішень проти України вказується на неприпустимість порушення розумних  строків виконання судових рішень і що дані порушення свідчать про виконання Україною своїх зобов’язань як держави-учасниці Конвенції.

Статтею 14 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

З урахуванням викладеного, забезпечення виконання судового рішення впродовж розумного строку є обов’язком України, взятим нею на себе у зв’язку з ратифікацією Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Невиконання цього обов’язку є порушенням, на яке Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу в своїх численних рішеннях, в тому числі у справах проти України.

Тобто, не може бути виправданим невиконання діючим підприємством судових рішень та звільнення його від відповідальності за це, у зв’язку з самим лише фактом включення його державою до певного переліку або інші чинники.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005р. у справі "Терем Лтд Чечеткін та Юліус проти України" суд зробив висновок, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення п.1 ст.6 Конвенції.

Суд нагадав свою прецедентну практику, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України",  якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За таких обставин, у випадку, якщо нормою міжнародного договору визначається обов’язковість виконання судових рішень впродовж розумного строку, тоді як нормою закону України допускається можливість відстрочення цього строку на невизначений термін, суд застосовує норму міжнародного договору відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України".

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення скарги позивача на дії органу державної виконавчої служби.

В свою чергу заявником апеляційної скарги не спростовані факти, викладені в оспорюваній ухвалі суду першої інстанції, оскільки, як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, рішення від 12.06.2008 року у даній справі протягом тривалого часу не виконується.

Беручи до уваги надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги                 діючого законодавства, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не є підставою для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції у даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, тому скасуванню не підлягає.

Керуючись  статтями  99, 101, 102, 103, 105, 106, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" ДП "Макіїввугілля"                      м. Макіївка на ухвалу господарського суду Донецької області від 04.10.2011 року  у справі №35/106 –залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 04.10.2011 року у справі №35/106 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови підписаний 25.11.11.

Головуючий                                                                                                М.В.Калантай

Судді                                                                                                           К.В.Богатир

                                                                                                                    Н.М.Дучал

                                                Надруковано   7 примірників:

                                               1 –у справу;

                                               2–сторонам у справі;

                                               1 –ВДВС;

                                               1- ГСДО;

                                               2 –ДАГС.