Справа № 22Ц-3527/11Головуючий в суді першої інстанції:ПОРОЩУК П.П.

Категорія: 39  Доповідач: Матківська М. В.

                                                              У Х В А Л А

                            Апеляційного суду Вінницької області

                                               від  14 грудня 2011 року

                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду  Вінницької області в складі :

                                       Головуючого: Матківської М.В.

                                       Суддів: Медяного В.М., Сопруна В.В.

                                       При секретарі: Сніжко О.А.

                                       За участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 вересня 2011 року у цивільний справі за позовом ОСОБА_2 до Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –Державного казначейства України, про захист честі і гідності, про захист порушеного права на життєвий рівень його і його сім’ї та стягнення моральної шкоди, -  

В с т а н о в и л а :

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області про захист честі і гідності, порушеної відповідачем при наданні недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди в сумі 120 000 гр.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 серпня 2011 року за заявою позивача до участі у справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –Державне казначейство України.

В ході розгляду справи позивач змінював та уточнював свої позовні вимоги і остаточно заявою від 30.08.2011 року уточнив позовні вимоги, виклавши їх у такій редакції: про захист честі й гідності, про захист порушеного права на життєвий рівень його і його сім’ї та стягнення моральної шкоди в сумі  138 218 гр. на підставі п. 6 ст. 1176 ЦК України.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним через порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представники відповідача і третьої особи, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи,  у судове засідання не з’явилися, і не надали письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами  апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що постановою Жмеринського міжрайонного прокурора Вінницької області від 17 квітня 2006 року порушено кримінальну справу по факту викрадення електричної енергії, що мало місце 8.10.2005 року в домоволодінні ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 188-1 КК України ( а. с. 18).

Постановами слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області від 15.09.2006 року ОСОБА_2 притягнуто обвинуваченим і пред’явлено йому обвинувачення в злочині, передбаченому ч. 1 ст. 188-1 КК України, тобто у викраденні електроенергії шляхом підключення електропроводки поза приладами обліку, чим завдано шкоди у сумі 18 605,52 гр. та обрано йому міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд (а. с. 19).

Постановою Жмеринського міжрайонного прокурора від 2 жовтня 2006 року скасовано постанову слідчого від 15.09.2006 року про притягнення обвинуваченим ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1         ст. 188-1 КК України і кримінальну справу направлено начальнику СВ Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області для подальшого досудового слідства (а. с. 21).

Постановою Жмеринського міжрайонного прокурора від 3 жовтня 2006 року скасовано постанову слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області від 15.09.2006 року про обрання міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_2 (а. с. 73). Копію даної постанови про скасування запобіжного заходу ОСОБА_2 отримав 26.02.2007 року (а. с. 74).

Постановою заступника Жмеринського міжрайонного прокурора від 22.05.2007 року кримінальну справу № 06060104 закрито (а. с. 82).

Постановою слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області від 14.04.2010 року кримінальну справу № 06060104, порушену 17.04.2006 року по факту викрадення електричної енергії шляхом її вільного використання без приладів обліку, що мало місце 8.10.2005 року в домоволодінні ОСОБА_2, закрито в зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 188-1 ч. 1 КК України  на підставі ст. 6 п. 2 КПК України; міру запобіжного заходу –підписку про невиїзд –скасовано на підставі ст. 214 КПК України (а. с. 41).

24.04.2010 року ОСОБА_2 звернувся до Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області із заявою про скасування обраної відносно нього міри запобіжного заходу (а. с. 3).

Жмеринський РВ УМВС України за № 6208 від 18.05.2010 року на дану заяву надав відповідь, яку отримав позивач 19.05.2010 року, про те, що обрана відносно нього міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд скасована на підставі ст. 214 КПК України (а. с. 4).

Позивач вважає викладену у цій відповіді інформацію недосто-вірною і такою, що порушує його особисті немайнові права, оскільки така інформація спростовується: окремою ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду  від 8 квітня 2010 року, постановленою за наслідками розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Жмеринської міжрайонної прокуратури, Прокуратури Вінницької області про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов’язання вчинити певні дії, якою звернуто увагу прокурора Вінницької області  на порушення закону з боку Жмеринської міжрайонної прокуратури, зокрема, у тому, що «в порушення чинного законодавства ОСОБА_2 фактично протягом чотирьох років утримують на запобіжному заході»(а. с. 6-7); листом-зауваженням Прокурора Вінницької області № 06/170вих10 від 28.05.2010 року, адресованим Жмеринському міжрайонному прокурору на виконання зазначеної окремої ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року ( а. с. 5).

Поширення такої недостовірної інформації на думку позивача порушило його права і причинило йому моральну шкоду, яку він оцінив в 138 218 гр. і яка полягає у душевних переживаннях при неможливості забезпечити матеріальний стан своєї сім’ї  і себе. Розмір моральної шкоди позивач визначив виходячи із розміру прожиткового мінімуму на нього і кожного члена його сім’ї за період з 2006 року по 2011 рік.

В процесі розгляду справи, позивач подав 30.08.2011 року заяву про уточнення позовних вимог, виклавши їх у такій редакції: «про захист честі і гідності, про захист порушеного права ОСОБА_2 на життєвий рівень його і його сім’ї та про стягнення моральної шкоди через Державне казначейство України з Жмеринського РВ УМВС України –на підставі п. 6 ст. 1176 ЦК України».

За правилами частин 1 і 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи із  заявлених ОСОБА_2 позовних вимог він просить стягнути суму моральної шкоди з Державного Казначейства України, при цьому не заявляє позовних вимог до нього, тобто не зазначає  Державне казначейство України відповідачем по своєму позову, а лише просить залучити його до участі в справі з правами третьої особи, про що надав 1.08.2011 року позовну заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення його позову без руху (а. с. 15-17) та відповідне клопотання, подане 12.08.2011 року у попередньому судовому засіданні (а. с.  33).

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до  ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно вимог ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї  та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз’яснив, що підставою для задоволення позову про захист гідності і честі фізичної особи є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Також цією постановою Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширення інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте, повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивач ОСОБА_2 не надав суду належних і допустимих доказів, визначених статтями 57-64 ЦПК України, які б підтвердили: факт поширення відповідачем –Жмеринським РВ УМВС України у Вінницькій області, інформації; що дана інформація являється недостовірною і що відповідач не вжив достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позову не має, а отже, суд першої інстанції прийняв вірне рішення про відмову в задоволені позовних вимог, у зв’язку із цим відсутнє правове обґрунтування для задоволення апеляційної скарги із скасуванням рішення суду і ухвалення нового.

Доводи апеляційної скарги  про допущені судом порушення норм процесуального права при ухваленні рішення спростовуються таким.

Стаття 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення  зазначає у п.4 ч. 1, це зокрема: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (частина 2), а порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина 3).

По справі вбачається, що судом першої інстанції при розгляді даного спору та при ухваленні рішення, в тому числі при викладенні змісту рішення, порушено вимоги цивільного процесуального закону, але це порушення не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не являється передбаченою ч. 3 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права, що поширюються на правовідносини, які випливають із встановлених по справі обставин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 вересня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: