ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2011 року справа № 5020-1824/2011
За позовом приватного підприємства "МГК-БУТ"
(99042, м. Севастополь, Балаклавський район, вул. Каліча 13)
(99006, м. Севастополь, вул. Маринеско, 6 кв. 109)
до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Дракар"
(99029, м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, 47, кв. 3)
про стягнення заборгованості у розмірі 7661,38 грн
суддя Плієва Н.Г.
за участю:
представника позивача –ОСОБА_1., довіреність б/н від 04.11.2011
представника відповідача – Чикалова І.В., директор, наказ № 34-к від 01.09.2004
Суть спору:
Приватне підприємство «МГК-БУТ»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дракар» про стягнення заборгованості за договором поставки № 4 від 04.02.2010 у загальному розмірі 7661,38 грн яка складається заборгованості за договором у розмірі 6544,96 грн, пені у розмірі 623,47 грн., індексу інфляції - 74,08 грн і 0,1 % суми боргу за кожен день прострочення у розмірі 418,87 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 1411,50 грн і витрати зі сплати послуг адвоката в сумі 1000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним договором в частині своєчасної сплати вартості отриманого товару з посиланням на умови договору та положення норм діючого законодавства, зокрема ст. 625 Цивільного кодексу України та статті 193, 218, 229, 265 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 08.11.2011 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 22.11.2011.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача відзив на позов не надав, у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти задоволення позову не заперечував.
Згідно з положеннями статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
04.02.2010 між приватним підприємством «МГК-БУТ»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дракар»(покупець) укладений договір поставки товару № 4 (далі –Договір) відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язується передавати покупцю за його замовленнями продукцію (далі –товар), а покупець зобов'язується приймати товар на сплачувати його вартість в порядку та на умовах, встановлених договором. Кількість і ціна поставленої продукції визначаються в рахунках-фактурах та (або) видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору /а.с.14/.
Строк дії договору встановлений з моменту підписання і діє до 31.12.2010 (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, асортимент, ціни, умови і строки передачі товару покупцеві, а також інші характеристики, в тому числі день і час поставки, узгоджуються сторонами і вказуються в додатках до договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до положень пункту 2 договору покупець передає заявку на товар постачальнику на бумажному носії, телефоном, факсом або в електронному вигляді. Остаточна ціна товару та вартість замовленої партії зазначається в рахунках-фактурах та (або) видаткових накладних, які передаються в час поставки товару та є невід'ємними частинами договору і підтверджують згоду сторонами найменування, кількості і ціни передаваємих товарів. Доставка товару здійснюється за домовленістю сторін - силами і засобами постачальника або силами і засобами покупця.
Згідно з пунктом 3.1 договору оплата товару, який передається за договором, здійснюється протягом семи робочих днів з моменту поставки. Оплата здійснюється шляхом переведення грошових коштів на рахунковий рахунок постачальника, або шляхом оплати готівкою через касу постачальника (з оформленням прибутково-касових документів).
На виконання умов вказаного договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 12828,70 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними № РН-0000014 від 04.02.2010 та № РН- 000019 від 01.04.2010. За поставлений товар відповідачем було сплачено позивачу 6283,74 грн, сума заборгованості складає 6544,96 грн, що з’явилось підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Керуючись статтями 4-3, 4-7, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухав пояснення учасників судового процесу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору є господарськими зобов'язаннями, та предметом договору є товар. Таким чином, до спірних відносин застосовується правила статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України.
Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договором поставки № 4 віл 04.02.2010, укладеним між сторонами у справі передбачено, що оплата товару здійснюється на протязі 7 робочих днів з моменту поставки.
Проте, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед постачальником покупець не виконав, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 6544,96 грн
Зазначена обставина підтверджується актом звірення взаєморозрахунків від 06.04.2010, який підписаний директором ТОВ "Дракар" та скріплений печаткою підприємства. У судовому засіданні директор ТОВ "Дракар" не спростовував наявність заборгованості та пояснив, що на час розгляду справи заборгованість у зазначеній сумі не погашена.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 6544,96 грн. підлягають задоволенню.
У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 623,47 грн за період з 11.02.2010 по 11.08.2010.
В силу частині другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 11.02.2010 по 11.08.2010 у розмірі 623,47 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в позовній заяві, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 623,47 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами постачальника у розмірі 418,87 грн та 74,08 грн інфляційних втрат.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі затримки платежів за прийнятий товар понад 10 календарних днів, покупець додатково до суми боргу виплачує постачальнику відсоток за невиконаними грошовими зобов'язаннями у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування коштами постачальника.
Розрахунки позивача 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами постачальника та інфляційних втрат за період з лютого 2010 року по вересень 2011 року, визнані судом правильними, а тому 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами постачальника у розмірі 418,87 грн та інфляційні втрати у розмірі 74,08 грн підлягають стягненню з відповідача.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, в сумі 7661,38 грн, а саме: 6544,96 грн - основний борг, 623,47 грн –пеня, 418,87 грн –0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами постачальника та 74,08 грн - інфляційні втрати.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1000,00 грн. На підтвердження розміру понесених витрат наданий договір про представлення інтересів позивача № 1 від 07.11.2011, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 119 від 21.09.2004, акт здачі - приймання робіт від 22.11.2011 та квитанція адвокатського бюро ОСОБА_1. № 42 від 07.11.2011 про одержання 1000,00 грн від позивача за представлення інтересів у господарському суді міста Севастополя.
Оплата послуг адвоката віднесена до складу судових витрат (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру” (частина третя статті 48 Господарського процесуального кодексу України), відповідно до статті 12 якого оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Разом з тим, відповідно пункту 12 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням матеріалів конкретної справи може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Суд вважає, що в даному випадку заявлена до стягнення сума витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 1000,00 грн є співрозмірною як з ціною позову, так і з розумною необхідністю судових витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи, підтверджується наданими доказами, а тому, згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 28.11.2011.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дракар" (99029, м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, 47, кв. 3, ідентифікаційний код 32737914, р/р 2600513806 в КРДАТ "Райффазен банк "Аваль" м. Сімферополь, МФО 324021, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства "МГК-БУТ" (99042, м. Севастополь, Балаклавський район, вул. Каліча 13, ідентифікаційний код 34790634, р/р 26004000009222 в ВАТ "СЕБ Банк" , МФО 300175) заборгованість у розмірі 7661,38 грн (сім тисяч шістсот шістдесят одна грн 38 коп), з яких 6544,96 грн - заборгованість за договором, 623,47 грн - пеня, 74,08 - індекс інфляції, 418,87 грн - 0,1% від суми боргу, а також судовий збір у розмірі 1411,00 грн (одна тисяча чотириста одинадцять грн 00 коп) та 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп) витрати на послуги адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис Н.Г. Плієва