КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2011                                                                                           № 30/216

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Куксова В.В.

суддів:             

за участю представників сторін:

від позивача: ФОП ОСОБА_1,

від відповідача: представник – ОСОБА_2 – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 р.

у справі № 30/216 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», м. Київ

про стягнення 393 173,51 грн.,

                                           В С Т А Н О В И В :

          У серпні 2011 р. фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення 297 190 грн. 13 коп. заборгованості за оренду приміщення, 95 983,38  грн. пені та судові витрати, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем за Договором оренди нерухомого майна від 03.11.2006 р. по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням.

          В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені та просив стягнути з відповідача 297 190, 13 грн. основного боргу, 19 154,87 пені.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 р. у справі № 30/216 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 297 190 грн. 12 коп. основного боргу, 19 154 грн. 87 коп. пені, 3 163 грн. 44 коп. державного мита, 189 грн. грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення 0,01 грн. основного боргу в позові відмовлено.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

          Апеляційна скарга обгрунтована тим, що зобов’язання ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» зі сплати позивачу орендної плати за жовтень 2010 р. – липень 2011 р. в розмірі 297 190,13 грн. припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача до позивача по кредитному договору № 102/06Р від 03.11.2006 р. згідно заяв ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» від 11.10.2010 р. № 27/10150, від 10.11.2010 р. № 27-11457, від 10.12.2010 р. № 27-13181, від 13.01.2011 р. № 27-273, від 10.02.2011 р. № 27/1377, від 10.03.2011 р. № 27-2246, від 08.04.2011 р. № 27-3233, від 10.05.2011 р. № 27-4977, від 10.06.2011 р. № 27-7346, від 11.07.2011 р. № 27-8274.

          У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що суд вірно дав оцінку правовідносинам, котрі склались по договору оренди, відсутні підстави для зарахування зустрічних вимог.

          ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

          Представник ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просить її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Задовольняючи частково позов ФОП ОСОБА_1, місцевий господарський суду виходив з того, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за користування нежитловим приміщення за період з жовтня 2010 р. по липень 2011 р. не виконав, в зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 297 190,12 грн.

З даним висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2006 р. між Приватним підприємством ОСОБА_1 (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний банк» (Орендар), найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний банк», укладено Договір оренди нерухомого майна (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 93, 5 кв. м по АДРЕСА_1 для розміщення відділення банку.

Згідно п. п. 5.1., 5.2. Договору, сторонами погоджено, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням складає 14 165, 25 грн.

Орендна плата сплачується відповідачем щомісячно авансом, не пізніше десятого числа поточного місяця на поточний рахунок позивача. У випадку несвоєчасного отримання відвідачем рахунків з вини позивача оплата має бути здійснена не пізніше десяти днів з моменту отримання відповідачем відповідного рахунку.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що рахунки на сплату орендної плати та комунальних послуг представник відповідача отримує у позивача за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 17 в дні та години, попередньо узгоджені сторонами.

Згідно з п. 6.3.5. Договору відповідач зобов’язаний вносити орендну плату вчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 14.1.-14.3. Договору встановлено, що він підписується сторонами, скріплюється печатками, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.           Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту державної реєстрації і діє протягом п’яти років.

Згідно з п. 5.6.5. Договору сторонами погоджено, що у випадку зміни курсу долара США по відношенню до гривні розмір орендної плати може переглядатися відповідно до коефіцієнту зміни курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України на момент виставлення рахунку.

Договір від 03.11.2006 р. було посвідчено нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 8674.

03.11.2006 р. сторонами складено та підписано акт прийому-передачі орендованого приміщення, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 93, 5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

27.11.2007 р. між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» укладено Додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна від 03.11.2006 р., відповідно до якої сторони збільшили розмір орендної плати до 18 887,00 грн. Інші умови договору сторони залишили без змін.

Згідно приписів ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на сплату орендних послуг за Договором оренди: № 0025 від 04.10.2010 р. на суму 29 583,02 грн., № 0027 від 01.11.2010 р. на суму 29 587,14 грн., № 0030 від 01.12.2010 р. на суму 29 688,12 грн., № 0034 від 06.01.2011 р. на суму 29 766,66 грн., № 0037 від 01.02.2011 р. на суму 29 701,21 грн., № 0039 від 01.03.2011 р. на суму 29 675,78 грн., № 0040 від 01.04.2011 р. на суму 29 770,40 грн., № 0041 від 04.05.2011 р. на суму 29 790,22 грн., № 0042 від 01.06.2011 р. на суму 29 813,41 грн., № 0043 від 01.07.2011 р. на суму 29 814,16 грн.

Таким чином на виконання умов Договору за період з жовтня 2010 р. по липень 2011 р. позивачем надано відповідачу послуги з оренди приміщення на загальну суму 297 190,12 грн., однак відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за користування спірним нежитловим приміщенням за період з жовтня 2010 р. по липень 2011 р. не виконав, в зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 297 190,12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дав належну оцінку посиланням відповідача на те, що зобов’язання Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» з орендної плати за жовтень 2010 р. по липень 2011 р. у розмірі 297 190,13 грн. припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача до позивача по кредитному договору № 102/06Р від 03.11.2006 р., згідно заяв Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

З наведеного вбачається, що для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно, щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов’язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов’язанні був боржником в іншому зобов’язанні.

Також зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов’язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Так кредитний договір № 102/06Р від 03.11.2006 р. було укладено між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний банк» та ОСОБА_1.

Таким чином з викладеного вбачається, що у кредитному договорі № 102/06Р від 03.11.2006 р. позивач діє не як суб’єкт господарювання (фізична особа – підприємець), а як фізична особа, в  зв’язку з чим, вимоги сторін не є однорідними за юридичною природою та матеріальним змістом у розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки мають різний суб’єктний склад учасників зобов’язання.

За таких обставин колегія суддів відхиляє посилання апелянта на припинення зобов’язань щодо сплати орендної плати за Договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача, так як дані доводи досліджені судом першої інстанції та їм дана належна правова оцінка.

Отже місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо суми основного боргу в розмірі 297 190,12 грн.

          Пунктом 8.2 Договору передбачено, що Орендар у разі прострочення внесення орендної плати, сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення зобов’язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 19 154,87 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Також суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу правильно визначив суму судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

          Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                           П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2011 р. у справі № 30/216 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 30/216 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді