УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "12" грудня 2011 р. Справа № 21/5007/95/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді < Поле для текста >
судді Вельмакіної Т.М.
судді < Поле для текста >
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 - довір. №4264 від 13.10.2008р.;
ОСОБА_2 - довір. №529 від 29.07.2010р.;
від відповідача: не з'явився;
прийняв участь в порядку ст. 30 ГПК України представник Головного управління будівництва та архітектури Житомирської обласної державної адміністрації: ОСОБА_3 - довіреність №06-1571 від 09.12.11р.
розглянув справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (м. Житомир) < В особі(назва) >
до Приватного акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" (м.Житомир)
про стягнення 21930,00 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 21930,00 грн., з яких 17017,00 грн. основної заборгованості, 3988,00 грн. пені, 746,00 грн. інфляційних та 179,00 грн. штрафних санкцій.
Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з викладених у позовній заяві та письмових поясненнях підстав (а.с. 70-73, 93-96). В засіданні суду надали письмові пояснення від 12.12.2011р. щодо робіт, які були пропущені в кошторисі на суму 19112,00грн. та стосовно вказаної в примірнику позивача акта КБ-2в вартості додаткових робіт у сумі 26807,00грн., її складових за актами (а.с. 111-112).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні, в порядку ст. 30 ГПК України, представник Головного управління будівництва та архітектури Житомирської обласної державної адміністрації надав письмові пояснення від 12.12.2011р. (а.с.113).
Враховуючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та витребувані судом документи, справа розглядається за наявними в ній документами, у відповідності зі ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2010р. між Закритим акціонерним товариством "Житомирпромсцецбуд" (Замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець, позивач) було укладено Договір № 10-1122 (далі - Договір (а.с.1-21)), згідно якого позивач зобов'язався виконати на об'єкті відповідача монтажно-будівельні роботи по монтажу металевих конструкцій криші водоочистки в м. Бердичеві (п.1 Договору).
Згідно п. 1.7. Договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату виконаних робіт відповідно до умов даного договору.
Загальна вартість будівництва за даним Договором склала 69 647 грн. (п.3.3. Договору). Згідно умов останнього, будь-які додаткові обсяги робіт, які збільшують вартість будівництва більше суми за основним Договором, які не передбачені Договором, будуть узгоджуватися окремою Додатковою угодою і генпідрядник гарантує їх оплату (п.1.4; 1.13; 4.2).
Позивач вказує, що основні будівельно-монтажні роботи за Договором №10-1122 були виконані в грудні 2010 року на загальну суму 58039,00грн. без врахування ПДВ і 30 грудня цього ж року було підписано акт виконаних робіт.
Зазначає, що в процесі виконання будівельно-монтажних робіт в грудні 2010р. за зазначеним об'єктом, було виявлено цілий ряд недоліків, помилок і браку, які потрібно було терміново усунути, тому що в подальшому монтаж металоконструкцій даху проводити було неможливо. В ході виконанні цих робіт між відповідачем і позивачем було досягнуто домовленості щодо того, що Виконавець власними силами має усунути брак, помилки і дефекти, які були виявлені, і складає акти дефектних робіт, акти виконаних і зданих робіт, а також Додаток до Договору на додаткову оплату за вказаними роботами.
Враховуючи зазначене, 30.12.10р. сторонами було укладено Додаток №10-12/306 до Договору №10-11/22 від 22.11.10р. (а.с.22-23), згідно якого виконавець зобов'язується виконати додаткові роботи по монтажу металоконструкцій даху об'єкта водопостачання, водовідведення та очисні споруди в м. Бердичів, роботи, які визвані різними причинами, зв'язаними з неякісно виконаними монолітними участками і неякісним монтажем залізобетонних колон, не якісним виготовленням конструкцій та інше (а.с.22-24).
Позивач наголошує на тому, що основний монтаж металоконструкцій, який є предметом Договору, проводився паралельно з усуненням браку, допущеного третьою стороною раніше, тому що без подолання зазначених дефектів виконання монтажу було неможливе. За зазначеними роботами складалися акти виконаних робіт ( в тому числі дефектні акти), які були беззаперечно підписані стороною відповідача (Генпідрядника). Так, за актами виконаних додаткових робіт - №10-10-30 доп.; №10-12-28 доп.; №12-10-29 доп; №10-12-21 доп; №10-12-20 доп.; №10-12-27 доп.; №11-02-16; №20-01-2011 було підписано актів на загальну суму 58 038 грн.
Вказує, що всього, за весь період будівництва було підписано актів на основні і додаткові роботи за грудень, січень і лютий 2010р.-2011р. на суму 111 076,50 грн. (сто одинадцять тисяч сімдесят шість грн.50 коп.).
Протягом виконання будівельно-монтажних робіт відповідачем було оплачено в грудні 2010р. робіт за актами в сумі 40 000грн. і січні-лютому 2011р ще 54 060, 00 грн. Отже, в цілому ПАТ "Житомирпромсцецбуд" виконав свої зобов'язання щодо оплати в загальній сумі 94 060, 00 грн. як за основними так і за додатковими роботами.
Таким чином, за даними позивача, сума основного боргу ПАТ "Житомирпромсцецбуд" за виконані будівельно-монтажні роботи складає 17 017,00 грн. (111 077,00грн. - 94 060,00 грн.).
Позивач наголосив, що всі додаткові роботи сторонами попередньо з'ясовувалися, узгоджувалися і відповідачем були підписані до оплати, оскільки після виконання додаткових робіт Генпідрядник намагався не підписувати жодних актів і таким чином намагався згодом уникнути оплати.
Вказує, що на неодноразові звернення щодо оплати своїх грошових зобов'язань за виконані роботи, як в усній так і в письмовій формі, відповідач належним чином не реагував і відповідних дієвих заходів не вжив.
Зокрема, вказує, що ним 10.05.11р., 08.06.11р., 25.07.11р. були відправлені листи з пропозицією провести остаточний розрахунок, які залишилися без задоволення.
У зв'язку з вказаним, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3988,00 грн., інфляційні нарахування в сумі 746,00 грн. та 3% річних в сумі 179,00 грн. (а.с.5-7).
Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості на надав.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно положень статтей 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема з договору.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення до суду позивачем вказано неналежне виконання відповідачем умов договору №10-1122 від 22.11.11р. та Додатку №10-12/30/6 від 30.12.10р. до нього (а.с.18-24)., які за своєю природою є договорами будівельного підряду.
Згідно приписів ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з приписами ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. Аналогічні положення містяться в ст. 318 ГК України.
Згідно ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
У відповідності до ч.4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною
Так, згідно п.3 Договору №10-1122 від 22.11.10р., підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт по монтажу 41500кг металоконструкцій, що підлягають оплаті згідно комп'ютерної програми АВК або "Інпроект-Випуск Кошторисів" (1.006.0521) складає відповідні Акти до підписання протягом трьох днів після виконання робіт.
Згідно п.п.3.2,4.2. Договору, оплата виконаних робіт здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт та кошторисної вартості до договору та додаткових угод, що є невід'ємною частиною до Договору, за мінусом суми виплаченого авансу. Строк оплати - сім днів з моменту підписання Акту виконаних робіт та одержання коштів від замовника.
При цьому за п.1.2.2 Додатку №10-12/30/6 до Договору №10-11/22 від 22.11.2010р., всі розділи договору №10-11/22 з 1 по 7 і їх пункти залишаються в силі, тобто поширюються на Додаток.
На виконання умов вказаних пунктів Договору та Додатку, сторонами були підписані наступні Акти форми КБ-2в:
- Акт №20.1.2011р. за березень 2010 року на суму 19112,00грн. (а.с.32-35) - на додаткові роботи, які були пропущені в кошторисі та по яким заборгованість відсутня;
- Акт №30 за грудень 2010 року на суму 58039,24грн. (а.с.36-39) - на основні роботи;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на суму 17948,42грн. (а.с.78-80) - на додаткові роботи, по яким, за даними позивача, існує заборгованість.
Як встановлено судом в процесі розгляду справи та не заперечується представником позивача, підписані сторонами Акти виконаних будівельних робіт за березень 2011 року відображають додаткові роботи, виконані позивачем у лютому 2011 року, що вбачається і з п.1.2.3 Додатку №10-12/30/6 до Договору №10-11/22 від 22.11.2010р.
Разом з тим, слід зазначити, що матеріали справи містять складений та підписаний позивачем Акт №09-12-1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року на суму 26807,00грн.(а.с.74-77), який позивач не враховував при розрахунку ціни позову, однак пояснив, що Акт було складено на вимогу відповідача, натомість останній підписав його лише у власно відкоригованій редакції, прийнявши всі об'єми та види робіт без змін, однак значно зменшив їх вартість - до 17948,42грн. (а.с.78-80).
Позивачем та його представниками в процесі розгляду справи були надані пояснення стосовно того, що до вказаного Акту включено підписані сторонами Акти виконаних додаткових робіт №10-12-28 доп.; №12-10-29 доп; №10-12-20 доп.; №10-12-27 доп.; №11-02-16 (а.с. 26-29, 31), виходячи (в тому числі) з вартості виконаних робіт по яких позивач визначив розмір заявленої до стягнення основної заборгованості відповідача.
Заперечуючи щодо Акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на суму 17948,42грн., позивач вказує, що відповідач без жодних обґрунтувань та пояснень самовільно вніс зміни в сторону зменшення у показники виконаних позивачем робіт за лютий 2011 року, вказавши, що до сплати підлягає 17948,42грн. Крім того, згідно пояснень позивача, відповідач вніс зміни і до періоду виконання робіт, зазначивши замість лютого - березень.
Також, за даними позивача, всупереч домовленостям, відповідач відмовився оплатити виконані позивачем додаткові роботи, передбачені Додатком №10-12/30/6 до Договору №10-11/22 від 22.11.2010р. і оформлені Актом №10-12-21 на суму 4974,00грн. та актом №10-10-30 на суму 4200,00грн., які не увійшли до жодного Акту приймання виконаних будівельних робіт, складених згідно комп'ютерної програми АВК або "Інпроект-Випуск Кошторисів" (1.006.0521).
Судом було встановлено, що в примірниках актів КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за березень (лютий) 2011 року, поданих на розгляд суду як в редакції позивача (підписаній позивачем) так і в редакції відповідача (підписаній сторонами), останніми відображено різні вартісні дані щодо одного й того ж об'єму робіт, згідно договору №10-1122 від 22.11.2010р.
З приводу даного питання в судове засідання викликався представник Головного управління будівництва та архітектури Житомирської обласної державної адміністрації, який у своїх поясненнях (а.с.113) вказав, що виконані роботи по актам №10-12-21доп та №10-10-30доп. на додаткові роботи позивача, не враховані в Акті форми КБ-2в за березень 2011 рік. Щодо розбіжностей у вартості виконаних робіт по Акту приймання виконаних будівельних робіт за березень (а.с. 100-102) пояснив, що для встановлення дійсної їх вартості необхідне окреме дослідження всіх первинних документів по фактично виконаних роботах, однак вказане є недоцільним у зв'язку з погодженням сторонами суми акту в розмірі 17948,42грн.
Враховуючи приписи ч.4 ст.882 ЦК України, положення п.п. 3.1,3.2,4,2 Договору та п.1.2.2 Додатку №10-12/30/6 до Договору, оскільки вказаний Акт виконаних робіт за березень (лютий) 2011 року на суму 17948,42грн. був підписаний двома сторонами без заперечень, суд вважає його погодженим щодо обсягів та вартості виконаних робіт на вказану в ньому суму (а.с. 100-102).
Тому судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що відповідач безпідставно не включив до акту КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за березень (лютий) 2011 року в повному обсязі підрядні роботиі за Актами виконаних додаткових робіт №10-12-28 доп.; №12-10-29 доп; №10-12-20 доп.; №10-12-27 доп.; №11-02-16 (а.с. 26-29, 31)
Що стосується вартості робіт по Акту №10-12-21 на суму 4974,00грн. (а.с.25) та Акту №10-10-30 на суму 4200,00грн. (а.с. 30), які не увійшли до жодного Акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, враховуючи приписи п. 3.1,3.2,4,2 Договору та п.1.2.2 Додатку №10-12/30/6 до Договору №10-11/22 від 22.11.2010р., суд дійшов висновку, що строк оплати вказаних робіт не наступив, у зв'язку з відсутністю в цій частині підписаного сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт, складеного згідно комп'ютерної програми АВК або "Інпроект-Випуск Кошторисів" (1.006.0521).
Так, згідно п.3.2,4.2 Договору, дія яких поширюється і на порядок проведення розрахунків по додаткових роботах, оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року підписаний сторонами без зазначення дати, суд вважає, що даний акт підписаний на кінець місяця, що не заперечується позивачем, тому строк проведення розрахунків по ньому слід обраховувати з 31.12.10р. - семиденний термін, визначений п.4.2 Договору, спливає 07.01.11р. Відповідно, по Актах за березень 2011 року (дата підписання 30 березня 2011р.) строк проведення розрахунків сплив - 06.04.11р.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено, що вартість виконаних позивачем робіт, по яким на дату звернення позивача до суду настав строк оплати, становить 95099,66грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт: Акт №20.1.2011р. за березень 2010 року на суму 19112,00грн. (а.с.32-35), Акт №30 за грудень 2010 року на суму 58039,24грн. (а.с.36-39), та Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень (лютий) 2011 року на суму 17948,42грн (а.с.78-80).
Відсутність заперечень відповідача щодо вказаних у зазначених актах сум підтверджується у Акті звірки розрахунків між сторонами станом на 08.11.11р. (а.с.83-84).
Відповідач частково провів розрахунки по вказаних Актах, сплативши до звернення позивача до суду 94139,42грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по рахунку (а.с.61-63).
При цьому, як вбачається із вказаних виписок, призначення платежу на сплачені суми в розмірі 57000,00грн. позивачем вказано: "Оплата за БМР по монтажу металоконструкцій криші водоочистки згідно Договору №10-1122 від 22.11.10р."
Призначення платежу по сумі 37060,42грн. відповідачем вказано: "Оплата за виконані роботи згідно актів за березень 2011 року."
Оскільки сторонами за березень 2011 року були підписані Акти №20.1.2011р. на суму 19112,00грн. (а.с.32-35), та Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на суму 17948,42грн (а.с.78-80), вказані Акти суд вважає оплаченими в повному обсязі.
Натомість по Акту №30 за грудень 2010 року існує заборгованість в розмірі 1039,24грн.
Під час розгляду справи, відповідач додатково сплатив 79,00грн., про що свідчить банківська виписка від 08.11.11р. (а.с. 81). Однак, враховуючи, що вказана сума була оплачена відповідачем із призначенням платежу: "Оплата за виконані роботи за березень 2011 року", заборгованість по яких, як зазначалося вище, на дату звернення позивача до суду відсутня, а також те, що на час вирішення даного спору строк проведення розрахунків по окремих додаткових роботах не настав, у суду відсутні підстави для зарахування 79,00грн. в погашення основної заборгованості.
Таким чином, як на день звернення до суду так і на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи склала 1039,24грн. (95099,66грн. - 94060,42грн).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).
Так, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в сумі 3988,00грн. (а.с.5).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Частиною 2 статті 343 ГК України, передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно п. 7.2. Договору, замовник сплачує пеню, у розмірі 0,1 відсотка від вартості Договору, за кожен день прострочки по виконанню своїх зобов'язань.
Так, позивач при здійсненні розрахунку пені застосував подвійну облікову ставку НБУ за період з 01.01.11р. по 19.09.11р. на суму несплаченого боргу у розмірі 9174,00грн. та з 01.03.11р. по 19.09.11р. на суму 7843,00грн. (а.с.5).
Суд зазначає, що нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є правомірним, однак позивачем невірно визначено період її нарахування.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок пені, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період прострочення, в межах шестимісячного строку за період з 08.01.11р. по 08.07.11р. на суму боргу у розмірі 1039,24грн., суд вважає, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 80,32грн. У стягненні 3907,68грн. пені слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку, за прострочку виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з січня 2011 року по березень 2011 на суму боргу 9174,00грн. та з квітня по вересень 2011р. на суму 7843,00грн. (а.с.7).
Здійснивши перерахунок річних за період з 08.01.11р. по 30.09.11р. на суму несплаченої основної заборгованості у розмірі 1039,24грн., суд встановив, що задоволенню підлягає 22,72грн. річних. Тому у стягненні 156,28грн. 3% річних слід відмовити.
За розрахунком позивача, розмір інфляційних, нарахованих за період з січня 2011 року по березень 2011року на суму боргу 9174,00грн. та з квітня 2011 року по серпень 2011року на суму 15286,00грн., складає 746,00грн. (а.с.6).
Здійснивши перерахунок інфляційних за вказаний період на суму боргу у розмірі 1039,24грн. суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем інфляційних нарахувань в сумі 43,06грн. У стягненні 702,94грн. інфляційних слід відмовити.
Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню на суму 1185,34грн., а саме: 1039,24грн. основного боргу, 80,32грн. пені, 22,72грн. три відсотки річних та 43,06грн. інфляційних.
У стягненні 15977,76грн. основного боргу, 3907,68грн. пені, 156,28грн. 3% річних та 702,94грн. інфляційних суд відмовляє.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирпромспецбуд" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Бородія, 49, код 33019799)
на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1):
- 1039,24грн. основного боргу;
- 80,32грн. пені;
- 22,72грн. три відсотки річних;
- 43,06грн. інфляційних.
- 11,85грн. державного мита;
- 12,76грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 19 грудня 2011 року.
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).
< Текст >