ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"12" грудня 2011 р.                                                                                    Справа № 19/65пн/2011  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Уліцького А.М.

розглянувши клопотання про прийняття касаційної скаргиТовариство з обмеженою відповідальністю "Садко плюс"

на постановувід 26.10.11 Донецького апеляційного господарського суду     

у справі№19/65пн/2011

господарського судуЛуганської області

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Садко плюс"

доПриватного підприємця ОСОБА_4

прозвільнення земельної ділянки шляхом демонтажу некапітальної споруди    

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Садко плюс" на постанову від 26.10.11 Донецького апеляційного господарського суду в справі №19/65пн/2011 господарського суду Луганської області не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.        

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України  касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом без розгляду, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з поштового штемпеля на конверті, касаційну скаргу надіслано до Донецького апеляційного господарського суду 10.11.11, тобто після набрання чинності Закону України "Про судовий збір".

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання касаційної скарги на судові рішення.  

Відповідно до пп.пп. 5, 8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 1 розмір мінімальної заробітної плати, а за подання касаційної скарги на рішення суду в справі зі спору немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 70% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо звільнення земельної ділянки.

Проте додана до касаційної скарги квитанція №78 від 09.11.11 свідчить про сплату скаржником судового збору в сумі лише 59,50 грн., що не відповідає вимогам пп. 5, 8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.11. Таким чином, вказана квитанція не є доказом сплати судового збору в установленому розмірі.   

Відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України скаржник не обмежується у праві повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених порушень в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Садко-плюс" на постанову від 26.10.11 Донецького апеляційного господарського суду в справі №19/65пн/2011 господарського суду Луганської області повернути скаржнику, а справу направити до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                Г.Кравчук

Судді                                                                                                    Г.Мачульський

                                                                                                    А.Уліцький