Справа № 2-276/2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    21 березня 2008 року Снігурівський районний суд Миколаївської області

 у складі: головуючого  -  судді Кішковської З.А.,

                 при секретарі -            Забаровській С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2008 рокуОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків. В заяві зазначив, що вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 грудня 2004 року відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України щодо викрадення належного позивачеві особистого майна та засуджено до чотирьох років позбавлення волі умовно з іспитовим строком на два роки. Вказаним вироком задоволено цивільний позов про стягнення на користь позивача з батьків відповідача : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як законних представників неповнолітнього засудженого, матеріальної та моральної шкоди і витрат по оплаті юридичної допомоги, загалом по 21416 грн. з кожного.

       Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 08 травня 2006 року  стягнення було звернуто на особу відповідача за досягненням ним повноліття. До теперішнього часу рішення суду не виконано, розмір фактичного відшкодування склав 2868 грн.

      За цей період ціни на предмети побуту, яких позивач був позбавлений з вини відповідача, та ремонтні роботи значно зросли.

      Позивач просив суд прийняти рішення про додаткове відшкодування збитків, завданих відповідачем у розмірі різниці від реальної вартості втраченого майна та вартості виконання ремонтних робіт на момент розгляду справи до вартості майна і робіт на час розгляду кримінальної справи та, заявленого в ній, цивільного позову.

     У судовому засіданні позивач свої позов підтримав в повному обсязі, пояснивши, що вимоги заявлені про стягнення різниці вартості частини майна, яке дотепер не придбано і щодо вартості відновлювального ремонту у помешканні.

     Відповідач пред'явлений позов не визнав. Суду пояснив, що на підставі вироку та рішення суду відповідно до свого майнового стану по мірі можливості відшкодовував заподіяні позивачеві збитки в період офіційного працевлаштування. Натепер проживає в м.Миколаїв, доходів за місцем неофіційного працевлаштування недостатньо для забезпечення власних потреб. Тому платежі на суму 100грн. щомісячно від його імені провадять батьки. Коштів для погашення всієї суми матеріальних збитків не має. Просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

      Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

      - вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 грудня 2004 року відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України та постановлено про відшкодування на користь позивача розміру завданих збитків з його батьків - як законних представників неповнолітнього засудженого, у загальній сумі - 42832грн.. Рішенням цього ж суду від 08 травня 2006 року на відповідача по досягненню повноліття було покладено обов'язок по відшкодуванню матеріальних та моральних збитків за заподіяну шкоду після часткового відшкодування у розмірі  39964грн. Вирок і наступні рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області учасниками процесу не оскаржувалися і є такими, що набули чинності.

      - на день звернення з позовом до суду заподіяна шкода позивачеві відшкодована частково. Не відшкодована сума збитків становить 37781 грн. 38 коп.

            - відповідач не приймає належних мір до відшкодування заподіяної шкоди тривалий час. Виплата  фактичного відшкодування у розмірі 5050грн.62коп. мала місце протягом понад трьох років, тоді як в результаті винних дій відповідача позивач та члени його сім»ї втратили частину житла, предмети щоденного вжитку, особисті речі і мають дотепер застосовувати зусилля для облаштування побуту.

            - позивач надав суду  документальне підтвердження вартості майна, яке не має можливості придбати дотепер. Різниця вартості по групам товарів, які були включені в позовну заяву до кримінальної справи, складає у загальній сумі - 14196грн.50коп.(а.с.13-22). При цьому суд враховує вартість придбаних дверей з коробками ( однопольні та двопольні), віконних коробок по  ціні, яка фактично була сплачена позивачем підприємцю ОСОБА_5 у  серпні 2007 року - 6320грн., тоді як в заяві позивач  вказав вартість  станом на 20.01.2008 року.

       Між сторонами мають місце правовідносини, що виникають з позадоговірного спричинення шкоди протиправними діями відповідача та регулюються глави 82 ЦК України.

      Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна  на момент розгляду справи.

      За п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, збільшились ціни на майно, на придбання яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося після збільшення цін.

      Суд вважає, що вини позивача у не придбанні групи товарів, щодо яких заявлено вимоги про відшкодування вартості за діючими цінами, не має, бо зважаючи на матеріальний стан, знаходження на утриманні дітей, стан здоров»я його дружини, він не був спроможним придбати  втрачене майно після рішення суду про стягнення відшкодування і дотепер. За перераховані йому кошти ним було придбано частину втраченого майна. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково на суму різниці вартості знищеної з вини відповідача і дотепер непридбаної частини майна через невідшкодування тривалий час визначеної суми збитків.

     Судом не враховуються вимоги про відшкодування вартості проведення відновлювального ремонту у житловому будинку, постільки ці вимоги не ставилися у позовній заяві до кримінальної справи і суду не надано доказів про фактичне проведення робіт.

     Спір вирішено на підставі ст.ст.1166,1167, 1192 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди.”

    Керуючись ст. ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2про відшкодування збитків задовільнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків у зв»язку із збільшенням цін на майно - 14196грн.50коп.

   Стягнути з ОСОБА_2на користь держави судовий збір - 141грн.97коп., на інформаційно-технічне забезпечення - 30грн..

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ