Справа № 22-а-2340/11 Головуючий у 1 інстанції: Посисень Л. М.
Категорія: 87 (10.3.3) Доповідач : Бойко С. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів : Зверхановської Л.Д., Петрички П.Ф.,
секретаря - Колодки М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом, відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 18 травня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
в с т а н о в и л а :
06.07.2009 року позивач звернулася до суду з позовом про зобов’язання провести їй перерахунок і виплату заборгованості по сплаті допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 в розмірі 2252 грн. 34 коп.
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 18 травня 2010 року позов задоволено частково. Суд вирішив: визнати протиправними дії відповідача та зобов’язати його нарахувати та виплати позивачеві недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, з врахуванням виплачених сум.
Постанова мотивована тим, що після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року було відновлено дію норми ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яку необхідно застосовувати до спірних правовідносин.
Постанову суду оскаржив відповідач. Просить її скасувати в частині задоволених судом вимог позивача з підстав неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити в цій частині нову, якою відмовити позивачеві у задоволені вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що управління правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснювало виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим законодавством України на момент відповідних виплат. В апеляційній скарзі апелянт не вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст.100 КАС України, а тому законність ухваленого судом рішення в цій частині, колегія суддів не перевіряє в силу ч.1 ст.195 КАС України.
В судове засідання сторони не з"явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому це дає суду право у відповідності до ст.41 КАС України розглянути справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи, у відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Судом встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була призначена позивачеві, як застрахованій особі, і виплачувалась щомісячними платежами у 2007 році в розмірі, який дорівнював різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідно до абз.3 ч.2 ст.56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік» (а.с.15).
У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України від 21.11.1992 року «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», в редакції Закону №2334 від 22.03.2001 року, із змінами, внесеними на момент призначення позивачеві допомоги та розгляду справи в суді, право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.
У відповідності до ч.1 ст.14 цього Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
До 01.01.2008 року норма ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» підлягала застосуванню тільки для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, які не були застраховані в системі загальнообов»язкового державного соціального страхування.
Виплата вказаного виду допомоги застрахованим особам регулювалась Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», зокрема ст.43 цього Закону.
У відповідності до ст.43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Пунктом 7 статті 71 Закону України «Про державний України на 2007 рік»з 01.01.2007 року дію ст.43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»зупинено, а розмір вказаної допомоги застрахованим особам визначено абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний України на 2007 рік», у відповідності до якої в 2007 році він дорівнював різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнано неконституційними.
У відповідності до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов”язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 7 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” втратили чинність з 09.07.2007 року і з цього часу відновлено дію ст.43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка підлягає застосуванню до спірних відносин за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача за період з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного вище рішення і до закінчення відповідного бюджетного року.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про правильність проведених виплат позивачеві у розмірі, визначеному зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів, оскільки відновлення дії ст. ст.43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка визначає розмір вказаного виду допомоги, виключає застосування постанови Кабінету Міністрів України, оскільки закони України мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти. Крім цього, відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги на дитину до досягнення трирічного віку, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки це суперечить ст.22 Конституції України.
Щодо посилання апелянта на спосіб захисту порушеного права, то управління призначає (здійснює перерахунок) та виплачує вказаний вид допомоги відповідно до чинного законодавства. Таким чином, Управління, в якому позивач перебуває на обліку та отримує допомогу по догляду за дитиною, є належним відповідачем по справі.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.195, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов"язаних із соціальними виплатами" від 02.12.2010 року, колегія суддів
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради без задоволення, а постанову Бориславського міського суду Львівської області від 18 травня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: