Справа № 22-ц-3330/11 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С. В.
Категорія: 53 Доповідач : Бойко С. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,
секретаря: Колодки М.І.,
з участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління", третьої особи - державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця", про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заробітної плати за період з січня 2005 року по грудень 2007 року включно у розмірі 45600 гривень за виконання ним пусконалагоджувальних робіт на котельнях Моторвагонного депо "Львів", Локомотивного депо "Мукачево", ДТГО "Львівська залізниця" та стягнення моральної шкоди у розмірі 45600 гривень.
Позивач ОСОБА_1 звернувся з аналогічним позовом про стягнення заробітної плати за період з січня 2005 року по грудень 2007 року включно у розмірі 123300 гривень за виконання ним пусконалагоджувальних робіт на котельнях Локомотивного депо "Мукачево", Локомотивного депо "Львів-захід" ДТГО "Львівська залізниця" та стягнення моральної шкоди у розмірі 123300 гривень.
Позивач ОСОБА_3 звернувся з аналогічним позовом про стягнення заробітної плати за період з січня 2005 року по грудень 2007 року включно у розмірі 123300 гривень за виконання ним пусконалагоджувальних робіт на котельнях Локомотивного депо "Мукачево", Локомотивного депо "Львів-захід" ДТГО "Львівська залізниця" та стягнення моральної шкоди у розмірі 123300 гривень.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 05.10.2010 року в задоволенні позовних вимог позивачів відмовлено.
Рішення суду оскаржили позивачі, просять його скасувати з підстав неповного з"ясування обставин, які мають значення для справи, та ухвалити нове рішення, яким їхні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Свої доводи апелянти обгрунтовують тим, що не з"ясувавши в повній мірі, з якої причини кошторис та акти виконаних робіт відсутні, суд дійшов передчасного висновку про недоведеність ними позовних вимог. Апелянти зазначають, що доказів, які б підтвердили факт неповної виплати їм заробітної плати відповідачем, а саме: актів виконаних робіт, - ними не представлено, оскільки до цих документів вони не мали доступу. Вважають, що такі документи за спірний період повинні знаходитись у відповідача або третьої особи, які умисно їх не надили суду. Крім того, на їхню дмку, відсутність актів виконаних робіт не може бути й доказом в підтвердження здійснення відповідачем повного розрахунку з ними. Апелянти вважають, що визнання третьою особою факту, що такі роботи дійсно виконувались, є підтвердженням законності їхніх вимог.
В судове засідання позивач ОСОБА_4, представники відповідача та третьої особи не з"явилися, хоча про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені (а.с.233, 235, 237 т.2), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, що дає апеляційному суду право відповідно до ст.305 Цивільного процесуального кодексу (дал-ЦПК) України розглянути справу у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів в підтримання поданих ними апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно відхилити з таких підстав.
У відповідності до п.1 ст.5 Закону України "Про оплату праці", організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в спірний період перебували у трудових відносинах з відповідачем: ОСОБА_5 - на посаді старшого інженера - наладчика 1-ої категорії (а.с.15-16 т.2), а ОСОБА_3 - на посаді інженера-тепломеханіка по пуско-налагоджувальним роботах парових і водогрійних котлів, та загально-котельного допоміжного тепломеханічного обладнання ВАТ "Прикарпатське монтажно-налаголжувальне управління". Оплата праці їм проводилась за облікований робочий час на підставі ст.56 КЗпП України залежно від виробітку (а.с.47-76 т.1).
Позивач ОСОБА_2 до 29.04.2003 року працював на посаді ведучого інженера ВАТ "Прикарпатське монтажно-налаголжувальне управління" і був звільнений у зв"язку із скороченням посади (а.с.17-18 т.1). З матеріалів справи встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем була укладена трудова угода від 05.01.2004 року (підписана позивачем 10.09.2004 року) про виконання роботи по налагоджуванні системи автоматизації та контрольно-вимірювальних приладів в термін до 31.12.2004 року (а.с.25 т.1). Інших трудових угод за 2005-2007 роки, укладених між відповідачем та позивачем ОСОБА_2, немає.
У відповідності до вимог ст.57, 58, 59 ЦПК України, докази, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, мають бути належними і допустимими.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).
Саме норма цієї статті стосується засобів доказування щодо підтвердження обставини, яким позивачі обґрунтовують свої вимоги.
Згідно акту перевірки Територіальної державної інспекції праці у Львівській області №13-01-063/1573 від 03.11.2008 року (а.с.92-93 т.2), на підставі табелів обліку робочого часу, наказів за 2003-2008 роки, факт виконання позивачами пусконалагоджувальних робіт на котельнях Моторвагонного депо Львів, Локомотивного депо Мукачево, депо "Львів-Захід" не підтвердився, а відтак, посилання апелянтів на знаходження актів виконаних робіт за спірний період у відповідача є безпідставними. До того ж, в судовому засіданні позивачі не стверджували, що такі акти вони підписували.
ДТГО "Львівська залізниця" визнала факт виконання пуско-налагоджувальних робіт на зазначених вище об"єктах працівниками ВАТ "Прикарпатське монтажно-налагоджувальне управління" лише у 2003-2005 роках, при цьому зазначило, що в Моторвагонному депо Львів ці роботи були завершені у 2004 році, а в Локомотивному депо Мукачево - у 2005 році (а.с.169 т.2). Крім того, це визнання стосується загального кола працівників Товариства, а не конкретно позивачів.
Звітна технічна документація результатів пуско-налагоджувальних робіт в котельні Львівського моторвагонного депо, підписана зі сторони виконавців ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, за 2004 рік (а.с.13 т.1), доказового значення немає, оскільки не стосується предмету спору.
Звітна технічна документація результатів пуско-налагоджувальних робіт в котельні локомотивного депо Мукачево Львівської залізниці за 2005 рік (а.с.11 т.1) та Звітна технічна документація результатів пуско-налагоджувальних робіт в котельні Львівського локомотивного депо "Львів-Захід" за 2007 рік (а.с.10 т.1), акт про закінчення робіт від серпня 2007 року, затверджений головним інженером Локомотивного депо "Львів-Захід", підписаний ОСОБА_5, як представником "підрядника" (а.с.9 т.1), на які посилаються позивачі в обґрунтування своїх вимог, - не можуть бути безспірними доказами для підтвердження виконання названих робіт позивачами за спірний період та виплати їм зазначеного ними розміру заробітної плати.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, дійшов правильного висновку про відсутність у справі доказів, які б підтверджували законність вимог позивачів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: