ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.12.11 р.                                                                                 Справа № 11/297                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лемар Групп”, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Основа”,                    м. Словянськ Донецької області

про стягнення 47036,88грн.

Суддя  Соболєва С.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю б/н від 01.11.2011р.

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Лемар Групп”, м. Київ до Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Основа”, м. Слов’янськ Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі  47036,88грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі  47036,88грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач – Приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма „Основа” зареєстрований за адресою: 84110, м. Слов’янськ, вул. Пушкінська, б.7. Саме за цією адресою судом були надіслані ухвали суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лемар Груп” (Продавець) та Приватним підприємством „Виробничо-комерційна фірма „Основа” (Покупець) 04 листопада 2010р. було укладено договір №19 купівлі-продажу продукції, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність Покупця товар в кількості і в строки, передбачені цим договором, а Покупець зобов’язується прийняти  та оплатити товар на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору ціни на товар визначаються у Специфікації, що є додатком та невід’ємною частиною даного договору. Покупець оплачує поставлений товар за ціною, погодженою у Специфікаціях.

За приписами п. 2.2. договору загальна сума договору встановлюється відповідно до специфікації і орієнтовано становить 2000000,00грн. та остаточно визначається згідно фактично переданої кількості товару, згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі.

Згідно п. 4.1. договору кількість та асортимент перелік товару визначається в накладних на відпуск продукції, що видаються на кожну партію.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що Покупець здійснює 100% оплату за товар шляхом перерахування коштів в національній валюті України на рахунок Продавця, вказаний в реквізитах.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. договору та закінчується 31.12.2011р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. (п. 10.1-10.3. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору сторонами було складено та підписано Специфікацію №1, в якій сторони визначили найменування товару, його кількість та ціну.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 180836,88грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000492 від 07.11.2010р. на суму 43959,36грн., №РН-0000516 від 15.11.2010р. на суму 50120,88грн., №0000557 від 01.12.2010р. на суму 43378,32грн., №РН-0000013 від 21.01.2011р. Кожна видаткова накладна підписана представниками сторін без заперечень та скріплена печатками підприємств.

Для оплати поставленого товару позивачем були виставлені рахунки фактури №СФ-0000494 від 07.11.2010р. на суму 43959,36грн., №СФ-0000520 від 14.11.2010р. на суму 50120,88грн., №СФ-0000561 від 26.11.2010р. на суму 43378,32грн., №СФ-0000013 від 23.01.2011р. на суму 43378,32грн. Всього на загальну суму 180836,88грн.

Отриманий відповідачем товар частково був ним оплачений на суму 133800,00грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

У зв’язку із неповною оплатою переданого товару позивач направив на адресу відповідача вимогу №19 від 19.09.2011р з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 47036,88грн. Доказом направлення зазначеної вимоги на адресу відповідача надано поштову квитанцію №4565 від 21.09.2011р. та опис вкладення до цінного листа.

Відповіді на вимогу позивачем отримано не було. За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім  утворилася заборгованість, на момент звернення до суду із позовом складає 47036,88грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов’язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Стаття  509  Цивільного  кодексу  України  визначає,  що  зобов’язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов’язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов’язку.       

Аналогічні положення містяться в статті 173 Господарського кодексу України.    

Як визначено  положеннями  526  Цивільного  кодексу  України  суб’єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов’язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

Положеннями  частини першої статті  193  Господарського  кодексу  України  визначено,  що суб’єкти  господарювання  та  інші учасники  господарських  відносин  повинні виконувати  господарські  зобов’язання  належним  чином  відповідно  до  закону,  інших  правових  актів,  договору.

У  частині  сьомій  статті 193 Господарського  кодексу  України  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов’язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається.

Аналогічні положення містить ст.525  Цивільного  кодексу  України.

Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач свої зобов’язання за Договором №19 купівлі-продажу продукції від 04.11.2010р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, вимогу №19 від 19.09.2011р. щодо сплати суми боргу у розмірі 47036,88грн., яка була надіслана на його адресу залишив без відповіді, обов’язок щодо оплати товар у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги не виконав, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 47036,88грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 47036,88грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

        На підставі  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лемар Групп”, м. Київ до Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Основа”, м. Слов’янськ Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі  47036,88грн., задовольнити повністю.

         Стягнути з Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Основа” (84310, м. Слов’янськ, вул. Пушкінська, 7, п/р №26001980108501 у Донбаській філії ВАТ „Кредит промбанк”, Краматорське відділення, МФО 335593, код ЄДРПОУ 36368776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лемар Групп” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, п/р №26000000030000 в ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023, код ЄДРПОУ 33785576) борг в сумі 47036,88грн., державне  мито  в  розмірі 470,38грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.12.2011р.

Суддя                                                               Соболєва С.М.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >