ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 квітня 2025 року                                                                   Справа 160/10283/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

09 квітня 2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_2 ) в особі представника Одуда Андрія Андрійовича через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049; ІК в ЄДРПОУ 00034022), з вимогами:

-          визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

-          Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2024 року по 30.11.2024 року у розмірі 254 739,11 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 КАС України, суд вважає, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

Згідно вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю, зокрема, статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

 З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

На момент звернення позивача до суду через підсистему "Електронний суд", а саме 09.04.2025 із цією позовною заявою  тримісячний строк звернення до суду вже сплив, отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до суду.

Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В порушення цієї процесуальної норми, позивачем не додано заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

При цьому, судом враховано пояснення представника позивача стосовно того,  що  27.03.2025 через підсистему «Електронний суд» останнім було подано аналогічний позов, який ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіною Л.Є. від 31.03.2025 було повернуто позивачам.

Як і враховано судом те, що 02.04.2025 до суду повторно було направлено позовну заяву з аналогічним змістом до того ж самого відповідача відносно порушених прав 13 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , однак, ухвалою судді Рянської В. В. від 07.04.2025 даний позов було повернуто позивачам.

Варто наголосити на тому, що навіть беручи до уваги той факт, що строк звернення до суду із першим позовом 27.03.2025, тримісячний строк звернення до суду все ж таки вже було пропущено.

Представник позивача у позовній заяві також зазначає про те, що останнім було подано адвокатський запит №74-128 від 13.01.2025 до військової частини НОМЕР_1  щодо надання інформації з питань нарахування та сплати позивачу щомісячної додаткової винагороди на який військовою частиною НОМЕР_1  було надано відповідь від 20.01.2025 №11/367, що в свою чергу свідчить лише про час, коли позивач почав вживати активні дії з метою встановлення порушення своїх прав. При цьому суд зазначає, що щомісячна додаткова винагорода виплачується щомісячно, тому позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав при виплаті грошового забезпечення.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №580/12642/23.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 у справі №520/31098/23.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 171, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії  - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

-          заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій обґрунтувати причини його пропуску та надати підтверджуючі документи, за наявності.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                 Е.О. Юрков