ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.10.06р.

Справа № А9/372-06

За позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

                    м. Дніпропетровськ   

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервторпром", м. Кривий Ріг

                    Дніпропетровської області 

про стягнення 10599 грн. 26 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники сторін:

  Від позивача – представник не з’явився

Від відповідача – Литвин О.А.- юрисконсульт, довіреність №8 від 25.09.05р. 

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось у серпні 2006 року із позовом до ТОв фірма „Інтервторпром”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 10599,26 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені у 2005 році місяця для забезпечення працевлаштування інвалідів. Обґрунтовує позовні вимоги не виконанням відповідачем зобов’язань встановлених Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що підприємством протягом 2005 року була створена необхідна кількість звичайних робочих місць, на які власними силами було знайдено та працевлаштовано чотири інваліди. Вказує, що підприємство належним чином звітувало до Самарського фонду зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів. Вказує також, що згідно з чинним законодавством на підприємство покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок їх пошуку, підбору та працевлаштування. Вважає, що підприємством були додержані всі вимоги законодавства щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а норматив 4% не було додержано не з вини підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Інтервторпром” (далі –відповідач) - є суб’єктом підприємницької діяльності, який використовує працю найманих працівників.

На підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання (далі –підприємства) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у визначеній кількості вважається працевлаштування підприємством, у тому числі підприємством громадської організації інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

У відповідності до п. 9 ст. 19 вищевказаного Закону підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, затвердженою Наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. №338.

З даних наведених відповідачем у Звіті про зайнятість та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік” (форма 10-ПІ річна) видно, що середньооблікова чисельність штатних працівників на цьому підприємстві –136 осіб; середньооблікова чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4% нормативу –5 осіб; за даними розділу 1 звіту на підприємстві відповідача у 2005 році працювало –4 інваліди; сума штрафних санкцій за цим звітом –10599,26 грн.

Вказана у вищенаведеному звіті сума 10599,26 грн. штрафних санкцій за нестворені в 2005 році робочі місця відповідачем добровільно не сплачена, що стало приводом для звернення позивача до суду про її примусове стягнення.

Проте, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 вищевказаного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином, чинне законодавство України покладає на зазначені органи обов’язок по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

Як видно із наданих відповідачем звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за станом на 25.11.2005р., листа Самарського центру зайнятості від 18.05.06р. за №1243 та наказу першого заступника генерального директора ТОВ фірма „Інтерпром” Гусакові А.Ю., які є в матеріалах справи, відповідачем було введено до штатного розпису посаду озеленювача, на якій може використовуватись праця інваліді, про що був повідомлений центр зайнятості, але Самарським центром зайнятості на протязі 2005 року інваліди на підприємство для працевлаштування не направлялись.

          На підставі викладеного у позовних вимогах позивача про примусове стягнення  з відповідача суми 10599,26 грн. штрафних санкцій за нестворені в 2005 році робочі місця слід відмовити, як необґрунтованих оскільки обов’язки по працевлаштуванню інвалідів вищенаведеним законодавством покладені на уповноважені органи і відповідач не може нести відповідальність за невиконання цими органами покладених на них обов’язків по працевлаштуванню інвалідів.

          Судових витрат у справі з відповідача не стягуються, згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 5, 7-12, 19, 69-71, 87, 104, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.М. Подобед