ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 323
РІШЕННЯ
Іменем України
19.12.2011Справа №5002-21/5209-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральної води «Маломидська», 33028, м. Рівне, вул. В. Чорновола, 10;
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;
про стягнення 21172,30 грн.
Суддя Господарського
Суду Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Від позивача ОСОБА_2, довіреність № 205 від 13.12.2011 р., представник
Від відповідача не з’явився,
Сутність спору: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральної води «Маломидська» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача – Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача основну суму боргу у розмірі 17285,40 грн., 2 0% штрафу за неналежне виконання договору в сумі 3457,08 грн., інфляційні збитки за період з 05.08.2011 р. по 04.11.2011 р. в сумі 300,54 грн. та 3 % річних у сумі 129,28 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати.
У засідання суду представник позивача з’явився, вимоги позову підтримав.
Представник відповідача у засідання суду не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.
Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також, суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Більш того, статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.
У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01 серпня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральної води «Маломидська» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу № 126.
Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до умов укладеного договору Продавець (позивач) зобов’язується передати у власність Покупця (відповідача) мінеральну та питну води «Маломидська» в асортименті згідно накладних, що відповідають усному або письмовому замовленню Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах договору. Купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі договору.
Згідно пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно пункту З вищевказаної статті у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу товар відповідно видатковій накладній № МА-0000987 від 04.08.2011 р. на суму 17285,40 грн.
Факт одержання відповідачем товару від позивача підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на вказаній накладній.
Згідно до пункту 3.4. договору – оплата за товар проводиться покупцем в момент його поставки згідно накладної або на умовах відстрочки протягом 7 днів з моменту поставки товару за погодженням з Продавцем.
Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, товар поставлений позивачем в обумовлені договором строки не сплатив, що привело до утворення заборгованості в розмірі 17285,40 грн.
Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач не надав доказів погашення виниклої заборгованості.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу за поставлений товар в розмірі 17285,40 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 129,28 грн. та 300,54 грн. інфляційних збитків за період з 05.08.2011 р. по 04.11.2011 р.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з викладеного, вимоги щодо стягнення 3 % річних в розмірі 129,28 грн. та 300,54 грн. інфляційних збитків за період з 05.08.2011 р. по 04.11.2011 р. підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 20 % штрафу за неналежне виконання договору в сумі 3457,08 грн., який передбачений сторонами пунктом 6.4. договору № 129.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у частині стягнення суми боргу в розмірі 17285,40 грн., інфляційних збитків в сумі 300,54 грн. за період з 05.08.2011 р. по 04.11.2011 р. та 3 % річних в сумі 129,28 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 19 грудня 2011 р.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.. ст.. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Сімферопольський район (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інші реквізити та банківські рахунки не відомі; рік народження не відомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральної води «Маломидська», м. Рівне (33028, м. Рівне, вул. В. Чорновола, 10; р/р 26006054706490 в РФ «Приватбанк», МФО 333391, ЄДРПОУ 35051305, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 17285,40 грн., інфляційні збитки в сумі 300,54 грн., 3 % річних в сумі 129,28 грн.; а також судовий звір в розмірі 1185,66 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У частині вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 3457,08 грн. - відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.